Не писав романів через «паперову кризу» й узяв псевдонім від рідного хутора. Яким був сатирик із Сумщини Василь Чечвянський

«Що вони творили» — рубрика Цукру про письменників із Сумщини. Це не шкільна програма, а історії про живих людей зі звичками, захопленнями й особистими драмами. У коротких матеріалах збираємо цікавинки з життя митців: таланти, хобі, подорожі, творчі досягнення, побут і звички, історії кохання й родин.

Первак у родині Губенків з «оригінальним» псевдонімом

Василь Губенко був первістком у великій селянській родині. Він народився в 1888 році. За 24 роки спільного життя його батьки мали 17 дітей. Про це в «Моїй автобіографії» писав молодший брат Василя Павло, відомий як Остап Вишня. Себе він називав другим, а Василя — «перваком».

Василь навчався в Груні, а потім у Зінькові. Згодом закінчив військово-фельдшерську школу в Києві. Воював під час Першої світової, а потім був начальником постачання Кавказького фронту.

На початку 1920-х Василь Чечвянський пішов у журналістику. Він працював у полтавській газеті «Вісті» та в харківському сатиричному журналі «Червоний перець». Першу збірку гуморесок «Царі природи» він видав 1928 року. Згодом вийшли «Ех, товариші…», «Фактор», «Учителю — путьовку», «Переливання крові», «Не вам кажучи», «Пародії» та інші.

Не боявся чиновників і не писав багато

Іван Корнющенко в книжці «Де курйоз, а де всерйоз» пише, що Василя Чечвянського «ні будь-які чиновники не лякали, ні їх постанови». Сюжети письменник брав із життя. А ще мав власне правило — «не строчити багато». Пояснював його в гуморесці «Крапка»:

— Я завжди пам’ятаю, що в нас паперова криза, і не пишу романів, повістей і взагалі великих речей, — ділився Василь.

Ще одну свою рису письменник виніс у назву гуморески — «М’який характер». У ній оповідач іде весняною харківською вулицею й бачить руду собачку. Працівник утильзаводу підкликає її, б’є палицею й тягне геть. Оповідач не витримує й каже, що собака його. Працівник одразу питає, чому на собаці немає реєстраційного жетона, як вимагає «обов’язкова постанова окрвиконкому». Потім свистить, кличе міліціонера й вимагає скласти протокол — уже на самого оповідача. Так Василь Чечвянський розказав про свій м’який характер.

У своїх творах письменник висміював бюрократів, хабарників, пияків і підлабузників. Він писав сатиричні епізоди про роботу міських установ, сферу обслуговування й побут. Низку його творів переклали грузинською. Ще він створював програми для пересувної трупи сатиричного театру «Червоний перець».

У 1936 році Василя Чечвянського заарештували в Харкові й звинуватили в «контрреволюційній діяльності». Наступного року його розстріляли, а реабілітували лише 1957-го.