«CHUV шось чув»: сімейний підряд Альберта Цукренка, феномен ТУЧІ та рекомендації Колоса. Що відбувалося в українській музиці минулого тижня?

Крім того, він має трохи познайомитися з моїм поглядом на українську музику, адже незабаром будемо сидіти в одному кадрі та розповідати про минуле, сьогодення та майбутнє «фрікової Сумщини» глядачам каналу «Звучить!». Пане Альберте, до зустрічі!

І хоча минулий релізний тиждень вийшов досить бідненьким на щось слухабельне, а найбільше емоцій та думок у мене викликав абсолютно жахливий мініальбом абсолютно прекрасної Марії Тучки, ситуацію рятують дуже тягові рекомендації поважного гостя, Сергія «Колоса» Мартинюка, загальновідомого знавця найкращих місць для хорошого сексу.

Музика Сум та України

Ship Her Son, Хамерман Знищує Віруси — Жива істота

Я — жива істота, але щотижня слухаю величезну кількість української музики, бо це моя робота. А ви кажете, що вам важко.

Отримав нещодавно потужний інсайд, що трекліст майбутнього бронзового кавер-одоробла на честь «дідів на айтішний карпаратів» майже не містить сумських виконавців. І згадав золоту цитату Альберта Цукренка: «Суми нікому не цікаві». Все ж таки, послідовність наративу — дуже важлива складова успішного культурного феномену.

Слухайте пісню у Spotify, Apple Music тощо.

Клуб Цукру: підтримуй незалежну журналістику
та підсилюй Суми щомісяця

Долучися до Клубу

bandurivka — Жовто-блакитна ворона

На жаль, глобальне та дуже корисне для культури явище nepo baby не так яскраво виражене на українській сцені. Але Суми у цьому питанні випереджають навіть більш традиційну і наче як «сімейну» Галичину: то син Дмитра та Олени Коляденків починає співати про «кров-любов-знов», то донька Альберта Цукренка демонструє значно вищий творчий потенціал, ніж її біологічні творці.

Подивимося, що виросте із цієї милоти років через десять-п’ятнадцять, бо є очевидний шанс затьмарити суперечливий всеукраїнський успіх ХЗВ.

Слухайте альбом «Жовто-блакитна ворона» у Spotify, Apple Music тощо.

Валентина і Альберт Цукренко — Бентежиш

Щиро тішуся і по-доброму заздрю такому міцному та творчому сімейному союзу. Але, як співав Стас Корольов, «добре, що ця пісня є, краще б її не було». Принаймні, у глобальній мережі «Інтернет». Для сімейного фотоальбому, перегляд якого будуть приречено терпіти потенційні женихи Аполлінарії при знайомстві з батьками, це дуже вдалий кадр.

Слухайте пісню у Spotify, Apple Music тощо.

ТУЧА — I LOVE MY SEX

Люблю свій секс, як і багато хто із тих, хто мав змогу насолодитися цим моїм мистецьким актом. Люблю сильних жінок, бо тільки вони можуть витримати таке у довгостроковій перспективі. Люблю Марію Тучку aka ТУЧА як цікаву та яскраву персонажку серед переважно сірої маси українських артисток. Чи люблю я її новий мініальбом і коли-небудь напишу йому «спиш?» о другій ночі? Звісно, що ні.

Єдина умова, за якої знову погоджуся прослухати ці п’ять записів нестерпно гучних зношених верстатів чеської меблевої фабрики: ТУЧА запрошує мене до себе додому і «перезнімає» без камер музичне відео на EROTIC INFERNO зі мною в ролі чорта. Буду вважати такий саундтрек частиною свого підкорення та катування. Пані Маріє, планую бути у Києві на різдвяні свята. Номер знаєте, пишіть-набирайте. Треба ж боротися за потенційного слухача усіма можливими способами, чи не так?

Мій вересневий поважний гість, пан Сергій «Сир» Сорока, просто знищив цей реліз у своєму щотижневому огляді. Але, як з’ясувалося у коментарях, він також щиро вболіває за кар’єру пані Марії та бажає їй нарешті відмовитися від марної амбіції вписувати у свою візитівку словосполучення «музична продюсерка», зосередившись на кар’єрі артистки та співачки. Вважаю, саме співпраця з паном Сергієм допомогла би ТУЧІ стати місцевою Мадонною. Він людина відкрита і приємна, тому все можливо.

Наразі ж ми маємо справжній феномен української сцени: незважаючи на сумнівний пісенний матеріал, ТУЧА змогла побудувати наполегливою працею свій власний відвертий і сміливий музичний всесвіт, створити те, що зараз називають модним терміном «особистий бренд», та заснувати досить велике ком’юніті шанувальників її діяльності. А така робота відрізняє справжніх артистів та артисток від випадкових пасажирів якогось чергового хайп трейну.

Можливо, саме з причин вище ця потужна красуня прикрашає обкладинку плейліста «Новинки щоп’ятниці». А значно відоміший пан Дмитро Монатік скромно посів нижчу сходинку на вітрині української музики від польських редакторів Spotify. Все ж таки він уперто не змінює зручні та обережно короткі штанці «людини, що вічно танцює» вже багато років, і банальний СТБшний серіал на нові пісні ніяк не врятує ситуацію з відсутністю в його «концептуальних» роботах дійсно актуальних сенсів.

Слухайте мініальбом I LOVE MY SEX у Spotify, Apple Music тощо.

Hyphen Dash, Diana Sidibé — Hookah Jazz

Саме таким я бачу музичну складову такого досить проблемного для мене жанру, як «український постпанк». Тому пропоную популярному гурту ДК Енергетик ідею для квантового стрибка у їхній кар’єрі: запросіть хлопців та дівчат з Hyphen Dash у якості інструменталістів, а на вокал покличте Юлю Юріну, наприклад. Ця автентично готична чарівниця точно краще впорається з виконанням похмурого року, ніж Яків Марний.

Уважний читач запитає: «а що ж тоді залишиться робити самим енергетикам?». Відповідь очевидна: розповсюдити цей гіпотетичний хіт серед своїх відданих слухачів, щоб усі ті люди нарешті дізналися, що таке стильна музика.

Слухайте композицію у Spotify, Apple Music тощо.

Anton Kramar — Ми як роботи

Тішуся, пане Антоне, що вам таки вдалося намацати у пітьмі ту стежинку до свого власного лаконічно приємного стилю. Головне тепер не спокуситися купою замовлень від українських «звьозд», які незабаром почнуть сипатися вам на голову. Краще займайтеся власним проєктом, а промислове виробництво шлаку для рагулів залишіть все ж таки роботам.

Слухайте пісню у Spotify, Apple Music тощо.

Nathan Daisy, Taras Bazeev — DEAD SERIOUS

Навіть не знаю, шо тут розписувати, тому процитую більшість ваших друзів, яким ви необережно вирішили показати демку своєї нової пісні. Отже, замість тисячі слів: прикольно.

Слухайте пісню у Spotify, Apple Music тощо.

Stage Moonna — Математика

От наче й пісня непогана, але тут співачка схожа на недолугу школярку, яка прогуляла урок з української мови, навіть не математики. Слово «біль» у жіночому роді — мій особистий біль у піснях наших навіть топових артистів. І в подібних ситуаціях мене завжди дивує одне: невже серед усієї команди, яка працювала над композицією, не знайшлося жодної грамотної людини? 

Тому вдруге я це слухати, звісно, не буду, як і нещодавню пісню співачки Povin’ з її «по містам». Рими римами, але зазирання у словничок після написання тексту повинно бути обов’язковим ритуалом, якщо вже вимушено зростали у зросійщеному середовищі.

Слухайте пісню у Spotify, Apple Music тощо.

Закордонна музика

Kings of Leon — Rose

Ця сімейка з Нашвіллу завжди рятує наші посиденьки на студії лейблу Bondeni, коли кураторство плейліста під пивас заходить у глухий кут. Просто ставиш будь-який альбом із дискографії — незадоволених не буде.

Новий повноформатник цю традицію не порушить точно. Ба більше, він розкриває мій улюблений гурт зовсім з іншої сторони: більш відповідної тій місцевості, звідки вони родом.

Слухайте альбом O My Beloved у Spotify, Apple Music тощо.

Shygirl — Eternal

Соромитися не буду, скажу як є: альбом не слухав. Але обов’язково це зроблю, коли новинка від Kings of Leon відпустить заручників, на яких перетворилися мої навушники. Тим паче, всі сингли та фокус-трек із SWALLOW! мені сподобалися, проковтну із задоволенням.

Слухайте альбом SWALLOW! у Spotify, Apple Music тощо.

Royal Blood — Mother Never Told You

Чергова добірка кардіороку від британського дуету.

Слухайте альбом Dead Company у Spotify, Apple Music тощо.

Britney Spears — My Big Secret

It's Britney, bitch!

Слухайте альбом Britney (25th Anniversary Edition) у Spotify, Apple Music тощо.

Особисті рекомендації

Цього разу наполегливо рекомендую уважно подивитися новий епізод шоу «КРИТИКАНТИ». Так-так, саме той, який мало хто з глядачів каналу Bezodnya Music зміг осягнути своїми зашореними очима.

Женя Янович — рідкісний випадок, коли інтелектуал говорить про музику українських артистів те, що реально у нього на думці, підкріплюючи все тверезими аргументами на основі власного досвіду. Такого «погляду зі сторони», не оглядаючись на друзів та колег, дуже не вистачає українським артистам.

А питання «шоб шо?» треба вписати в обов’язкову програму для студентів більшості вишів, пов’язаних (здебільшого тільки на папері) з розвитком культури України.

Рекомендації поважного гостя

Previous slideNext slide

Для мене в останні роки форма та жанр ніщо. Більше важить сенсовність та емоційна складова. Кілька майже рандомних навколомузичних і музичних рекомендацій на листопад 26-го.

Книга Патті Сміт «Просто діти»

«Просто діти» Патті Сміт — не чергова автобіографія сивочолої рок-зірки з переліком гедоністичних п*зд*страждань юності, а доволі детальний документ епохи золотих 60-70-х, коли Нью-Йорк ще бідним, стрьомним, але і дуже натхненним.

Previous slideNext slide

Це історія її відносин з фотографом Робертом Мепплторпом і те, як двоє голодних, бідових людей ставали митцями, віднаходили себе і свій стиль. Сміт пише виточеною, поетичною прозою: чиста любов до мистецтва, свободи й людей, які формували обличчя тих легендарних часів. Митцям на стартах особливо раджу. 

Darkest Hour — Suffer Divine

Новий альбом вашингтонських металменів Darkest Hour, одної з моїх улюблених банд у жанрі — гарна ілюстрація того, що вік і досвід не завжди про стагнацію і безнатхнення. Suffer Divine тяжіє до сирішого, хардкорного звуку 90-их, що тільки додає в трушному качі та агресії. Злий, еталонний для ніші запис, і один з кращих гітарних альбомів року. 

Фільм «Спрінґстін: Врятуй мене від невідомого» 

Байопік Скотта Купера про створення легендарного акустичного альбому Брюса Спрінґстіна Nebraska (1982) — глибока психологічна драма про самотність і творче вигорання. Джеремі Аллен Вайт філігранно втілює артиста на зламі: замість стадіонного пафосу — прокурена кімната в Нью-Джерсі, касетний магнітофон і внутрішні червоточини, з яких народжується один із найтемніших і найчесніших записів в історії рок-музики. Вайбове і рефлексивне про мовчання та біль, з яких народжується справжня велич.

Previous slideNext slide

Surprise Chef — Frogs In A Pond

Австралійці Surprise Chef на впевненому роблять те, що вміють дуже добре — міксять вінтажний фанк з кінематографічним соулом. Інтелектуальна фоновість, яка і про гарне емоційне тло, і про смак, і про естетику. Аналогові синти, розмірені басові лінії та джазова свобода лише додають глибини і відчуття позачасовості запису. Якщо любите нуар, 70-ті, джемові настрої, раджу. Стиль і бездоганні груви.

Фінальне кряхтіння дідугана

Сьогоднішнє питання до моїх найвідданіших читачів, які якимось чином таки дожили до кінця цього епічно аванґардного літературного полотна: що ви думаєте про те, щоб додати трохи закордонних поважних гостей у цю дивну суміш? Традиційно залишайте свою думку щодо цього в соцмережах Цукру і до зустрічі наступного понеділка!