«Він був такий наляканий». Покроково про те, як допомогти тварині на вулиці — історія порятунку Пса із Сум

Щоб знати, як діяти в такій ситуації й водночас не нашкодити собі, ми поговорили з сумським ветеринаром Андрієм Клєцовим та волонтеркою Центру перетримки Сумського товариства захисту тварин Аліною.

Клуб Цукру: підтримуй незалежну журналістику
та підсилюй Суми щомісяця

Долучися до Клубу

Перші хвилини. Як оцінити небезпеку й зрозуміти, яка допомога потрібна 

«Чи він сам дістався до нас, чи взагалі його хтось підкинув — не дуже зрозуміло. Але точно не зміг би багато пройти. Здавався таким маленьким і наляканим», — пригадує Анна про перший день знайомства з Псом. Так собаку почали називати між собою, а згодом кличка прижилася.

Досвід допомоги вуличним тваринам навчив дівчину базовому правилу — які б емоції тебе не охоплювали, маєш дбати про власну безпеку насамперед. Бо Пес, наприклад, лише трохи погарчав і пошкірився: їжею його вдалося завести у клітку. 

Та після цього випадку з Анною сталася вже значно небезпечніша ситуація. Вона побачила безпритульного собаку, в якого випала частина кишківника. Тварина поводилася агресивно, і зрештою вкусила Анну. Лікарі сказали слідкувати за собакою, бо та була домашньою, але залишеною на вулиці. Тварина була в порядку, тому Анна відбулася без уколів від сказу, але шрам залишився.

Допомогти й не нашкодити: 5 головних запитань ветеринару

1. Як перевірити, чи тварина точно вулична?

Сумський ветеринар Андрій Клєцов радить передусім спокійно оцінити стан тварини й не намагатися одразу забрати її додому. Якщо собака або кіт на перший погляд доглянуті й без очевидних травм, вони могли загубитися. Щоб спробувати знайти власника, можна:

• Перевірити, чи є на тварині нашийник або адресник.
• Розпитати людей поблизу місця, де її знайшли.
• Сфотографувати тварину й опублікувати інформацію в місцевих групах і чатах. Наприклад, новинний канал Sumy.Go, сайт Pet 911, Facebook-сторінка Сумського товариства захисту тварин, Facebook-сторінка спільноти DIMPETS Суми, Facebook-сторінка «Пошук загублених тварин Україна».
• Звернутися до ветеринарної клініки, щоб перевірити наявність мікрочипа. 

Якщо ж тварина має ознаки серйозної травми, потурбуйтеся спершу про її стан, і вже згодом поверність до пошуків господаря.

2. Коли до ветеринара потрібно їхати одразу?

Негайної допомоги потребують тварини з активною кровотечею, відкритими ранами чи переломами. Також небезпечні ознаки — неможливість підвестися, важке або шумне дихання, судоми, відсутність реакції на зовнішні подразники чи сильне виснаження, пояснює ветеринар.

3. Як безпечно контактувати з незнайомою твариною? 

Не варто різко хапати тварину, нахилятися просто над її мордою або намагатися оглянути рану голими руками. Для собаки, якщо це безпечно, можна використати повідець, ремінь або петлю з тканини. Кота чи невелику тварину краще накрити рушником або пледом, і помістити в переноску чи коробку з отворами для повітря.

4. Чим допомогти тварині з пораненнями?

Якщо є кровотеча, рану можна притиснути чистою тканиною або стерильною серветкою. Самостійно вправляти переломи чи витягувати сторонні предмети з рани не варто. 

Також ветеринар не радить заливати рани спиртом, йодом чи зеленкою. Їх краще промити великою кількістю води. Не слід давати тварині людські знеболювальні, як-от парацетамол, ібупрофен чи диклофенак. Вони можуть бути для неї небезпечними.

Перевозити травмовану тварину краще на твердій рівній поверхні, наприклад, картоні чи дошці. Перед поїздкою до клініки варто зателефонувати туди, коротко описати стан тварини й уточнити, чи можуть прийняти негайно.

5. Що робити, якщо вулична тварина вкусила або подряпала? 

Якщо собака чи кіт вкусили або подряпали, рану потрібно промити водою з милом, обробити антисептиком і якомога швидше звернутися до травмпункту.

Окремий ризик під час контакту з невідомою твариною — інфекції та паразити. Найнебезпечнішим захворюванням, яке може передаватися від інфікованої тварини людині через укус або слину, є сказ.  

Як зазначає Центр з контролю та профілактики захворювань США, від тварин до людей також можуть передаватися деякі бактеріальні, паразитарні та грибкові інфекції. Серед них зокрема лептоспіроз, токсокароз і дерматофітія (стригучий лишай). 

Ризик залежить від конкретного захворювання та способу контакту: наприклад, лептоспіроз може передаватися через контакт із сечею інфікованої тварини або забрудненою нею водою, а токсокароз — через потрапляння до організму яєць паразита із забрудненого ґрунту чи фекалій. 

Якщо ви контактували з безпритульною твариною й маєте сумніви щодо можливого зараження, не відкладайте візит до лікаря.

Перші години. Ветеринар, лікування і пошук коштів

Оскільки рани в Пса були серйозні, Анна вирішила їхати з офісу одразу до ветлікарні. Підтримали тоді дівчину і її колеги. Сказали, що після обстеження зможуть допомогти з оплатою лікування.

На прийомі у ветеринара Анна дізналася, що Псу орієнтовно від восьми до до дванадцяти років: лікарі визначають це за станом зубів. Ще сказали, що він був виснажений і важив менше норми. Вік і вага важливі для вирахування дозування ліків, а також кількості корму для тварини. Під час заповнення документів, у ветеринарній клініці тварину так і записали як Пса.

У рані на лапі виявили опариші, через що собака потребував ампутації пальця. Спочатку лікарі не виключали, що доведеться ампутувати навіть усю лапу. Першочергово Пса потрібно було полікувати, тож тоді його тільки кастрували, вакцинації робили пізніше.

Щоб покрити витрати на лікування, Анна відкрила банку для збору грошей. Оскільки власних соцмереж у неї немає, вона фотографувала собаку й надсилала світлини друзям та знайомим, а ті поширювали оголошення в Instagram. Ще Анна писала у робочі й волонтерські чати.

Зібрати вдалося трохи більше, ніж 8000 гривень — вистачило на частину необхідного лікування: операцію, огляди, уколи та інші процедури. Анна також купувала собаці корм, повідець і переноску й частину витрат покривала власними коштами. Каже, що уважно зберігала всі чеки для звітування. 

Перший день. Чому знайти перетримку для тварини буває складно

Після ветеринарної клініки Анна одразу почала шукати, де залишити Пса. Везти його до себе додому дівчина не могла, адже вже має собаку, до того ж кобеля. Тварини могли почати конфліктувати. Анна телефонувала до кількох притулків, та місце для Пса було знайти важче, ніж здавалося. В одному відмовили навіть за умови, що для тварини облаштують окремий вольєр. 

Previous slideNext slide

Притулок не може забрати всіх тварин, яким потрібна допомога? 

За словами Аліни, волонтерки Центру перетримки Сумського товариства захисту тварин, до них щодня можуть телефонувати до 20 людей. Після початку повномасштабної війни це не лише мешканці Сум, а й люди з прикордонних громад та військові.

До повномасштабної війни в центрі було близько 200 собак, зараз їх — уже майже 500. Через безпекову ситуацію в Сумах та області тварини часто залишаються там значно довше, ніж планувалося. Місця усе одно недостатньо, каже Аліна, хоч за роки великої війни вдалося облаштували понад 90 нових вольєрів. 

Тому волонтери змушені приймати нову тваринку лише тоді, коли звільняється місце: «А зазвичай на одне вільне місце є кілька тварин у черзі». Або зовсім немає інших людей чи організацій, які можуть дати прихисток. Через це волонтери фокусуються не на збільшенні кількості тварин у центрі, а передусім на швидкому пошуку нової родини. Шукають господарів навіть за кордоном.

Впливає також і те, що сьогодні центру особливо бракує людей, каже Аліна. Кілька постійних волонтерів виїхали, а частину працівників довелося наймати. 

Погодився забрати Пса власник притулку DimPets Іван Міненко. Робив йому уколи антибіотиків та перев’язки. Згодом сам домовився про ще одну операцію.

Однак перебування у DimPets виявилося непростим. Псу не подобалося, що навколо багато інших тварин, він потребував більше особистого простору й конфліктував з деякими собаками. 

Тож Анна почала терміново шукати для собаки інше місце. Телефонувала до притулків по всій Україні, але не знайшла такого, який міг би прийняти тваринку. Їй також пропонували платне утримання: одна людина готова була забрати Пса за 7 тисяч гривень на місяць, інша — за 5 тисяч. Для Анни це було занадто дорого. 

Що робити, якщо притулок не може прийняти тварину:

• шукати тимчасову перетримку через місцеві групи й соцмережі;
• запитати знайомих, чи можуть вони прихистити тварину хоча б на кілька днів;
• шукати людину, яка готова допомогти з транспортуванням;
• паралельно починати пошук майбутньої родини, а не чекати, поки з’явиться вільне місце у притулку.

Наступні тижні. Як шукати нову родину для знайденої тварини?

Зрештою собаку з DimPets передали іншим опікунам. За словами Анни, він уже трохи адаптувався, але все одно потребує дому, де буде достатньо особистого простору (за тим, чи вдалося знайти нових господарів Псу — слідкуємо).

Якщо ви вирішили самостійно шукати тварині новий дім, зробіть оголошення максимально інформативним. Ми зібрали деякі поради на основі рекомендації ветлікаря Андрія Клєцова, а також правил адопції, зазначених в Instagram притулку Dogs adopt Kyiv. 

1. Додайте актуальні фотографії. Світлини мають не викликати жалість або смуток до тварини, радше — знайомити вухастика з майбутньої родиною.

2. Чесно опишіть стан здоров’я. Напишіть, які травми чи захворювання були у тварини, яке лікування вона пройшла, чи потрібні їй подальші процедури. Якщо знаєте, окресліть вартість майбутнього лікування.

3. Розкажіть про поведінку. Якщо собака боїться людей, не любить інших собак, може проявляти агресію або, навпаки, потребує постійного контакту — така інформація допоможе знайти для неї відповідні умови.

4. Вкажіть, чи тварина вакцинована, оброблена від паразитів, стерилізована та чи має мікрочип.

5. Інтерв’ю з майбутньою родиною. Варто дізнатися, де житиме тварина, чи є в людини інші домашні улюбленці, чи має вона досвід утримання собак або котів, і чи всі члени родини погоджуються на появу тварини.

6. Не поспішайте віддавати тварину першій людині, яка написала. Якщо є можливість, поговоріть із потенційними господарями телефоном або особисто. За потреби попросіть показати майбутні умови проживання, або спочатку приїхати на знайомство з пухнастиком.

Після прилаштування також варто залишатися на зв’язку хоча б перший час. Це допоможе зрозуміти, як тварина адаптується до нового дому.

Більше ніж історія одного порятунку. Вплив війни й цінність взаємодопомоги

Проблема безпритульних тварин у Сумах існувала й до повномасштабної війни, але бойові дії створили додаткові ризики. За словами Аліни, волонтерки Центру перетримки Сумського товариства захисту тварин, особливо складна ситуація в прикордонних громадах.

Через евакуацію господарів частина домашніх тварин залишається безпритульною. Волонтери з 2022 року виїжджали до таких населених пунктів, частину залишали під своєю опікою, а деяких згодом забирали колишні власники. 

Одним із важливих способів гуманного контролю кількості безпритульних тварин волонтерка Аліна називає стерилізацію і кастрацію. За її словами, саме завдяки багаторічній роботі в цьому напрямку нині в Сумах рідше можна побачити ситуації, коли безпритульні собаки масово народжують цуценят.

Аліна розповідає, що зараз центрам тимчасової перетримки особливо потрібні люди, які готові регулярно допомагати: донейтами на корм та інші потреби, доглядом і прибиранням у притулках, транспортом, вигулом та перетримкою тварин чи поширеннями дописів.

Для Анни історія з Псом стала непростим досвідом, але дівчина не шкодує, що допомогла. Це був її перший самостійний збір коштів на лікування тварини. Навіть не очікувала, що отримає стільки підтримки від знайомих і незнайомих людей. Попри труднощі, планує продовжити допомагати тваринам і надалі.

— Я зрозуміла, наскільки важливо мати зв’язки й контакти. Без них іноді дуже складно допомогти собаці. У когось є клітка, у когось — ще щось необхідне, хтось знає хорошого лікаря, хтось може підвезти, забрати чи тимчасово прихистити тварину.

Клуб Цукру, учасницею якого є і Анна Захарченко, може бути таким джерелом контактів. У чаті спільноти сум’яни часто звертаються по допомогу, і також готові підставити плече іншим. А ваша підписка на Клуб Цукру перетворюється на тексти з детальним розбором, що робити в різних ситуаціях — як цей.