«Зустрінемося на Манусі?». Як у Сумах з’явився ТРЦ з голкою і що сум’яни пам’ятають про нього

Для цього тексту ми поговорили з Володимиром Лободіним, який керував ТРЦ із 2013 до 2025 року. Цукр також звернувся за коментарями до нинішнього директора «Мануфактури». Однак він відмовився від інтерв’ю, пояснивши: «Ми зберігаємо режим тиші».

Клуб Цукру: підтримуй незалежну журналістику
та підсилюй Суми щомісяця

Долучися до Клубу

«Кожна зустріч з подругами була на „Мануфактурі“»

«Пам’ятаю, як її будували», «Завжди зустрічалися з друзями на Манусі», «Мій найбільш улюблений торговий центр», — після російського удару по ТРЦ Threads переповнився спогадами сум’ян про «Мануфактуру». Люди ділилися світлинами й надіями, що незабаром центр запрацює знову. Одна із сум’янок написала:

— Вчора добили «Мануфактуру» в моєму місті. Я буквально виросла з нею, бачила, як закрилася суконна фабрика, а на її місці виріс ТРЦ. Ходила туди, як відкрилася — для мене це була сенсація… Кожна зустріч з подругами завжди була «на мнф». Цей ТРЦ був острівцем безпеки, а тепер його немає, — написала Валерія.

«Мануфактуру», з якою у містян пов’язано чимало спогадів, почали зводити під «звички й потреби» їх самих. Формат майбутнього торгового центру визначило маркетингове дослідження, яке провели в Сумах у 2004 році. Його результати показали, яку площу, поверховість і кількість орендаторів найкраще обрати для міста. Дослідження допомогло визначитися: «Мануфактура» буде двоповерховою та площею 26 тисяч метрів квадратних».

У вересні 2005 року Володимир Лободін — 26-річний хлопець з управлінським досвідом — прийшов на зустріч з інвесторами майбутнього ТРЦ. Там йому запропонували стати керівником проєкту будівництва «Мануфактури», а після запуску — директором.

— Маркетологи дійшли висновку: люди не підіймаються вище першого поверху. Для них комфортно, коли все потрібне розташоване на одному поверсі, а єдине, що може «затягнути їх вище» — розважальна зона й найбільш популярні оператори (компанії чи орендарі, які працюють в ТРЦ, — ред.). Але вони переважно розміщують магазини на перших рівнях — там вищі продажі. Хоч і оренда приміщень нагорі значно дешевша, — пригадує старт проєкту Володимир.

Розмістити майбутній ТРЦ планували на місці колишньої суконної фабрики, яка на той час занепадала. В листопаді 2005 року інвестори викупили ділянку під нею. Керуючою компанією торгового центру була організація Grad Invest (повна назва — «Град Інвест Ріал Істейт», — ред.). Нею вона залишається й досі.

Як пригадує Володимир Лободін, ще пів року керівництво колишньої суконної фабрики вивозили обладнання для виробництва. Тим часом команда працювала над проєктом майбутнього ТРЦ.

— Гроші, сплачені за викуп фабрики, фактично врятували це тканинне виробництво. Так суконне підприємство погасило кредити, релокувалося і перезапустило роботу. Також та компанія купила додаткову фабрику в Сироватці для виготовлення тканин. І зараз вони відіграють значну роль в економіці Сумщини, — стверджує Володимир.

Голка й скляна башта нагадували, що тут була суконна фабрика

Стіни фабрики почали зносити у 2007 році. А щоб звести на ділянці торговий центр, треба було змінити її цільове призначення. Таке рішення ухвалює міська рада, а спершу проєкт мала схвалити містобудівна рада — колегія архітекторів, яка оцінює, як нова будівля впишеться в місто.

— Концепцію «Мануфактури» розробили польські архітектори, а робочі креслення — сумські проєктанти. Та переконати містобудівну раду схвалити наш проєкт вдалося лише з четвертого разу. Бо на місці ТРЦ міські архітектори бачили високий житловий будинок, — пригадує керівник проєкту майбутнього торгового центру.

Previous slideNext slide

Зрештою зійшлися на компромісі: висотка буде, але позаду «Мануфактури». Керівники проєкту своєю чергою вирішили зробити окремі елементи ТРЦ акцентними — висока голка, що стала символом колишньої суконної фабрики, та скляна вежа, що натякала на водонапірну башту тканинного підприємства.

— Коли на місці фабрики вирівнялося просторе поле, ми завезли туди понад 80 тисяч кубів піску. Бо суконна фабрика стояла в низині, фундамент треба було підняти на рівні інших будівель. Восени 2008 року готовність фундаменту була 70%, а колон — 30%. Але почалася світова фінансова криза 2008 року, тому будівництво довелося призупинити, — пригадує Володимир.

Previous slideNext slide

У 2011 році, коли ситуація стабілізувалася, будівництво відновили. Після фінансової кризи інвестори неохоче дивилися на обласні центри, пояснює Володимир, тож кошти переважно вкладали в Київ. Але все ж звернули увагу на Суми — перспективне місто, яке не жило на дотаціях від держбюджету, а навпаки віддавали до нього частину своїх доходів, каже чоловік. Так в основну будівлю «Мануфактури» вклали понад 26 мільйонів доларів.

Як відкрився ТРЦ і чому в ньому, так і не запрацювала Zara?

Новий ТРЦ відкрився 20 вересня 2013 року. На честь події на території «Мануфактури» організували свято. Зокрема, запросили виступити російський гурт «Дискотека Аварія». Зараз цей вибір гурту Володимир пояснює так: «Ніхто тоді навіть не думав, що можлива війна у 21 столітті. Запросили їх, тому що гурт був на той час популярний».

Парковка «Мануфактури» того вечора була заповнена повністю. Володимир каже, що тоді влаштували й фаєршоу, а феєрверк запускали просто з даху торгового центру. Одна із сум’янок день відкриття ТРЦ згадує так:

— У 2013 році мені було 11, і я добре пам’ятаю той день. Тоді розігрували чималу кількість подарунків, влаштовувати конкурси й танцювали під музику, прости Господи, «Дискотеки Аварії». Відчувалося це так, ніби на парковці зібралося пів Сум на святкування чогось грандіозного, — розповіла Марія в Threads.

Від інших торгових центрів, які вже працювали в місті, «Мануфактура» мала відрізнятися насамперед набором орендарів. Якірним орендарем, тобто відомим бізнесом чи брендом, який притягує основний потік відвідувачів стало «Сільпо».

— «Сільпо» в «Мануфактурі» було першим у регіоні, а то й навіть по всі лівобережній частині України, супермаркетом мережі в преміум форматі. На новорічних виторгах саме наше «Сільпо» тримало друге-третє місце за кількістю продажів. Ми увесь час змагалися саме із харківським і дніпровським супермаркетами, — розповідає Володимир.

З однією з відомих мереж одягу домовитися так і не вдалося. У лютому 2012 року, ще до відкриття, в Суми приїхали представники Inditex — іспанської групи, якій належить мережа магазинів одягу Zara, — у тоненьких європейських куртках, не розрахованих на сумські морози. Спершу приїхала команда інвестора, потім — маркетологи, які вивчали поведінку сум’ян. Їхній висновок Володимир переказує так: «Клієнтів для того, щоб Zara працювала в місті, немає. А Bershka, Stradivarius і Pull&Bear — так, але без флагмана запускати їх немає сенсу».

Серед інших великих операторів стали працювати Comfy, «Фокстрот», а також українські бренди одягу. Із самого відкриття до ТРЦ зайшли й іноземні мережі — німецький New Yorker, польські Reserved, Cropp і House, скандинавський JYSK. Розважальною частиною ТРЦ стала перша «Планета Кіно» в Сумах. Як пояснює Володимир, це було не трендом, а необхідністю: «Саме на кінотеатри — одні з „якірних“ розважальних операторів. Бо кіно — відносно дешевий відпочинок, куди люди приходять регулярно».

— Вперше була в «Планеті Кіно» в «Мануфактурі» у листопаді 2018 року, на «Фантастичних звірах». Відтоді дуже полюбила цей кінотеатр, переглянула понад 300 фільмів. Востаннє була на «Одіссеї». Скучатиму за «Планетою Кіно», там працівники завжди мене впізнавали й були привітними, — ділиться спогадами Наталія Петренко.

«Чому ви не йдете в „Мануфактуру“? Там вітрини надто блищать»

На оренду приміщення в «Мануфактурі» стояла черга, і порожніх площ, за словами Володимира, майже не бувало. У будні сюди приходили 10–15 тисяч людей на день, на вихідних — 20–25 тисяч, у свята — 30–40 тисяч, а в пікові дні машини стояли навіть уздовж Харківської. Людей притягували й події: у холі ТРЦ між ліфтами й на парковці що тільки не влаштовували, жартує Володимир.

Previous slideNext slide

— Нашими партнерами стали Центр дозвілля молоді міської ради, обласний відділ молоді та спорту й чимало інших установ і громадських об’єднань. Ми хотіли стати майданчиком для розвитку молоді. Так двічі на рік організовували Extreme Style — змагання з екстремальних видів спорту, турніри з хіп-хопу «Люті танці», ярмарки вакансій, концерти до всеукраїнських свят, кілька разів на парковку приїжджав цирк.

Previous slideNext slide

У 2013 році «Мануфактура» отримала нагороду від Міністерства інфраструктури, як найкращий збудований об’єкт того року. Асоціація ритейлерів відзначила її премією «Вибір ритейлу», а згодом — як найкращий малий торгівельний центр 2014–2015 років.

І події, і нагороди працювали, як маркетингова стратегія, що притягує покупців, пояснює Володимир. Водночас залишалася частина сум’ян, яка не відвідувала ТРЦ. Коли чоловік запитував їх, чому вони не навідуються до «Мануфактури», ті відповідали: «У вас вітрини надто блищать».

— За цими словами стояв насправді страх, що наш ТРЦ надто недоступний для звичних людей. Хоча насправді це не так. Іноді у деяких магазинах, як в New Yorker, влаштовували такі розпродажі, що футболки були по 50–100 гривень. Тоді як у «Євробазарі» ціни були дорожчими, — розповідає Володимир.

Чому не з’явилася набережна і що з будівництвом другої черги ТРЦ?

Наповненням ТРЦ сум’яни здебільшого були задоволені, але дещо викликало й невдоволення. Поруч з Мануфактурою так і не облаштували набережну. Як пояснює Володимир, ще до відкриття торгового центру його команда підготувала проєкт оновленої набережної й погодила його з головним архітектором міста.

— Для початку роботи міська рада мала закріпити за нами землю вздовж берега. У нашому проєкті була одна вимога — аби на набережній ніколи не розташовували будь-які кіоски, щоб територія не стала схожою на хаос поруч зі «Ребробаром» і «Здибанкою» на вулиці Заливній. Врешті три земельні комісії так і не ухвалили рішення закріпити за нами ділянку, — розповідає Володимир.

Тоді директор ТРЦ звернувся за допомогою до тодішнього міського голови Сум — Геннадія Мінаєва. Врешті після його впливу міська рада видала дозвіл. Згодом під час оформлення всіх документів з’ясували, що ділянка для набережної лежить у межах природоохоронної зони, де будь-яке будівництво обмежене. Порушення правил загрожувало кримінальною відповідальністю.

— Тому в нас і не вийшло втілити ідею. Замість набережної на березі ми встановили ліхтарі. Сьогодні між ТРЦ і річкою лежить парковка, облаштованого виходу до води зробити ми не змогли, — пояснює колишній керівник ТРЦ.

Набережна була не єдиним задумом, який так і не втілили. Після відкриття біля ТРЦ лишався вільний гектар землі, там планували звести спорткомплекс мережі Sport Life. Коли проєкт пройшов державну експертизу, інвестори все ж відмовилися від цієї ідеї — бізнес-модель була неприбутковою.

— Треба було продавати мінімум 4,5 тисячі річних абонементів, тоді як у всіх сумських залах разом займалися 6–7 тисяч людей. Нам треба було забрати 70% клієнтів з ринку, а це нереально, — пояснює Володимир.

Остаточно від ідеї відмовились із початком пандемії. Натомість вирішили продовжити галерею ТРЦ на 80 метрів і домовитися з «топовими міжнародними операторами». Будівлю стали зводити у 2021 році, через повномасштабне вторгнення процес призупинили, а у 2023 році знову відновили. Володимир каже, що у 2025 році друга черга «Мануфактури» була майже готова, але її законсервували до «кращих часів».

У перші дні великої війни в ТРЦ розвантажували гуманітарку

Коли почалося повномасштабне вторгнення, більшість магазинів «Мануфактури» зачинилися. Працювало лише «Сільпо». У перші тижні березня приміщення ТРЦ стало майданчиком для розвантаження й зберігання гуманітарної допомоги, пригадує Володимир.

— Коли у квітні Суми й Сумщину звільнили, ми почали переконувати орендарів відкриватися знову. Справа була не лише в коштах, а й у відновленні життя міста. Ми стали лакмусовим папірцем, за яким визначають, як зараз живуть в Сумах. Якщо магазини відновлюють роботу, то все добре й місто оживає, — пояснює він.

Першими повернулися сумські й всеукраїнські бізнеси. Найважче було повернути до ТРЦ іноземні мережі, зізнається Володимир. Першими зайшли поляки, а до жовтня 2022 року — й інші. ТРЦ відновив стабільну роботу, аж поки не почалися блекаути — тривалі відключення світла, які відбувалися через російські обстріли. 

— Коли в жовтні 2022 року почалися блекаути, правил, як великому торговому центру працювати без світла, не існувало. Складнішими за техніку виявилися документи. Генератор був розрахований лише на пожежні системи, а не на всіх орендарів, і ще треба було придумати, як брати з орендарів гроші за дизель, «щоб податкова не наїхала на нас, бо ми по суті продаємо електроенергію, але не маємо ліцензії».

Енергосистему будівлі довелося перебудовувати повністю, ділиться Володимир. Для цього доводилося майже два місяці працювати по 17 годин, без вихідних, каже чоловік. Але врешті систему вдалося перебудувати. Згодом до відключень світла додалися постійні повітряні тривоги. Іноземні мережі почали зачинятися на кожну, а місцеві орендарі здебільшого працювали далі.

Previous slideNext slide

Володимир Лободін пішов з «Мануфактури» в серпні 2025 року. Каже, що професійно переріс цей досвід.