Пів століття на Соборній: як живе магазин «Турист», куди сум’яни ходять поколіннями

Це магазин «Турист» — чи не єдина точка на пішохідній вулиці, яка залишається незмінною крізь десятиліття, зміни влади та моди. Сюди досі заходять ті, хто пам’ятає перші радянські вудки й ті, хто сьогодні шукає тактичний ліхтар чи газовий пальник для виїзду на позиції або до блекаутів.

Клуб Цукру: підтримуй незалежну журналістику
та підсилюй Суми щомісяця

Долучися до Клубу

Пережити 90-ті та моду на ТРЦ

Важко уявити часи, коли спортивне спорядження чи туристичний намет не можна було просто замовити в пару кліків в інтернеті. У Сумах 70–80-х за цим йшли в «Турист».

Усіх подробиць його минулого вже не пригадують самі працівники. Керівниця Галина Петрівна розповідає, що тоді все починалося з великої міської бази «Спорттовари» — звідти поступали товари до крамниці у центрі міста. В радянські часи, коли якісне й різноманітне спорядження було важко знайти, «Турист» став справжнім місцем мрій для активних сум’ян. 

У двоповерховому магазині продавали від масивних надувних човнів і брезентових наметів до крихітних рибальських гачків і лиж. «Старожили взагалі розповідають, що колись у нас навіть велосипеди й мопеди стояли», — згадують продавчині магазину.

Із самого початку Людмила Володимирівна Лихацька, найперша керівниця, задумувала «Турист» як універсальний острівець для тих, хто не сидить удома.

— Людина могла зайти сюди просто за м’ячем, а вийти — з м’ячем, наметом і ще купою всього для походу. Якщо ти зайшов у «Турист», знав напевно: тут є все — розповідає Галина Петрівна, теперішня директорка.

Саме завдяки впертості Людмили Лихацької, її любові до справи та вмінню втримати бізнес «Турист» не зник, вважає Галина Петрівна. Вона заклала той міцний фундамент у найскладніші для підприємництва часи — на межі 1990-х і 2000-х років. Тоді, на тлі інфляції, занепаду міських баз і масового закриття радянських магазинів, зберегти незалежну роздрібну точку на центральній вулиці здавалося майже неможливим завданням.

Коли у 2000-х у місті почали з’являтися гігантські мережеві спортивні супермаркети, а згодом і великі торговельні центри, на кшталт «Мануфактури», маленьким крамницям пророкували швидкий занепад. Здавалося, інтернет-каталоги та блискучі вітрини ТРЦ остаточно витіснять локальні точки з їхніми прилавками, пригадує Галина Петрівна. Але для «Туриста» це стало просто черговою зміною вітру.

Хто стоїть за прилавком «Туриста»

Керівниця «Туристу» Галина Петрівна прийшла сюди ще зовсім юною дівчиною понад двадцять років тому — звичайною продавчинею за прилавок:

— Як і всі, ми починаємо з чогось малого. Але завдяки чому воно все тримається стільки років? Завдяки тому що для нас це не просто робота: прийшов із дев’ятої до дев’ятнадцятої, відсидів зміну й пішов. Це моє дитя. Ми виховали тут цілі покоління. 

У залі по черзі працюють дві продавчині, які чудово доповнюють одна одну. Лариса Вікторівна в «Туристі» вже майже десять років — прийшла сюди у 2017-му. Для неї це місце знайоме ще з дитинства.

— Пам’ятаю, коли мені було років сім-вісім, ми з батьком гуляли вихідними містом. Поруч було кафе «Сніжинка», кінотеатр Шевченка, цією вулицею колись навіть транспорт їздив… І ми завжди проходили повз, заглядали у вітрини «Туриста», де стояли шахи та всілякий спортивний інвентар. А тепер я сама тут працюю, — ділиться продавчиня Лариса Вікторівна.

Її молодша колега Ангеліна прийшла в магазин два роки тому. У шкільні роки дівчина активно займалася спортом — грала у волейбол, футбол, баскетбол, тому швидко звикла до асортименту. Попри різницю у досвіді, на змінах усе роблять спільно: «Ми звикли виручати одна одну, допомагати, тому разом працювати комфортно й добре» — кажуть продавчині.

За два десятиліття за прилавком директорка Галина Петрівна переконалася: магазин не може жити за суворими корпоративними скриптами. Тож у «Туристі» немає місця дистанції «директор — продавець», де керівник дивиться згори вниз, а працівник чекає закінчення робочого дня.

— Я сама починала з продавця і точно знаю: якщо в колективі напружена атмосфера чи погане ставлення керівництва, то людині просто не захочеться йти на таку роботу. Ми стараємося чути й розуміти одна одну. Покупці одразу відчувають цей настрій.

Колись по м’ячі бігав Микола, тепер — його син

З роками Суми змінювались, і «Турист» не відставав також. Зокрема в місті відкривалися басейни, зводився манеж біля університету, стрімко зростала кількість дитячих спортивних шкіл, секцій плавання, боротьби, карате чи футболу. А у спортивних федераціях змінювалися регламенти, виходили нові стандарти форми, виникала потреба в специфічному захисті чи сертифікованому взутті. 

Полиці магазину миттєво відповідали на нові запити: продавчині уважно слухали тренерів, переймалися проханнями батьків і дослухалися до захоплених очей юних спортсменів. Якщо чогось бракувало, записували це в робочий зошит, напряму шукали зв’язки з фабриками й замовляли все необхідне для скляних вітрин. 

Сьогодні більшість товарів переїхали на перший поверх, а підвальний зал перетворився на напівзакрите приміщення. Та люди й досі приходять у «Турист» за пам’яттю. Знають асортимент ще з минулих років або сподіваються знайти те, що бачили тут колись. 

І не лише придбати волосінь чи карабін, а й розпитати, помацати руками, поділитися історією про минулі вихідні на Пслі або про те, куди збираються в похід. На відміну від гіпермаркетів, де покупець залишається сам на сам із кошиком і штрихкодом, у «Туристі» покупка завжди починається з бесіди, каже Галина Петрівна.

— Ще пам’ятаю бабусю, яка роками водила до нас свого онука. Хлопчик ріс, вони заходили перед кожним новим сезоном. Потім родина виїхала за кордон через війну. І ось нещодавно відкриваються двері — заходить ця сама бабуся з онуком, який уже дорослий юнак. Приїхали на кілька днів додому й першим ділом прийшли сюди. Кажуть: «Ми просто завітали подивитися на знайомі полиці й привітатися, бо ми вас пам’ятаємо». Заради таких митей і варто триматися, — каже Галина Петрівна.

«Ми все місто обійшли, а у вас є!»

Повномасштабне вторгнення на деякий час поставило звичне життя на паузу. Крамниця на кілька тижнів зачинила двері через небезпеку та невизначеність. Але як тільки ситуація навколо Сум хоч трохи стабілізувалася, «Турист» відчинився знову. Щоправда, запити людей стали зовсім іншими.

Спортивне екіпірування для тренувань і дитячі змагання на певний час відійшли на другий план. Натомість туристичний асортимент, який роками купували для спокійного відпочинку на природі, раптово став предметом першої потреби для виживання.

У магазині згадують, що люди брали все те туристичне спорядження, яке можна було адаптувати під новий побут: газові пальники, балони, приладдя для розведення вогнища. А коли почалися блекаути, «Турист» і сам став автономним — поставили інвертори, налагодили стабільний інтернет, аби працювати за будь-яких умов. І головне — намагалися тримати на полицях те, за чим приходили люди: ліхтарі, павербанки, обігрівачі. 

За словами продавчинь, до них міг прийти як і представник великого підприємства за партією ліхтариків, так і старенька бабуся, якій просто треба щось маленьке підсвітити в темній квартирі. Кожному треба було допомогти.

Також у Сумах з’явилося багато військовослужбовців із різних куточків України, які шукали теплі спальні мішки, тактичні дрібниці чи специфічні спорттовари. Багато хто з них дивувався, знаходячи на Соборній те, чого не вдавалося знайти в інших містах.

— Військові ходили залом і дивувалися: «Ми все місто обійшли в Миколаєві чи Житомирі й не знайшли, а у вас є!» Зокрема, ми одні з небагатьох у місті працювали за програмою ветеранського спорту. Для військових у нас завжди діють постійні знижки. Якщо чогось специфічного бракує — ми шукаємо, замовляємо, доставляємо. Для нас це принципово, — каже директорка Галина Петрівна.

Відчинені для тих, хто поруч, і для тих, хто далеко

«Турист» не зраджує свій графік уже декілька років: двері будинку під номером 44 відчинені щодня — і в суботу, і в неділю. В будні покупців чекають з 9:00 до 19:00, а у вихідні з 9:00 до 17:00. Потік людей тут не вщухає з ранку й до вечора: хтось забігає цілеспрямовано за інвентарем, хтось — просто подивитися на знайомі полиці. 

А під час тривог, коли починає працювати ППО або лунають вибухи, сходинки цокольного приміщення стають тимчасовим укриттям для перехожих.

Так ми познайомилися із 68-річним сумʼянином Ігорем, важкоатлетом-любителем із солідним життєвим багажем:

— Але й заходжу сюди регулярно, за звичкою. Я зі школи дружу з фізичною культурою. Десять років займався важкою атлетикою для себе, десь із 30 років почав. Досягнення в мене дитячі, а от травми — дорослі: коли 100 кілограмів присідаєш і станову робиш, воно не завжди проходить безслідно. У «Туристі» свого часу брав і беруші, і тренажери для очних м’язів. Усе потрібне знаходжу.

Поруч вітрини роздивляється молодь. 26-річна Вікторія нещодавно переїхала до Сум із Дніпра через роботу. Дівчина займається танцями, і коли знадобилися наколінники, одразу направилась в «Турист».

Previous slideNext slide

Як тільки заходиш у магазин, то бачиш стіну, щільно завішану боксерським приладдям, а поруч вишикувалися ряди м’ячів на будь-який смак. Але справжній стенд-зірка — це полиці зі спортивною формою та нагородами. Тут особливо часто зупиняються діти, медитують на майбутні перемоги.

Previous slideNext slide

Повномасштабна війна змусила багатьох сум’ян залишити рідні домівки, але не обірвала зв’язку з містом. Сьогодні магазин «Турист» активно веде сторінку в соцмережах і приймає замовлення від містян, які опинилися в інших регіонах чи далеко за кордоном. 

Продавчині Лариса Вікторівна та Ангеліна виходять на зв’язок через месенджери, вмикають відео, показують товар чи деталі фурнітури на рюкзаках, а потім біжать на «Нову пошту», щоб відправити посилку день у день.