«Не євреї зберегли Шабат, а Шабат зберіг євреїв». Як у центрі Сум живе, волонтерить і гуртує містян єврейський осередок «Хесед Хаїм»

Ще у п’ятому класі я ходила сюди до єврейської недільної школи близько півтора року. У пам’яті досі живе та особлива атмосфера великої родини: затишні заняття з івриту, де нас терпляче вчили перших слів (із яких досі пам’ятаю лише «Шалом» та «Хаїм меод»), солодкий чай з ласощами після уроків і відчуття повної безпеки й турботи. Тепер я повернулася сюди як авторка-фрилансерка Цукру, аби відкрити маловідому сторінку нашого міста: як живе єврейська громада Сум і благодійний фонд «Хесед Хаїм», як вони вистояли у 2022-му та чому стали опорою для багатьох сум’ян.

«Дім зборів», де моляться під блакитною стелею й зберігають сліди обстрілів

Аби зрозуміти суть цього місця, варто зазирнути в етимологію: слово «синагога» походить із грецької мови й дослівно перекладається як «дім зборів» (івритом — «бейт кнессет»). Тож і сам «Єврейський дім» — це не просто храм для молитов, а простір, де люди збираються разом, аби навчатися, спілкуватися та вирішувати справи спільноти.

Previous slideNext slide

Сама будівля на Нижньовоскресенській має понад вікову історію — ще з початку XX століття. За радянських часів її вилучили у громади, й чого тут тільки не було: від найрізноманітніших міських установ до фармацевтичної фабрики. У квітні 2001 року рішенням Сумської облради будівлю колишньої синагоги по сучасній вулиці Нижньовоскресенській, 17 (тоді — Кооперативній) передали єврейській громаді. 

Завдяки гранту від американського фонду «Джойнт», підтримці меценатів та пожертвам членів громади почалася масштабна реконструкція. Згідно з історичним блогом Олени Приймач, 12 січня 2005 року тут урочисто відкрили відновлений «Єврейський дім» — на подію навіть приїхали гості з Японії, Франції, Австралії та інших країн. 

Сьогодні під одним дахом співіснує кілька організацій: релігійна громада на чолі з рабином, світська єврейська громада міста та Сумський єврейський благодійний фонд «Хесед Хаїм» (із гебрайської, тобто івриту, перекладається як «Милосердя і Життя»).

Аби потрапити до синагоги, треба піднятися сходами на другий поверх. Проте вхід сюди вільний не для всіх: усередину пускають зареєстрованих учасників подій або за попереднім дозволом рабина.  

Серце цієї зали — величний дерев’яний «Арон га-Кодеш», що стоїть під склепінням блакитної стелі. Це священна шафа, задрапована оксамитовою тканиною з вишитими заповітами, де дбайливо зберігаються сувої Тори. 

Осередком керує Єлизавета Шерстюк, яку часто кличуть Єлизавета Яківна. Вона зізнається, що найбільша сила «Хесед Хаїму» — це небайдужа команда, яка народжує всі ідеї разом, зберігаючи ту саму затишну атмосферу, яку я пам’ятаю з дитинства. 

Previous slideNext slide

— Щоранку в синагозі рабин проводить молитву для чоловіків, діє «Колель Тора» — проєкт для системного вивчення традицій, Танаху, хасидуту та законів юдаїзму. Раз на тиждень жінки збираються на навчання в будинку рабина. Але ми не закриваємося в релігійних рамках. Наш дім — для всіх, хто йде з милосердям і добром, — розповідає директорка.

Клуб Цукру: підтримуй незалежну журналістику
та підсилюй Суми щомісяця

Долучися до Клубу

Аби зберегти святість простору, тут суворо дотримуються правил: чоловіки при вході обов’язково надягають кіпу, а всередину категорично заборонено заносити будь-яку їжу. Частування тут можливе лише під час релігійних свят і тільки те, що приготувала спеціальна кухня під особистим наглядом рабина — адже все має бути суворо кошерним.

Про воєнну реальність Сум нагадує кабінет на другому поверсі. У 2023 році під час одного з обстрілів міста сюди щось прилетіло й наскрізь пробило стелю.

— Ми й досі точно не знаємо, чи це були кулі від ППО, чи уламки, — знизує плечима Єлизавета Яківна. — Головне — ніхто з людей тоді не постраждав. А відмітини на стелі ми вирішили залишити, як є. Це наша теперішня історія.

«За три години ми зібрали гроші, й ввезли ліки в блокадне місто»

З перших днів повномасштабної війни «Хесед Хаїм» перетворився на цілодобовий волонтерський хаб. Завдяки рабину та фонду «Джойнт» організовували евакуаційні автобуси. Вивозили всіх містян, які просили про допомогу, без жодних перевірок на національність чи релігію. Усіх, хто виїжджав за кордон і не планував репатріацію до Ізраїлю, учасники студії «Авів» та члени громади буквально передавали одне одному в Європі, знаходячи їм житло й притулок.

Один із найважчих епізодів стався у березні 2022 року, коли в ізольованих Сумах закінчилися критичні ліки від тиску, діабету та астми.

— Я тоді була в Кам’янці-Подільському, куди вивезла перші групи людей, і серце розривалося, бо в Сумах залишалися сотні стареньких без медикаментів, — пригадує Єлизавета Яківна. — І тут мені телефонує знайомий: «У мене завтра з Луцька на Суми їде машина. Якщо встигнете зібрати ліки — передамо».

Часу було обмаль — три години до закриття аптек у Луцьку. Голова тамтешньої громади Тетяна погодилася викупити ліки за власну готівку, але гроші потрібні були негайно.

— Я пишу в наш спільний чат вокальної студії «Авів»: «Дівчата, хлопці, хто скільки може — прямо зараз скидаємо на картку на ліки!». І за якісь дві-три години наша молодь та учасники студії з усього світу наскидали стільки коштів, що ми закупили навіть більше, ніж було в списках! Вже наступного дня ця машина в’їхала в Суми з коробками медикаментів.

Допомога осередку продовжується і дотепер. Раніше «Хесед Хаїм» купував для міських лікарень Сум спеціальне обладнання, ендопротези та стенти. Зараз допомагає відновлювати житло тим членам єврейської громади, чиї домівки постраждали від ворожих обстрілів, а для маломобільних стареньких організовують спеціальний транспорт — їх привозять до центру для спілкування та соціалізації.

Плекаючи єврейську культуру, цей простір залишається відкритим для кожного сум’янина. Долучитися чи стати волонтером осередку може будь-хто, незалежно від єврейського коріння (для подій, зазвичай, достатньо лише попередньої реєстрації). Тут опікуються як наймолодшими, так і літніми містянами, об’єднуючи цілі покоління:

— Поки діти займаються історією, традиціями, співами, танцями та розвиваючими заняттями, батьки в сусідньому кабінеті теж отримують знання з традицій. У нас виходить справжня родинна історія: ми робимо сімейні табори та «шабатони» — спеціальні виїзні семінари для всієї сім’ї. Навіть під час війни ми організували всеукраїнський шабатон у Закарпатті для людей похилого віку з шести громад України, де вони могли три дні спокійно поспати без обстрілів, вийти до річки та попрацювати на заняттях за інтересами.

Теплі хали, спогади про окупацію Сум і вцілілі коти

У «Хесед Хаїмі» з особливим трепетом ставляться до свята Шабат — суботнього спокою, який починається із запалення свічок у п’ятницю ввечері.

Щочетверга у будівлі «Єврейського дому» волонтери випікають традиційні здобні хліби у формі пишної коси (плетінки) — «хали». Тим стареньким і маломобільним сум’янам, які не можуть самі прийти до громади, волонтери розносять ці свіжі «хали» просто додому. Загалом волонтерська мережа фонду в Сумах та області налічує понад 120 людей, і чимало з них взагалі не мають єврейського коріння.

Ще один важливий місток між поколіннями — започаткований у лютому 2019 року дослідницький проєкт «Моя єврейська спадщина: від їхньої історії до нашої реальності» (який охопив Суми, Ромни та Конотоп). У його межах молоді волонтери «Хесед Хаїму» приходили в гості до літніх містян, записували їхні усні спогади та оцифровували родинні фотографії. Результатом цієї праці стала фотовиставка та друкований альбом спогадів, який зберіг живі історії єврейських родин Сумщини. 

Previous slideNext slide

Під час нашої розмови Єлизавета Яківна подарувала мені примірник цього видання. Й уже вдома, гортаючи сторінки з давніми світлинами, я натрапила на розповідь сум’янки Людмили Семенівни Бібик, яка зачепила найсильніше.

Її родина пережила німецьку окупацію Сум 1941 року, розлуку в дитбудинках і повоєнну розруху. Волонтери занотували у 2019 році спогад Людмили Семенівни про те, як дитиною вона опинилася сама на вулиці: «Мене годували сусіди — кожен потроху, як вуличну дворняжку. Братик Володя опинився на вулиці, коли дитбудинок закрився, і діти виживали, збираючи по полях мерзлі буряки».

Попри всі біди, родина вистояла: брати здобули освіту, а сама Людмила Семенівна віддала все життя роботі інженеркою на Сумському заводі електронних мікроскопів.

Сьогодні, коли жінка вже практично не виходить із дому, волонтери «Хесед Хаїму» стали для неї тією самою надійною опорою — приходять запалювати свічки на Шабат, приносять мацу на Песах та вітають з усіма святами.

Утім, турбота громади не обмежується лише людськими долями та архівами. Молодь та волонтери осередку системно опікуються тваринами й міськими притулками. Директорка Єлизавета Яківна згадує дивовижну історію про свою співробітницю — відому в місті зоозахисницю:

— 18 вересня під час жорстокого обстрілу району біля 30-ї школи її будинок зазнав страшних руйнувань — верхні поверхи просто склалися, сусідні квартири згоріли, загинули люди. Вона з чоловіком дивом залишилася жива. Але найдивовижніше — вижили всі п’ять її котів, яких вона свого часу підібрала на вулиці! Лише одна кішка отримала незначне поранення. Це справжнє щастя серед того пекла.

«Моя собака дивувалася, чи буваю я взагалі вдома» 

Мистецькою гордістю «Хесед Хаїм» є вокально-театральна студія «Авів» (із гебрайської — «Весна»). Її унікальність — у мовному та жанровому багатстві: солісти виконують композиції українською, івритом, їдишем, англійською, польською та французькою. Через пісню і сценічну гру колектив ще з 1999 року знайомить глядачів із глибиною єврейської культури, її радістю, тугою, гумором і життєстійкістю.

До повномасштабного вторгнення «Авів» розрісся від вокального гуртка до повноцінного музичного театру, який збирав повні зали по всій країні. Серед найзнаковіших робіт — мюзикл Music of Tevye (за мотивами знаменитих творів Шолом-Алейхема про Тев’є-молочника) та драматична вистава «Гетто на межі життя та смерті».

До цих масштабних постановок залучали понад 40 акторів, співаків та музикантів. Аби зробити номери видовищними та динамічними, студія роками плідно співпрацювала з провідними колективами міста — ансамблем народного танцю «Феєрія» при СумДУ, зразковим ансамблем «Амелія» з ліцею класичної гімназії та музичним гуртом «Артез».

— Зазвичай, такі тематичні вистави показують один раз для вузького кола громади, — каже Єлизавета Яківна. — Але ми прагнули відкривати нашу культуру всьому місту. Виставу «Тев’є» ми показували в Сумах чотири рази поспіль для всіх охочих містян, а «Гетто» — тричі, і кожного разу в залі не було де яблуку впасти.

Гастрольна географія «Авіву» вражає не менше за репертуар:

— Наприкінці 2017 — на початку 2018 року ми буквально жили в автобусах! — із теплою ностальгією посміхається директорка. — Щотижня — нове місто, новий концерт чи вистава. Ми курсували всією Україною: Львів, Полтава, Вінниця, Харків, Київ, Запоріжжя. Моя собака вже, здається, дивувалася, чи буваю я взагалі вдома!

Сьогодні, попри виклики війни, виїзд частини чоловічого складу та безпекові обмеження, студія «Авів» не зупиняє роботу й продовжує дарувати мистецтво. Жіночий склад осередку постійно виступає з концертами та традиційними єврейськими театралізованими дійствами — «Пурімшпілями» (веселими карнавальними виставами до свята Пурім). Колектив уже встиг побувати з гастролями в Молдові, репрезентував Суми в Чернівцях та Києві, а незабаром вирушає з великою програмою до Львова.

Клезмери на стінах та хумус у дворі: особисті спогади

Внутрішній дворик «Хесед Хаїму» — це справжній мистецький куточок. На одній зі стін висить яскравий інформаційний банер про осіннє свято «Суккот» (Свято кущів або врожаю) із традиційними благословеннями та описом обов’язкової заповіді — тримати в руках «чотири види рослин» («арбаат га-мінім»).

Ці чотири рослини мають особливу глибину і символізують чотири типи людей у суспільстві:

1. «Етрог» (цитрон) — має і приємний смак, і чарівний аромат (символ людей, які мають і знання, і роблять добрі справи).
2. «Лулав» (пальмова гілка) — дає солодкі плоди (фініки), але не має запаху (люди із глибокими знаннями, яким бракує добрих вчинків).
3. «Гадас» (гілка мирта) — має чудовий аромат, але непридатна до їжі (люди, які роблять багато добра, але не мають глибоких знань).
4. «Арава» (річкова верба) — не має ані смаку, ані запаху (люди, які поки позбавлені й знань, і добрих справ).

Суть свята полягає в тому, що всі ці чотири рослини зв’язують разом у єдиний букет — адже тільки з’єднавшись усім народом, доповнюючи та підтримуючи один одного, суспільство стає цілісним та гармонійним.

Поруч стіни прикрашають символічні мурали. На одному зображені «клезмери» — бродячі єврейські музиканти Східної Європи, які мандрували містечками зі скрипками та кларнетами, граючи на весіллях.

На сусідній стіні — близька й знайома кожному з дитинства сцена: мати визирає з вікна й кличе сина додому, а той стоїть у дворі й зумисне вдає, ніби не чує — бо йому понад усе хочеться грати далі. 

Previous slideNext slide

Саме в цьому дворику я побувала минулого літа на відкритому кулінарному майстеркласі з приготування традиційної єврейської їжі. Наприклад, ніжного домашнього хумусу. Тут розставили окремі столики, до кожного з яких можна було підійти, повчитись готувати й, звісно, потім це скуштувати. Я прийшла з друзями, які не мають єврейського коріння — і всім нам було неймовірно затишно, весело та смачно. Тут немає жодних бар’єрів.

Чим «Хесед Хаїм» корисний кожному сум’янину

Коли запитала директорку про те, якою б стала діяльність «Хесед Хаїму» за умови абсолютно необмежених ресурсів, Єлизавета Яківна замислилася лише на мить:

— Це, мабуть, найважче питання. Не знаю навіть… Всебічна підтримка нужденних. Незважаючи на те, чи є вони членами нашої громади, чи ні. Всебічна підтримка може бути різною — матеріальна, психологічна допомога… Всебічна.

Хоча вже й зараз «Хесед Хаїм» щодня втілює цю мрію в життя, опікуючись і літніми людьми, і дітьми, та реалізуючи цілу низку безкоштовних ініціатив для всіх містян без винятку:

1. Освітній проєкт (GIZ). Майже два роки за підтримки німецького фонду GIZ у Сумах діють безкоштовні офлайн-гуртки для школярів із математики, української та англійської мов, біології, хімії та фізики для надолуження освітніх втрат. Поруч у тому ж укритті діє й проєкт «J-School Offline» для системного навчання дітей єврейської громади.
2. Безпековий хаб на Заливній. «Хесед Хаїм» орендує спеціальне укриття на вулиці Заливній, де проходять безкоштовні тренінги з домедичної допомоги, самозахисту, арттерапія та зустрічі з психологами для всіх охочих.
3. Молодіжний простір. Спільно з координаторкою Анею Нікішиною тут організовують інтелектуальні квізи, тематичні детективні вечори з перевдяганнями, кулінарні майстеркласи та зооволонтерські ініціативи.

Стежити за анонсами подій та долучатися можна в Instagram-акаунті. 

Виходячи з цього двору назад на гамірну вулицю Сум, відчуваєш дивне тепло. У місті, де щодня лунають тривоги, є двері з табличкою «Єврейський дім», за якими тебе завжди чекає спільнота, готова підтримати, нагодувати, навчити й просто вислухати. І це, мабуть, найважливіше, що тримає Суми сьогодні.