Проходячи повз старі будинки в центрі міста, ви могли помітити незвичні таблички з вирізаними квадратами. Кожна з них — це історія про людину, яка жила в Сумах і стала жертвою політичних репресій. Їх вішали на фасадах будинків, де жили сум'яни, яких репресували під час Великого терору. Зараз у Сумах таких 17, їх присвятили розстріляним євреям.
Таблички встановлювали в рамках міжнародного проєкту «Остання адреса». Організаторка та координаторка ініціативи на Сумщині Олена Приймач розказала Цукру, як ці таблички з'явилися в місті та чию пам'ять вони бережуть.
Остання адреса репресованих
Проєкт «Остання адреса» почали ще у 2014 році. Тоді такі таблички вішали в країнах світу, які раніше входили до складу СРСР, а також у деяких європейських. З того часу до ініціативи приєдналися кілька українських міст, зокрема й Суми.
Координувати проєкт на Сумщині взялася історикиня Олена Приймач. Вона якраз досліджувала період Великого терору 1937-1938 років, коли сталінські репресії досягли вершини інтенсивності. Протягом цього часу проводили масові репресії, у результаті яких тисячі громадян ув'язнили, закатували або стратили за підозрілу діяльність щодо радянського режиму. Приблизно з 2018 року історикиня почала вивчати архіви СБУ, доступ до яких відкрили. Раніше вони належали Комітету державної безпеки СРСР.
Олена розказує, що під час Великого терору в Сумах жило десь 50 000 населення. За півтора року репресій зазнали 593 людини. До найвищої міри покарання — розстрілу — засудили 259. З них 30 були євреями. Загалом розстріляли 254 людини із Сум.
Тож Олена написала кілька статей у газетах, які присвятила цій темі. Одна з них була про справу євреїв. Згодом її запросили в єврейську громаду Сум прочитати лекцію про це. Благодійна організація «Сумський єврейський фонд Хесед Хаїм» хотіла якось вшанувати пам'ять репресованих євреїв і Олена запропонувала зробити це через проєкт «Остання адреса».
На початку 2022 року організація вже виграла грант для реалізації цієї ініціативи, але почалося повномасштабне вторгнення і проєкт призупинили. Тоді думали, чи продовжувати його далі, оскільки ідея належить російському журналісту Сергію Пархоменку. Інформацію для таблички брали з баз даних правозахисного та благодійного товариства «Меморіал».
— В Україні використали цю ідею, але втілення самостійне. ГО «Остання адреса — Україна» ніяк не було пов'язане з російською організацією. Я так само не пов'язувала цей проєкт з Москвою. Я думала про те, чи втілювати проєкт після 24 лютого 2022 року. Рішення ухвалювала десь рік. Хоча працювати з архівними справами продовжувала. Я вважаю проєкт концептуально цікавим для візуалізації та репрезентації локальної історії. Питання обговорювала з єврейською громадою, — каже Олена.
Наприкінці 2022 року все ж вирішили повернулися до ідеї. Однак історикиня не брала інформацію з баз даних «Меморіалу». Для цього використовувала лише українські архіви. Перші таблички з квадратними отворами встановили вже у 2023 році. Щоразу влаштовували акцію біля встановлення — збирали людей і розказували про жертв політичних репресій єврейської національності в СРСР. Загалом за кілька років у Сумах їх провели тричі.
«Одне ім'я, одне життя, один знак»
Табличка з порожнім квадратом — це архітектурний проєкт, дизайн якого означає порожнечу, що залишилася, пояснює Олена. Адже у справах вилучали фотографії. Наприклад, на всіх розстріляних сумських євреїв в історикині є лише одна світлина. За її словами, з одного боку, це відсутність обличчя, а з іншого — відсутність життя і людини. Таким чином радянська влада намагалася не лише знищувати цих людей, але і пам'ять про них.
На табличці пишуть ім'я, професію, рік народження, дату арешту, страти та реабілітації розстріляної людини. Принцип ініціативи — «Одне ім'я, одне життя, один знак».
Серед людей, кому присвятили таблички, були фігуранти справи про підпільну сіоністську організацію. Її насправді не існувало, тобто справу сфальсифікували, каже Олена. Сіонізм — це єврейський національний рух, який прагне об'єднати й відродити єврейський народ на історичній батьківщині — в Ізраїлі. У 1938 році в Сумах за цим звинуваченням заарештували 20 людей єврейської національності. Під час слідчих дій у Харківському управлінні НКВС вони визнали свою провину. Усіх розстріляли.
Спочатку в Сумах встановили таблички в пам'ять про капелюшника Казацького, бухгалтера Бірштейна, годинникаря Базарського та хутряника Ескіна. А наприкінці 2024 року на перехресті вулиць Петропавлівської та Олександра Аніщенка повісили ще одну на честь фармацевта Макса Гольдштейна. Саме в цьому будинку він жив. Його заарештували останнім із 20 фігурантів справи. Чоловік зізнався в проведенні націоналістичної пропаганди серед євреїв. Гольдштейна розстріляли 27 травня 1938 року в Харкові.
У грудні 2024 року також встановили таблички Йосипу Глазебнику, Шмулю Брескіну, Арсенію Гугновичу та іншим. Хоча розстріляних євреїв із Сум було 30, але в місті вже немає деяких будинків і навіть вулиць, де вони жили, тому загалом з'явилося 17 табличок. Про кожну людину Олена написала у своєму історичному блозі. Цього року історикиня також видала книгу «Реабілітовані посмертно» про цих репресованих.
Повний список 54 репресованих євреїв із Сум можна подивитися нижче:
- Арулінський Юхим Абрамович
- Базарський Ісак Вульфович
- Бумштейн Веніамін Ісакович
- Бенбік Генріх Львович
- Бірштейн Михайло Йосипович
- Богухвалов Лейб Михайлович
- Брескін Шмуль Лейзерович
- Вайсброд Лев Абрамович
- Вайстух Шмуль Хаймович
- Варшавяк Генріх Беркович
- Гак Георгій Михайлович
- Гарбер Олена Савеліївна
- Гарбер Шмерель Рубінович
- Глазебник Йосип Якович
- Гольдштейн Макс Йосипович
- Горн Абрам Маркович
- Горн Іохвет Мордухівна
- Данюшевський Михайло Григорович
- Дворкін Вульф Абрамович
- Добрович-Гольдберг Макс Ілліч
- Казацький Хаїм Якович
- Калушинер Овсій Мойсейович
- Клещенко Хана Менделівна
- Левський Лев Миколайович
- Лойбман Арон Абрамович
- Ескін Натан Пінхусович
- Жолковський Овсій Еммануїлович
- Інгор Борис Ісакович
- Індик Леонтій Вікторович
- Іоффе Йосип Шоломонович
- Лось Самуїл Борисович
- Маркович Яків Йосипович
- Матлін Лейб Борисович
- Микуловська Єва Соломонівна
- Микуловський Мендель Хаїмович
- Неусихін Михайло Йосипович
- Осипчук Марія Вульфівна
- Пінт Яків Айзикович
- Пшебильський Іцек Хаїмович
- Райбенбах Шулем Ізраілевич
- Рубінштейн Естер Аронівна
- Рубінштейн Фаїна Аронівна
- Рязанський Ізраїль Аронович
- Сальман Йосип Маркович
- Сендовський Сенай Абрамович
- Фрадкін Йосип Вульфович
- Фрайнд Абрам Пінхусович
- Фрумерман Натан Лазарович
- Харон Семен Наумович
- Чауський Ілля Леонтійович
- Черфас Ісак Абрамович
- Шмаєвський Зель Іонович
- Штігельман Зінаїда Ізраїлівна
- Шульман Давид Лейбович
Як вшанувати репресованих
Акція з вшануванням євреїв завершилася. Однак Олена залишається координаторкою проєкту «Остання адреса» в Сумах та області. Тож до неї може звернутися будь-яка людина: родичі репресованих, колеги, науковці тощо. Або, як сталося в цьому випадку, представники етносу чи національності. Історикиня допоможе реалізувати ідею, а також дослідить справи в українських та обласних архівах.
Зокрема до кожної справи вона пише історичну довідку. У ній ідеться про обставини справи, арешт, як це все відбувалося, який вирок винесли, що сталося з людиною. Потім Олена допомагає зі встановленням табличок, у тому числі, щоб їх дозволили повісити на будівлях.
— Коли ми встановили перші таблички, боялися, що можуть прийти росіяни. Я намагалася показати, що якщо вони прийдуть, то в нас таке (репресії, — ред.) може повторитися: зникатимуть люди, їх знищуватимуть. Тому ми повинні зробити все, щоби цього не сталося. І взагалі, коли розповідаєш про історію, це такий місток між минулим і сьогоденням. Він показує, що життя завжди триває, і навіть коли були трагічні сторінки, то все одно життя продовжується, — говорить Олена.