Життя за ОСБ-плитою. Квартиру сум’янки двічі пошкодив обстріл, а коштів на відновлення немає

Вулиця Героїв Крут часто страждає від російських обстрілів

На вулиці Героїв Крут шумно — будівельники спеціальною технікою «розбирають» квартири панельного будинку, який у січні 2025 року майже наскрізь пробив «Шахед». Віддалено це нагадує, ніби будинок розкладають, як конструктор, та всередині все стискається від усвідомлення, що це колишні домівки сум’ян. Через велику діру видно стіни з шафками й поличками.

Клуб Цукру: підтримуй незалежну журналістику
та підсилюй Суми щомісяця

Долучися до Клубу

Квартира 69-річної Раїси розташована в сусідньому дворі — у будинку № 64. Кілька разів ця багатоповерхівка страждала від російських обстрілів: на фасадах залишилися вм’ятини від уламків, а вікна деяких квартир забиті ОСБ-плитами.

Такий вигляд має й помешкання Раїси. Квартирою вона ходить тепло одягнута: у штанах, светрі, в’язаній кофтині й куртці. Стіну у вітальні закриває килим — не стільки для краси, скільки щоб хоч трохи затримати тепло.

З 2013 року Раїса на пенсії, до цього працювала на «СМНВО-Інжиніринг» на різних посадах: від бухгалтерки до кадрової інспекторки. У квартирі на Героїв Крут жінка живе із 1992 року, отримала це помешкання, як кооперативне.

— Більшість часу я жила тут із названою донькою — взяла до себе неповнолітню дівчинку родичів, яка залишилася без батьків. З інших моїх рідних в мене було два брати й дві сестри, а зараз залишилася тільки молодша сестра.

Перший обстріл, який пошкодив будинок Раїси, трапився 7 жовтня минулого року. Тоді росіяни влучили по підстанції в Зарічному районі міста. Балконний блок у вітальні пошкодився — рами погнулися, а більшість скла вилетіло.

— Я того дня була на дачі, тож про приліт дізналася від сусідів, які мені подзвонили о 6 ранку. Проте виїхати з села одразу не вдалося, бо того дня маршрутки не ходили. Я дуже засмутилася, але мусила чекати на транспорт аж до наступного ранку. Коли дісталася квартири, засмутилася ще більше: у вітальні вирвало вікно, підлога була всіяна уламками скла. Блок балконної рами був розбитий, рама зсунута. Через такий зсув двері на балкон неможливо було відчинити, — пригадує Раїса.

Рятувалася пляшками з гарячою водою, а вікна затуляла одягом

Раїса не змогла звернутися по допомогу до волонтерів, адже приїхала тільки наступного дня, коли вони вже завершили роботу. Жінка за порадою сусідів пішла до поліції, звідти направили до СБУ. Там вона написала заяву. Згодом надійшов лише лист із переліком пошкоджених квартир, серед яких — Раїсина.

Ще два місяці вона чекала інших листів чи вказівок. А коли зателефонувала до профільного відділу міської ради, виявилося, що з самого початку Раїса мала прийти до них. У міській раді вона написала ще одну заяву.

Тим часом ставало дедалі холодніше. Пошкоджені вікна давали про себе знати — вночі квартирою «гуляли сильні протяги». Раїса вирішила тимчасово переїхати до села, що за 50 кілометрів від Сум, у будинок сестри. Оселю жінка опалювала дровами. А в січні, посеред зими, вони закінчилися, тож їй довелося повернутися до своєї квартири в Сумах.

— Я затуляла вікна будівельною ватою, старим одягом, а зверху намотувала плівкою. У квартирі все одно був протяг, температура сягала 15–16 градусів. Через холод перехворіла на фронтит і бронхіт. Жила так, бо діватися було нікуди, — пригадує Раїса.

Найхолодніше ставало вночі, пригадує жінка. До сну вона готувалася заздалегідь: натягала кілька шарів одягу, наливала у пляшки гарячу воду й клала в постіль. Опалення у квартирі працювало, але значна частина тепла виходила через щілини у вікнах і балконі.

Тим часом до квартири Раїси завітала працівниця міської ради: зробила фото й заповнила якийсь документ. Ще за кілька днів прийшли будівельники й заміряли балкон. Через два з половиною місяці, у березні цього року, на його місці встановили новий, із «красивими відкосами», як каже Раїса. Жінка довго раділа, що нарешті зможе жити без протягів, аж поки росіяни знову не поцілили поруч з її будинком.

«Мене розчулила чуйність волонтерів»

«От звідси дуже мені дує. Воно нікуди не годиться!» — Раїса показує на чималу щілину між вікном і стіною на кухні. Ця кімната напівтемна. Права частина вікна закрита ОСБ-плитою. Ліва менш пошкоджена, але не «забита». Волонтери спеціально залишили її такою, щоб до кімнати потрапляло хоч якесь світло.

Між стіною і віконною рамою — тріщини. Так вікно пошкодилося після обстрілу Сум 11 липня. Того дня дві керовані авіабомби ворога вдарили по місцю, де були люди й рухалися автівки. В епіцентрі одного з ударів — дорога та зупинка громадського транспорту, якраз поблизу будинку Раїси.

— Я тоді була в магазині й почула вибух. Мені одразу подзвонили сусіди, я прибігла додому, щоб перевірити, чи все ціле. Цього разу кухня була всіяна склом, склопакети новенького балкону де-не-де вилетіли, а двері й вікна відчинила вибухова хвиля, — пригадує вона.

11 липня й наступного дня на місці атаки працювали волонтери «Добробату» й Товариства Червоного Хреста Сумської області. У центрі двору стояв намет благодійників, там Раїса стала в чергу на допомогу.

Тоді волонтер видав жінці кілька листів ОСБ-плит, якими зазвичай забивають пошкоджені вікна, й попросив очікувати. Згодом кілька будівельників, які попередньо заміряли вибиті рами у квартирі, вирізали плити потрібного розміру. І разом з Раїсою вирушили до помешкання.

— Дорогою до мене звернувся ще один волонтер: «Бабусю, може, вам допомогти й скло прибрати?» Я звісно ж не відмовилася. Разом з нами ще пішла дівчинка. Поки інші волонтери забивали вікно, вона вимітала залишки скла з кухні й вітальні. Ця дівчина поділилася, що завжди старається приходити на місця атак, щоб допомогти людям. Мене так вразила і її історія, і увага волонтерів. Бо мені ж ні до кого більше звернутися було, а вони відгукнулися допомогти, — ділиться жінка.

Previous slideNext slide

Волонтери намагалися хоч якось вирівняти раму вікна, щоб вона стала на місце. Але щілини, через які заходять протяги, все одно лишилися. Самостійно поміняти вікна — дорого, крім того, тоді кошти не компенсують, пояснює жінка. Поки вона подала заявку на відновлення житла й очікує.

«Хто дасть гарантію, що нові вікна вціліють?»

У своїй квартирі Раїса не може ночувати вже третій місяць. Сюди вона навідується один-два рази, щоб забрати пенсію, закупитися продуктами й вирішити справи з документами. Наприкінці липня жінка знову переїхала: удень порається на городі на дачі, а ввечері їде на велосипеді в сусіднє село — ночувати в будинку сестри.

— У квартирі увесь час стоїть шум і дує вітер. З моїм здоров’ям я не можу тут довгий час перебувати. В селі у мене своя хата, але близько 10 років тому там сталася пожежа. Рятувальникам довелося відрізати всю електрику. Ще кілька років тому я робила косметичний ремонт кімнати, яка найбільше постраждала. Але зараз робити щось — сил немає. Після такої активності підіймається тиск. Та і якщо на велосипеді із села в село їжджу, теж підіймається. Але я не маю виходу, бо треба ж їздити на свій город.

Без електрики опалення не працює. Щоб відновити його, жінці потрібні 30 тисяч гривень — за підрахунками на 2022 рік. Таких коштів вона не має, бо отримує лише пенсію — 4,5 тисячі гривень. Сподівалася, що їй дадуть знижку на проведення електрики, але відмовили. Поки відносно тепло, Раїса живе без опалення.

— Торік я наймала людей, які напиляли дрова і привезли їх мені. Цього року я ще нічого не купувала, бо дорого. Крім того, в селі треба знайти людину, яка допоможе підготувати ці дрова й поскладати, а зараз це проблемно. Я вже ні на що не сподіваюся, а просто чекаю. Можливо, вікно поміняють і я зможу перезимувати у квартирі з опаленням.

Хоч трохи радують Раїсу рослини на її городі, а ще клумба попід вікнами квартири в Сумах, яку зараз вона рідко бачить. Жінка чекає, поки надійдуть кошти на відновлення. За них зможе придбати вікно й балкон, а також замовити монтажні роботи. Сусіди її будинку на Героїв Крут мають схожу проблему — вони не ремонтують вікна самостійно, бо в такому разі кошти їм ніхто не компенсує. Хто зміг — переїхав у будинок в Сумах чи якомусь селі.