«Дороговартісні бетонні яйця» — навіщо в центрі Сум поставили боларди за 118 тисяч гривень

Клуб Цукру: підтримуй незалежну журналістику
та підсилюй Суми щомісяця

Долучися до Клубу

У Сумах — найдорожча модель

Департамент інфраструктури міськради відповів Цукру, що на їхнє замовлення комунальне підприємство «Шляхрембуд» встановило боларди в жовтні. Адреси вказали загально: вулиця Британська, Покровська площа й Сурогінський провулок. Скільки обмежувачів стоїть у кожному місці — не уточнили.

Також нам відповіли, що один болард коштує 7 463,49 гривні, а всі десять разом зі встановленням — 118 323,60 гривні. Із маркувань на бетонних обмежувачах видно, що їх виготовила компанія «Золотий Мандарин», яка працює на Київщині. Серед усього асортименту виробника, виріб із вулиць Сум найбільше схожий на «Броте Барселона (1)» (9 200 гривень на сайті). Це — найдорожча модель серед болардів «Золотого Мандарина», інші коштують від 580 до 7300 гривень.

Previous slideNext slide

Боларди поставили в межах договору на поточний ремонт доріг, який Департамент уклав зі «Шляхрембудом» 9 липня. Спершу, 12 червня, Департамент оголосив на ці роботи відкриті торги, але на них не подали жодної пропозиції. 

Тоді договір уклали напряму, без конкурсу, — підставою назвали постанову Кабміну № 1178 про особливості закупівель під час воєнного стану. Цукр писав про нього у вересні: сума договору становила 51,7 мільйона гривень, а за кілька тижнів із тим самим підприємством підписали ще один — на 15,5 мільйона, пояснивши це потребою в додаткових послугах. 26 серпня суму основного договору зменшили до 45,76 мільйона «у зв’язку із фактичним наданням послуг». Боларди разом зі встановленням становлять 0,26% від неї.

«Або не було проблеми, або щось її вже вирішувало»

Про нові боларди в місті редакції Цукру спершу повідомив архітектор і громадський активіст Юрій Леонець. Він бачив їх у кількох місцях: біля Альтанки, на заїзді з боку Театральної площі, і на виїзді із Сурогінського провулка на вулицю Воскресенську.

— Я не пригадую, щоб автівки заїжджали на територію поблизу Альтанки, тож не вважаю, що там була з цим проблема. З провулком ще цікавіше: тут досі стоять металеві обмежувачі. Для чого там знадобилося декілька болардів, для мене незрозуміло. У цих місцях або не було проблеми, або було щось, що її вже вирішувало, — вважає Юрій.

Архітектор переконаний, що подібні рішення потрібні тільки тоді, коли є реальна потреба захистити пішохідний простір від автомобілів, а попередні обмеження недостатньо ефективні. Визначати це, за словами Юрія Леонця, повинні профільні фахівці на основі аналізу конкретної ділянки.

Також Юрій вважає, що саме такі нові боларди недоречні в історичному центрі Сум. Біля Альтанки важливо не лише те, чи зупиняє обмежувач машину, а й те, як він вписується в простір довкола.

— Це просто дороговартісні бетонні яйця. Вони не підходять за стилем, мають виражені логотипи компанії-виробника й перевантажують простір довкола. Це типові вироби, які можна розмістити хіба з іншими подібними об’єктами, щоб вони бодай стилістично перегукувалися. Я не вважаю такі масивні бетонні вироби вдалим рішенням для історичного центру Сум, — пояснює архітектор.

Схожу історію Юрій помітив і з урнами на зупинках, які теж виготовив «Золотий Мандарин». На вулиці Лінійній такі бетонні смітники стоять поруч із металевими, а дах самої зупинки пошкоджений після одного з російських ударів по Сумах. 

Previous slideNext slide

Такі вироби, вважає фахівець, доречні в місті лише тоді, коли бюджет має значний профіцит або ж коли простір оновлюють системно.

«Звичайна півсфера справляється не гірше»

Сам по собі болард — корисний інструмент. Ще 2014 року видання «Хмарочос» пояснювало, що боларди не дають машинам паркуватися на тротуарах, якщо ставити їх так, щоб між ними не проїхало авто, але вільно проїжджали велосипед чи візок.

Питання в тому, які саме обмежувачі ставити і за які гроші. Юрій пояснює, чому деякі декоративні бетонні боларди коштують суттєво дорожче за інші.

— Різниця в ціні — насамперед через габарити, матеріал, технологію виготовлення та декоративний дизайн. Але для функції болардів ці характеристики, на мою думку, не мають жодного значення. Їхня мета — просто не допустити паркування автомобілів, а з цим звичайна бетонна півсфера за 500–600 гривень справляється не гірше. Не бачу підстав витрачати в 15–20 разів більше бюджетних грошей без нормального обґрунтування, — каже Юрій Леонець.

Прості півсфери справді дешевші. Станом на початок листопада на Prom.ua звичайні сірі бетонні півсфери діаметром від 38 до 60 сантиметрів коштують від 389 до 732 гривень, а жовті — від 589 до 1 290. Утім півсфери — не єдиний дешевий варіант.

— Я би розглядав значно дешевші бетонні півсфери, прості металеві стовпчики, зокрема знімні або такі, що можуть опускатися, щоб проїжджав спецтранспорт, або правильно організоване озеленення. Що з цього застосовувати, залежить від контексту: від місця, доступності та вимог безпеки, — пояснює Юрій Леонець.

Інші міста теж шукають більш ефективні рішення. У Луцьку урбаніст Павло Мазилюк пропонує ставити біля пішохідних переходів гнучкі гумові делінеатори — стовпчики, які кріплять до дорожнього покриття трьома дюбелями. За його оцінкою, один такий коштує близько 500 гривень, а встановлення займає приблизно 15 хвилин і не потребує фундаменту. Делінеатори могли б замінити й травмонебезпечні бетонні півсфери на тротуарах.

Previous slideNext slide

У Києві навесні навіть подавали петицію з вимогою відмовитися від них як від основного способу не пускати машини на тротуари. Її автор назвав півсфери «морально застарілим, неефективним та небезпечним» елементом: вони ненадійні й стоять хаотично, об них легко травмуватися, а маломобільним людям вони заважають. Він пропонував прибрати зайві, а там, де обмеження руху критично необхідне, поставити стандартні металеві стовпчики. Петиція набрала лише 1,7 тисячі голосів із 6 тисяч потрібних.

Лише болард не розв’яже проблему

Після встановлення обмежувачів руху сама потреба десь ставити машину не зникне. Міськрада британського Свіндона на своєму сайті пояснює, чому зазвичай не ставить боларди на тротуарах: обмежувачі не зменшують попиту на паркування, тож водії просто стають там, де болардів немає.

Крім того, боларди звужують тротуар, а встановлювати й утримувати їх недешево. Між болардами в Свіндоні лишають щонайменше 1,5 метра для візків і колясок, а водіїв, які паркуються з порушеннями, можуть штрафувати.

Архітектор також має ідею, як облаштування простору можна передати бізнесу, давши підприємцям тимчасові пільги чи інші вигоди. Так регуляторна політика залишиться за містом, а витрати ляжуть на підприємства. Це, на думку Юрія, зменшить ризики зловживань.

— Але важливо, щоб це було на взаємовигідних умовах. Інакше бізнес, який і так ледь живе в нинішній ситуації, отримає ще більше навантаження, і це лише сприятиме його відтоку. Тому це складне питання, яке комплексно мають вирішувати обидві сторони за підтримки відповідних фахівців, — говорить Юрій Леонець.