У мене часто буває дисонанс, коли потрапляю в села за 40 кілометрів від Одеси, а там чиста українська мова, коли приходиш в гості до російськомовних друзів, а дідусі та бабусі у них україномовні. Постає питання, чи дійсно російська мова така природна для нас? Навіть для тих, для кого вона перша мова в житті. Сьогодні багато людей переходять на українську з різних причин: війна, патріотизм, життєва позиція. А які історії у сумчан? Редакція Цукру теж розказала про свій перехід на українську.
Марина Носаченко
Координаторка ГО Центр UA у Сумській області
Мене постійно питали: «Что с тобой случилось?»
Я почала розмовляти українською мовою досить давно, приблизно 8 років тому. Перші мої спроби були в старшій школі, але тоді вони не увінчались успіхом, бо школа була російськомовна. Зокрема, вчителі української мови після уроку переходили на російську, що мене обурювало.
На постійній основі я почала спілкуватися українською на третьому курсі. Все змінилось після подорожей до україномовних регіонів — до Полтавщини та Західної України. Тоді я зрозуміла, що Сумами Україна не закінчується та уже починаючи з Полтави люди говорять українською мовою. І я вирішила для себе, що перейду на українську. Мотивацією був патріотизм та повага до своєї країни, крім того, я дуже люблю мови.
Спочатку це було досить важко, бо я сама помічала, що я інша. Тоді в Сумах, менше розмовляли українською, ніж зараз. Тому було важко попросити зупинку, не завжди навіть зупиняли. Часто почувалась невпевнено, бо помічала на собі погляди. Мене постійно питали: «Что с тобой случилось?». Але потім я до цього звикла, тим паче, коли з’являються україномовні друзі, стає легше. Зараз вже зовсім не помічаю різниці, лише коли мене питають чи я не з Тернополя до прикладу.
Поради для тих, хто вирішив спробувати перейти на українську:
- Створити навколо себе максимальне україномовне оточення: читати книги, дивитись фільми, радіо.
- Знайти когось, з ким можна практикувати мову, можливо не з Сум, а з інших регіонів України.
Кирило Бурлака
Голова правління ГО «Молодіжне об'єднання Екстрим стайл»
«До початку війни ставився до української мови погано»
Перейшов на українську, тому що почалася війна. Вирішили, що якщо держава може зникнути, то мова, яка є головним носієм культури, буде з тобою.
До війни ставився до української мови погано, думав, що вона для тупих селян. Останньою краплею стало відвідування форуму, де ми зустріли велику кількість освічених людей з передовим мисленням, які говорили українською.
Вирішили перейти разом з дружиною, саме це сильно допомогло. Спочатку, було важко, знайомі та батьки з нас сміялися, бо ми робили багато помилок. Помиляюся і зараз, але вже набагато менше. Думаю українською, слава Богу, зараз вже багато цікавої інформації можна знайти українською. Ми українці і ми маємо говорити українською. Зараз більше помилок роблю, коли з кимось говорю російською.
«Українці, будь ласка, говоріть українською мовою з іноземцями»
У пошуках україномовних сумчан ми потрапили в СумДУ, у групу студентів з Йорданії, які вже 1,5 року розмовляють українською. І як не дивно, мріють, аби всі в Сумах говорили українською, бо російську і суржик не розуміють. До слова, українську освоїли за 5 місяців.
Ахмад Ал Дроубі
Я не розумію, чому українці говорять, що їм важко вивчити українську. Чому важко? Це їхня рідна мова, я просто в шоці, серйозно! Якщо я не розумію арабську, то який тоді з мене громадянин?
Анас Матар
Безумовно, ми хочемо, щоб всі люди розмовляли з нами українською мовою, бо ми не дуже добре розуміємо російської. Є такі люди, які взагалі не можуть розмовляти українською, то ми переходимо з ними на суржик. Багато людей в Україні дивуються, що ми говоримо на їх рідній мові, а вони спілкуються російською. Для мене особисто було новим і важким слово «натхнення».
Абед Ал-рахман
Улюблене слово в українській мові — кохання! Для тих, хто хоче вивчити мову, це легко і зручно зробити, а для тих, хто не хоче цього, то їм важко. Мені б хотілося сказати українцям, будь ласка, говоріть українською мовою з нами!
Дмитро Тіщенко
Співзасновник Цукру
«У 2012 році перехід на українську ще не був мейнстрімом»
Перша історія переходу на українську сталася тоді, коли ми, будучи в студентському самоврядуванні, хотіли організувати україномовну мафію. І тоді зрозуміли, що аби вести її якісно і не використовувати русизмів, варто перейти на українську на якийсь час. Ми, троє ведучих, почали говорити українською, зустрічаючись в університеті, це був 2011 рік.
Друга ситуація сталася згодом, коли ми з командою хотіли очолити самоврядування університету і брали участь у виборах. Проти нас балотувалась команду, яку очолював хлопець, що приймав сторону політичної партії, яка була при владі і російська мова ідентифікувала його погляди.
Це був своєрідний максималізм, щоб на дебатах відрізнятися один від одного своїми поглядами. І я вирішив виступати українською, а для цього треба було поговорити українською тривалий час.
Я завжди згадую слова друга, Романа Атаманюка, який у цей час мені говорив:
«Спробуй поговорити українською місяць, а потім не зможеш говорити російською, ти почнеш нею думати».
Мені знадобилося не місяць, а місяці три. У голові була російська мова, суржик, тому було важко. Та починаєш звикати до того, що ти україномовний, коли з’являються нові знайомі, які уже не сприймають тебе російськомовним.
Катерина Барило
Пишу для вас цей матеріал
«Для початку у мене було два україномовні дні: вівторок і четвер»
Я перейшла на українську 10 років тому, цього року святкуватиму ювілей. Одного дня до мене прийшло розуміння, що живу в Україні, за національністю я українка, а мова...чомусь російська. Зрозуміла для себе, що це результат політики русифікації. Було важко, досить велика кількість людей просто не прийняли це рішення і перестали зі мною спілкуватись.
Для початку у мене було два україномовні дні: вівторок і четвер. Через декілька місяців я прокинулась і зрозуміла, що можу думати українською, з того часу я україномовна. Є люди, яким пощастило бути україномовними з народження, та вони не завжди розуміють цінність і силу української. Я рада, що українська — мій свідомий вибір.
Читайте також: Як змінилися Суми за 70 років: порівнюємо з історичними фото
