Журналістка газети The Guardian у своєму тексті розповіла про боротьбу сумчан в перші дні повномасштабного вторгнення. Спогадами про знищення ворожих колон та самоорганізацію містян із британським медіа поділилися місцеві жителі Сергій та Ігор, які брали участь в обороні Сум. Цукр публікує переказ цього матеріалу.
Сумчани, які взяли до рук зброю
За інформацією авторки The Guardian, на початку вторгнення, 24 лютого, у Сумах залишалося близько 50 десантників без командного центру, а більшість поліцейських із керівництвом міста втекла раніше.
Утримати місто протягом майже шести тижнів змогла місцева самооборона, що сформувалася в перший день вторгнення — так журналістка називає сумчан, які взяли до рук зброю. Після поразки росіян під Києвом та відходу із Сумщини, більшість із них доєдналася до Збройних сил України.
Тим часом сумчани без гвинтівок і пістолетів теж робили внесок у перемогу. Жінки носили ящики з коктейлями Молотова, бабусі передавали координати місцезнаходження росіян, а 57-річний Олег Анатолійович із селища Краснопілля знімав та рахував російські колони. Ці відео він надсилав сину-офіцеру в Тростянці. Розповідає, що в перші дні нова колона проїжджала кожні дві години. Аби Олега Анатолійовича не запідозрили росіяни, він вдавав із себе старшого за віком та уникав допитів.
Сумська самооборона та цивільні мешканці, пише The Guardian, змогли розірвати російські лінії постачання від кордону до Києва. Це завадило ворогу успішно оточити столицю та захопити контроль над нею. Зусилля сумчан, зокрема, відзначив Президент України Володимир Зеленський. У передноворічному зверненні він назвав Сумщину «кісткою в горлі» росіян.
Координувалися за допомогою дзвінків
Журналістка поговорила з Ігорем та Сергієм — працівниками міської ради та одними з 400 сумчан, які взяли до рук зброю в перший день вторгнення. Обидва чоловіки зараз служать в армії, а Ігор веде власний блог — ми ділилися його історіями з фронту раніше. За словами двох друзів, лише 40 людей із 400 мали військовий досвід. Сумчани поділилися на менші групи, які координувалися за допомогою месенджерів і дзвінків. Після повідомлень очевидців, вони виїжджали на місця боїв або зустрічали російські колони. Ігор каже, що з Києва у той час не надходило жодних вказівок.
Формально це називали територіальною обороною, але насправді це просто були люди, які отримали зброю з армійського складу і сформували групи реагування
Загалом на початку вторгнення у Сумах перебувало кілька тисяч озброєних жителів, десятки протитанкових знарядь і жодної броньованої техніки чи важкої зброї, пише журналістка The Guardian. Сили самооборони користувалися пістолетами та коктейлями Молотова, і водночас ані Сергій, ані Ігор не мали бронежилетів. «У місті мене побачив літній чоловік, сказав, що його онук воював, і він принесе мені каску», – розповів Сергій. Бронежилет, також знайдений ним, не мав захисних пластин.
Але цього озброєння вистачило, щоб росіяни почали боятися входити до міста. В одному із перехоплень СБУ, згаданому в тексті, ворожий військовий каже матері, що «жодна колона не вижила» у Сумах.
Перший бій біля «артучилища»
Одним із головних факторів, які врятували місто, зазначили Ігор та Сергій, став перший бій поблизу «артучилища». Наші колеги із The Guardian сприйняли цю назву буквально, тому в тексті написали про «art college» — «мистецький коледж». Але насправді йдеться про зіткнення поблизу кадетського корпусу імені Івана Харитоненка.
Тоді 50 десантників знищили колону російських танків. Ігор розповів, що обидві сторони спочатку не зрозуміли, що зіткнулися з армією, а росіяни навіть підійшли запитати в українців дорогу. Наші військові зметикували першими й відкрили вогонь із близької відстані.
24 лютого поблизу закладу відбулося два бої. Внаслідок першого загинуло троє людей, під час наступного зайнялася пожежа в одному із корпусів. The Guardian не уточнює, про який саме йде мова у тексті. «Суспільне Суми» публікувало відео зіткнення, що відбулося пізніше ввечері. Обережно, у ньому присутня ненормативна лексика.
«Вилазки» та знищення бензовозів
Тієї ж ночі десантники, що знаходились у Сумах, відійшли з міста. Але Сергій впевнений, що перші бої та подальші атаки самооборони переконали росіян, що в обласному центрі є і регулярні війська, і багато зброї.
Після перших трьох-чотирьох днів росіяни припинили спроби зайти в місто та встановили блокпости довкола Сум. Сили самооборони організували свої пункти пропуску та влаштовували засідки на колони — їм допомагало знання маленьких вуличок і провулків. Завданням таких «вилазок» було знищення бензовозів.
Через брак палива росіяни кидали танки та пересідали в інший транспорт, іноді відбираючи машини у цивільних. Під час однієї з таких засідок загинуло четверо людей із групи Ігоря. Врешті росіяни почали обходити Суми та використовувати для проходу Тростянець і Охтирку, де на той час перебували ЗСУ.
Наприкінці тексту The Guardian публікує коментар Олександра Нестеренка — генерал-майора та командувача оперативно-тактичного угрупування «Суми». На його думку, росіяни можуть повторити вторгнення на Сумщину, але офіцер впевнений у їхньому провалі.
Люди, які дев’ять місяців тому були бухгалтерами та бізнесменами, уже пройшли дев’ять місяців навчання. Ми маємо більше живої сили, озброєння і ми мотивовані. Лютий не повториться
