Циклічність моди проявляється в усьому, зокрема й у фотографії. Здається, що плівка вже давно залишилась у минулому, але час повернув її на трендові позиції. Такі кадри часто друкують на згадку про свята, теплі зустрічі з друзями й інші важливі події. Фотографування на плівку — популярна ідея в добірках хобі, а у стрічці Instagram все більшає фотографій, ніби зі старого батьківського альбому. У той час як цифрові фотоапарати чи ті ж телефони дозволяють нам зробити безліч різних кадрів, плівкові дають лише одну спробу зловити момент, та й результат побачиш не одразу. Для таких фотографій треба купувати плівку, правильно її зберігати, а ще розібратися в налаштуваннях фотоапарата.
Чому ж тоді так багато людей захоплюються «мильницями»? Про це Цукр поговорив із військовослужбовцем Артемом Комендантом, директоркою з комунікацій Цукру Анною Ольшанською, менеджером із продажу Максимом Голофостом, друкарем Євгеном Потаповим і дізнався про їхні унікальні фотоісторії.
Артем Комендант: «Кайфово відчувати, що є лише одна спроба»
Раніше Артем працював у SMM відділі Цукру, а зараз служить у війську. Плівкові фото в його житті з'явилися тоді, коли купив собі звичайну «мильничку» для колекції і почав фотографувати. Переконаний, плівка — це чудовий варіант дослідити себе та своє мистецьке бачення. Артем розповідає, що коли є котушка лише із 36 кадрів, ти будеш цінувати кожен і шукати композиційно правильне рішення в конкретний час. За таких умов треба фотографувати саме те, що дійсно подобається, а це і є розвиток творчого потенціалу.
— Особливість плівки в тому, що у тебе є один шанс зробити кадр, а цифра — це ніби автоматна черга з декількох знімків. Тут варто розуміти, що у кожної камери є своє призначення і жодна з них не є кращою чи гіршою.
Про Суми через плівку Артем розповідає як про сильне місто, яке поважає. Найбільше в ньому подобаються люди, тому саме їх фотографує. «Я люблю знімати людей. Люблю знімати їх щирими, чесними й такими, які вони є насправді. До мене не треба йти, якщо ти не хочеш бути відвертим з собою — це мій основний меседж у фотографії», — каже Артем.
Євген Потапов: «Люди завжди хочуть чогось особливого»
Євген працює друкарем і фотографує на плівку із 2018 року, тому на власному досвіді знає всі тонкощі цього мистецтва. Усе розпочалося з того, що взяв у знайомих фотоапарат, отримав дуже коротку інструкцію, а далі — багато спроб. Як вдалих, так і не дуже.
— Першу плівку взагалі викинув у смітник, бо її «обірвало» (про механічне пошкодження — ред.). Було дуже шкода, але, як показує досвід знайомих, які фотографують, зіпсована перша плівка — класика жанру. Також набагато важче вчитися через те, що робиш роботу над помилками й бачиш результат набагато пізніше.
У плівці йому подобається сам підхід до фотографії, адже він значно відрізняється від цифрової. До кожного кадру потрібно ставитися відповідально й намагатися зробити все максимально ідеальним, адже їх кількість обмежена.
— Популярність плівкової фотографії впливає на розвиток цифрової. Там зараз все так стрімко розвивається, що робити класні фото на цифру вже не є чимось складним. Цифрові фотоапарати пробачають дуже багато помилок, які потім можна редагувати в обробці, і тому процес фотографії стає не таким цікавим. А люди завжди хочуть чогось особливого, — говорить Євген Потапов.
Також Цукр поцікавився, які для Євгена Суми через плівку.
— Унікальні! Через те, що шукаєш для фото щось особливе, щось таке, що не приїлося. Саме через це починаєш помічати цю унікальність. Навіть якісь звичні речі роздивляєшся під іншим кутом і в кадрі це виглядає вже якось незвично.
Анна Ольшанська: «Плівкові фото — мій спосіб заземлитися»
Анна Ольшанська працює директоркою з комунікацій у Цукрі. Із плівковою фотографією її познайомив Євген Потапов, а з ним почала спілкуватися завдяки своєму другові, який є його братом.
Візуальне мистецтво — не щось нове для Анни Ольшанської: раніше захоплювалася малюванням. Зараз, під час війни, їй важко це реалізувати з певних причин, тож її внутрішній митець деформував малювання у захоплення плівковою фотографією.
— У 2022 році я вперше задумалась про те, щоб почати фотографувати на плівку. Чоловік подарував мені фотоапарат, бо йому сподобалась ця ідея, і з того часу я роблю плівкові фото. Спочатку це було більше про аматорське захоплення, адже лише зараз, коли вже маю досвід, я думаю про якусь художність кадру.
У плівковій фотографії їй подобається те, що можна зафіксувати неповторний момент і не робити декілька сотень кадрів, як на телефоні чи цифровому фотоапараті. Для Анни це фіксація всіх унікальних досвідів, які проживає у своєму житті.
— У грудні 2024 року мала дуже насичений період і саме тоді з'явився кадр, який загалом описує той час. На плівці злетіли перфорації і всі кадри наклалися на один. Це дуже прикольно насправді, бо кожен тут побачить щось своє і його можна розглядати дуже довго.
Анна вважає, що у плівковій фотографії криється і трохи філософії, адже кожен кадр треба продумувати. Ще вона сильно втомлюється від кількості та швидкості розповсюдження інформації — і плівка стала способом уповільнитися та звільнитися від інформаційного шуму навколо.
— Суми через плівку для мене завжди різні. Часом здається, що місто дуже повільно змінюється і розвивається, але плівкові фото це спростовують. Декілька кадрів з одного місця ніколи не будуть однаковими і це про те, як місто живе й еволюціонує, — розповідає Анна.
Максим Голофост: «Плівка — це про живі та справжні фото»
У кінці 2020 року менеджер із продажу Максим знайшов «мильничку» у батьків і йому стало цікаво щось нею сфотографувати. Потім потрапив у київську фотолабораторію і купив собі першу плівку Kodak Gold, з якої почалось його захоплення плівковою фотографією.
— Я дуже люблю фото, які не плануються заздалегідь. Можна отримати зовсім неочікувані знімки, а потім, можливо, навіть соромитися цих фотографій, але вони живі, справжні і саме ці моменти я люблю у плівці. Чого вартує тільки очікування проявлення фотографій! Це дуже крутий момент, який варто відчути кожному.
Для нього зйомка на плівку стала хобі, яке, окрім задоволення від результату, допомагає залишити спогади про круті моменти в житті на знімках. Максим бере з собою камеру на вечірки, прогулянки, а також коли є час проїхатись на велосипеді й зловити гарні заходи сонця у місті — плівка завжди під рукою.
— Я зараз скажу дуже банально, але для мене Суми через плівку неймовірно гарні, що підтверджую своїми фото з архіву, — говорить Максим.
Вперше фотографую на плівку. Що порадите?
Поради від Євгена Потапова:
- Краще не фотографувати на протерміновану плівку. Ви можете опинитися в ситуації, де кадри не вийдуть, а зрозуміти, чи справа в налаштуваннях камери, чи в самій плівці — буде дуже складно.
- На початку шукайте тих, хто розуміється або знайдіть навчальні відео в YouTube. Є випадки, коли люди по три–чотири плівки просто викидали, адже не змогли самостійно розібратися, як налаштувати фотоапарат.
Порада від Анни Ольшанської:
- Я б радила для початку не обирати хайпові моделі фотоапартів (наприклад, Zenit), бо часто сама камера може псувати кадри. Також враховуйте, що старі мильнички наших батьків можуть бути вже непридатними для фото. Краще купіть одноразовий плівковий фотоапарат, щоб спробувати чи взагалі вам подобається цей вайб і формат.
Порада від Артема Коменданта:
- Орієнтуйтеся на свій бюджет. Абсолютно не важливо, на що ви знімаєте, бо я фотографував на дуже дешеві камери й отримував класні знімки. Головне — меседж і сенс, який ви вкладаєте. Якщо намагаєтеся відчути й зрозуміти людину, яку знімаєте, то будь-яка камера в цьому допоможе.
Поради від Максима Голофоста:
- Раджу новачкам використовувати просту мильничку, яка сама автоматично виставляє всі параметри, і робити свої перші кадри. Із плівок для початку краще обрати Kodak Gold або Fujicolor C200.
- Також хочу поділитись корисним ресурсами, якими сам користуюсь: сайт Lomography, де можна знайти більшість фотоапаратів і подивитись, як будуть виглядати фото на них; фотолабораторії Photovision та Fotovramci, де вас детально проконсультують.
