Про історію театрального життя Сум відомо не так багато. Перші згадки про це мистецтво у місті датуються початком 18 століття. Професійний стаціонарний театр, де сум'яни могли б ходити на вистави цілий рік, з'явився лише в середині 19 століття. Пізніше створили театри «Швейцарія» на 700 місць і театр «Тіволі».
Ми поспілкувалися з місцевим краєзнавцем Дмитром Кудіновим про історію театрального мистецтва у місті: від перших аматорських вистав до створення професійних театральних колективів.
Перший професійний театр
Перші згадки про театр у Сумах датуються 1806 роком. За словами історика, театральна активність того часу пов'язана ярмарковою торгівлею, де зазвичай гастролювали акторські трупи, які ще називали балаганами.
Ідея створити власну трупу у місті з'явилася в середині 19 століття. Одним із її натхненників був сумський купець Михайло Бабич. Отримавши спадок від батька він вклав гроші в будівництво першого стаціонарного театру в Сумах. Його збудували на вулиці Соборній, де зараз розташований корпус Навчально-наукового інституту бізнес-технологій СумДУ. Орієнтовно він існував з 1865 до 1875 року.
Як виглядав театр — точно невідомо. За свідченнями сумського журналіста Павла Чугуєвця, це була дерев’яна споруда, яка нагадувала кажана. Він також писав, що в приміщені було тепло та зручно. Тож виходить, що воно опалювалося та використовувалося в холодну пору року.
Історик Манько у своїх працях пише, що вистави у театрі були платними, але всі кошти перераховували на благодійність. Власник та актори не отримували зарплатні. Гроші з вистав також могли витрачати на ремонт театру чи костюми для артистів. Чугуєвець же у своїх спогадах писав, що театр мав прибутки і якісь гроші виплачували акторам. Утім, частина вистав була благодійною.
Серед вистав були, зокрема, «Сватання на Гончарівці», «Весілля Кречинського», «Кар’єра», «Мотя», «Жених з Ножової лінії», «Одруження», «Багато галасу з дрібниць». Краєзнавець Дмитро Кудінов розповідає, що через брак п'єс Бабич почав писати власні твори.
Щоб сповістити містян про гастролі приїжджих труп та про власні постановки театр Бабича розклеював намальовані афіші, згодом їх почали друкувати.
Улітку 1875 року театр припинив свою діяльність. Міська влада передала ділянку, де був розташований театр, для будівництва жіночої гімназії. Історик каже, що скоріш за все, купівлю землі не оформлювали, ймовірно, це була лише усна домовленість.
Краєзнавець Григорій Хвостенко у своїх працях зазначав, що ліквідація театру може бути пов'язаною з політичними подіями того часу: репресіями, переслідуваннями та забороною всього українського. Адже вже у 1876 році російський імператор Олександр ІІ підписав Емський указ, який, зокрема, забороняв влаштовувати концерти з українськими піснями чи театральними виставами.
Театр «Швейцарія» та український гурток
У 80-х роках 19 століття, у Сумах з'явився театр «Швейцарія». Таку назву він отримав від саду «Швейцарія», де і був розташований. Зараз там квартал «Еспланада».
Це був літній театр, тож вистави показували лише в теплий сезон: з весни до осені. Власної трупи тут не було, час від часу сюди приїздили колективи з інших міст, вони могли виступати декілька сезонів.
На початку 20 століття у Сумах розвинулася любительська сцена. У 1904 році з'явився гурток Сумське товариство любителів драматичного мистецтва, яке, за словами Кудінова, орієнтувалося переважно на російську культуру. У 1909 році розпочав роботу Сумський малоросійський гурток любителів драматичного та музичного мистецтва, який став першим об’єднанням українофільської інтелігенції міста.
До його заснування, зокрема, причетні брати Микола й Михайло Кобеляцькі, які пізніше опинилися в лавах армії Української Народної Республіки. Микола Кобиляцький організовував оборону міста від наступу більшовиків у 1918-1919 роках.
Час від часу товариство робило благодійні вистави. До прикладу, у 1914 році до ювілею Тараса Шевченка гурток підготував святкову програму на його честь. Кошти з концерту спрямували на встановлення пам'ятника Кобзарю у Києві.
Також товариство влаштовувало костюмовані вечірки в національному вбранні. Ці заходи з музикою й танцями проводили як у приміщенні взимку, так і на околицях міста влітку. Зі своїми концертними програмами гуртківці виступали не лише в Сумах, але й гастролювали в межах Сумського й Охтирського повітів.
Театр «Тіволі»
Дмитро Кудінов говорить, що у місті, де було доволі багато інтелігенції, все частіше поставало питання стаціонарного театру. Оскільки у літньому театрі «Швейцарія» неможливо було ставити вистави в холодну пору року.
Ініціативу щодо створення стаціонарного театру виявив гласний Сумської міської думи Дмитро Корепанов. Він викупив земельну ділянку на вулиці Покровській, де згодом з'явився театр «Тіволі». За словами краєзнавця, власних заощаджень Корепанову забракло, тож він звернувся за допомогою до містян. Першу вистава у театрі показали в січні 1910 року.
Також Дмитро говорить, що це була перша у Сумах будівля з бетону. Крім того, театр мав якісне обладнання того часу. Там виступали приїжджі трупи й були там не лише вистави, але і різні концерти. До кінця 1979 року це було єдине театральне приміщення у місті.
Коли у Сумах остаточно закріпилася російська влада, театр Корепанова націоналізували й перейменували в музично-драматичний театр імені Третього інтернаціоналу. На сцені цього театру виступали гастролюючі драматичні, балетні та оперні трупи, а також відомі естрадні виконавці. Іншим приміщенням в якому ставили театральні вистави був клуб металістів, нині тут працює обласна філармонія.
Театр імені Михайла Щепкіна
Сумський театр імені Михайла Щепкіна з'явився у 1933 році. Тоді він розташовувався в місті Лубни та називався інакше — Міжрайонний пересувний робітничо-колгоспний театр, а потім — Харківський робітничо-колгоспний театр. У 1939 році, разом зі створенням Сумської області, театр перевели до Сум.
Основним місцем перебування трупи став театр імені Третього інтернаціоналу. Тоді ж головний режисер Доміан Козачковський запропонував присвоїти театру ім'я Михайла Щепкіна.
— Доміан Козачковський працював у театрі «Березіль», організовував драматичні й музичні театри на Донбасі, в Полтаві та Кам'янці-Подільському. Він був таким театральним менеджером і художнім керівником, — зазначає Дмитро.
У 1940-1941 роках у Сумах з'явилося ще три театри: російської драми імені Горького, юного глядача (не плутати з нинішнім) та ляльковий.
За словами історика, у цей період штат театру імені Щепкіна налічував близько 100 людей. Проте під час Другої світової війни трупа розділилася. Більшість акторів гастролювали у містах Росії, куди евакуйовували діячів культури УРСР.
Частина колективу лишилася в Сумах і продовжувала працювати й під час німецької окупації. Переважно вистави були українською мовою, але часом їх доповнювали німецькими співами. Зрештою, евакуйовані щепкінці повернулися до Сум у 1944 році.
Під час Другої світової будівля театру «Тіволі» постраждала від бомбардування. Пізніше її відновили, але вона втратила свій оригінальний вигляд. З кінця 1930-х і до 1980 року тут працювала трупа театру імені Михайла Щепкіна, а з 1980-го і до сьогодні — Сумський театр для дітей та юнацтва.
На початку 70-х років для Сум розробили проєкт нового театру та Театральної площі. Для їхнього будівництва довелося зруйнувати цілий квартал. Залишилося буквально кілька будинків: художній музей, флігель колишнього банку і триповерховий житловий будинок. Поряд з ними й збудували нове приміщення театру імені Михайла Щепкіна.
До свого 90-річчя театр презентував виставу-концерт «90. Твій театр. Твоя історія». Вона зображує шлях розвитку театру імені Михайла Щепкіна та його роль в історії Сумщини.
