Першу екскурсію в Сумах Олександр Коваленко провів через пів року, відколи переїхав сюди. У 2016 році він почав читати архіви в бібліотеках, спілкувався з істориками та краєзнавцями, аби краще зрозуміти місто. У Сумах чоловік втілив мрію, яку Росія завадила здійснити в Луганську. Олександр став амбасадором міста, в якому живе, почав «писати» екскурсії та працювати на кафедрі туризму спершу в Сумському педагогічному, а потім аграрному університеті. Як у Луганську зароджувалася цікавість до міст, які легенди розказує на екскурсіях та чому, щоб показувати Суми, треба щиро їх любити — розповідаємо в інтерв’ю з Олександром Коваленком.
Не встиг провести екскурсію рідним Луганськом
У травні 2014 року Олександр Коваленко повертався з роботи додому. У Луганську вже ходили чутки, що росіяни зайшли в місто й захопили будівлю адміністрації. Вдалині було чутно вибухи. Дорога з Луганського національного університету імені Шевченка, де чоловік працював викладачем на кафедрі маркетингу, займала зазвичай 15 хвилин.
— Я проходив будівлю СБУ і бачив, що там облаштували російський блокпост — стягнули сміття й мішки. Наді мною гудів військовий літак. Здавалося, зараз він зараз просто звалиться на голову. За кілька секунд під ногами здригалася земля, і пролунав вибух. Я одразу побіг, аби швидше сховатися. Так я вперше за усі роки життя в Луганську дістався дому за чотири хвилини замість звичних п’ятнадцяти. Згодом знайомі сказали, що авіаційна бомба влучила в міську раду, — пригадує ті події Олександр.
Поки росіяни не вдерлися в рідну область чоловіка, він хотів розвивати там туризм і створити авторську екскурсію. Народився і провів дитинство Олександр у Попасній. Згодом навчався в Харкові, потім у Луганську, де і залишився жити. В університетах він отримав інженерну та маркетингову освіту.
Екскурсіями Олександр зацікавився щойно захистив кандидатську дисертацію з професійної освіти. Чоловікові був 31 рік, коли він вперше подорожував Луганською та Донецькою областями. Разом із групою Олександр вирушив на екскурсію до Артемівського заводу в Бахмуті та шахт у Соледарі.
— Це був 2012 рік. Дорогою до локації нас ніхто не супроводжував. Був лише водій, що перевіряв учасників за прізвищами. Вже в Бахмуті й Соледарі нас водили цікавими місцями, але нудно про них розповідали. Я захотів це змінити й запропонував турагентам безплатно супроводжувати людей до локацій, оскільки добре знав про них.
«Де ти знайшов ці містичні легенди?»
Провести власну екскурсію Луганськом Олександр так і не зміг. Коли росіяни все частіше почали обстрілювати місто, чоловік вирішив збирати речі і їхати. Тоді ще курсував потяг «Луганськ — Київ». Саме ним 4 травня 2014 року Олександр виїхав. Зупинився у Києві, бо більшість переселенців їхали саме туди, пояснює чоловік. Працевлаштуватися хотів викладачем в університетах. Але в кількох столичних закладах Олександру відмовили, оскільки він щойно захистив кандидатську дисертацію і не мав досвіду. Тож перший час довелося працювати інженером в одному з університетів Києва.
Коли чоловік зрозумів, що така професія йому не приносить ні задоволення, ні коштів, пішов вчитися в Інститут підвищення кадрів промисловості в Києві. За три місяці там можна було навчитися проводити екскурсії, якщо попередньо мати маркетингову освіту.
— На навчанні я познайомився із майбутньою колегою Оксаною Воробйовою, яка теж родом із Луганська. Разом ми почали практикуватися. Спершу проводили безплатні екскурсії спільно з одною громадською організацією. Ми возили літніх людей, дітей із реабілітаційних центрів, внутрішньопереміщених осіб в Батурин, Умань і Білу Церкву, — розповідає Олександр.
Першу екскурсію чоловік провів історичним районом Татарка в Києві, де розташовані могила князя Олега, стара церква й кладовище. Локацію обрали викладачі курсу, щоб учні підготували випускну роботу. Місце було нетуристичне, тож Олександр вирішив знайти не лише історичні факти, а й легенди про нього. А екскурсія отримала назву «Містичний Київ».
У 2016 році в Києві екскурсовод заснував туристичну агенцію «Крокуючи крізь час», яка співпрацювала з українським туроператором «Країна.UA». Він провів кілька екскурсій містом. Проте через велику конкуренцію Олександру було важко розвивати власний проєкт: відвідувачів було замало, а зароблених коштів вистачало лише на оренду. Тож він захотів переїхати в інше місто.
Першу екскурсію провів Соборною та Воскресенською
За своє життя чоловік побував в усіх областях України, окрім Сумщини. До того ж у Сумах жили його далекі родичі, які запропонували орендувати квартиру. Водночас у Сумському державному педагогічному університеті з’явився конкурс на вакансію доцента кафедри туризму. А туроператор «Країна.UA» вирішили вперше їхати в Суми, тому їм потрібна була людина на місці. Все зійшлося так, що Олександр переїхав до Сум.
— Разом із родичами я пішов гуляти містом вже наступного дня. Ходили вулицею Петропавлівською, Соборною. Мені одразу пригледілися просторі пішохідні вулиці, ні в Луганську, ні в Києві я таких не бачив. Потім через Британську та проспект Шевченка дійшли до вокзалу. Здивувався, як швидко тут можна всього дістатися.
Згодом Олександр відвідав кілька заходів від Агенції промоції «Суми», ходив до бібліотек і читав книги й дослідження про місто, знайомився з краєзнавцями. Першу екскурсію в Сумах він провів через пів року життя у місті. Вона була ознайомчою і в співпраці з туроператором «Країна.UA». Відвідувачів Олександр водив Соборною та Воскресенською вулицями, Покровською площею.
У 2021 році Сумський національний аграрний університет запропонував Олександру взяти участь у гранті й створити Сумське обласне партнерство в галузі туризму. Чоловік не хотів втратити посаду викладача, але також прагнув спробувати себе в новому. Тож з педагогічного університету він пішов. З початком повномасштабного вторгнення фінансування гранту закрили, а роботи вдалося виконати небагато: провести тренінги, зустрітися з громадами Сумщини, щоб обговорити туристичний потенціал. Тоді Олександру запропонували завідувати кафедрою туризму в Сумському національному аграрному університеті.
Пробудити в сум'ян цікавість до міста
Олександр не хотів лише викладати, тож працюючи ще в педагогічному університеті почав «писати» екскурсії про місто. За вісім років життя він створив десять і щоразу вдосконалював їх.
— Спершу придумую тему, обираю місця, які увійдуть до маршруту. Найважче збирати інформацію, бо її завжди не вистачає. Шукаю відео та документальні фільми за темою, говорю з істориками нашого університету, читаю газети й книги в бібліотеці. Ці зібрані крихти записую в блокнот, виділяю тези й об’єкти, про які не можна забути. Коли студенти просять поділитися записами екскурсій, а я часто випробовую перші саме на учнях, то вони дивуються. Там просто кілька речень і малюнки архітектурних об’єктів. Усе інше — в голові.
У 2019 році Олександр співзаснував проєкт «В Сумах не сумують». Він мав познайомити сум’ян з рідним містом завдяки екскурсіям. Тоді ж чоловік створив «Містичні Суми» — екскурсію про міські легенди та потойбічні історії Центрального міського кладовища, музичної школи 20 століття та інших будівель. Найбільше людей приходять саме на цю екскурсію, говорить чоловік. Дехто із сум’ян відвідували «Містичні Суми» по кілька разів, хоч розповіді Олександра не змінювалися. Сумські екскурсоводи прозвали Олександра Коваленка байкарем, бо здавалося б нудні історичні факти він поєднував з легендами й містикою.
Коли чоловік познайомився із луганцем Сергієм Дорофєєвим, керівником Сумського національного театру імені Щепкіна, з’явилася ідея наступної екскурсії. Сум’яни ходили музеями, сценами та театральними цехами театру, слухали історію розвитку цього мистецтва в Сумах. Минулого театрального сезону на екскурсії побували 1000 людей.
Пізніше в Олександра з’явилася ідея проводити екскурсії на роботі, але не кабінетами кафедри туризму, а дендропарком аграрного університету: показувати екзотичні дерева, алею сакур та квіткові композиції. Щоб відвідувачі не просто ходили локаціями, а відпочивали, просто розглядаючи їх, чоловік придумав «Тролейбусну екскурсію». Щоразу маршрут різний — вулиці міста, архітектурні пам’ятки й будівлі.
— Я не люблю, коли ми з відвідувачами переходимо між локаціями, а вони мовчать. Хотілося б, аби запитували про якусь пам’ятку, будівлю чи постать. Бо це і є метою екскурсій — пробудити в сум’ян цікавість до рідного міста.
Щоб екскурсія вдалася, оповідач має сам вірити у розповідь, бути комунікабельним і не боятися запитань, говорить чоловік.
