Творили з крейди Могриці й граніту Хортиці. У Запоріжжі відкриється виставка про ленд-арт на Сумщині

18 вересня о 17:30 у «Центрі сучасного мистецтва» Запоріжжя відкриють виставку «МОГРИЦЯ • ХОРТИЦЯ: Діалог двох покордонь». На ній представлять світлини двох подій ленд-арту, які проходили на Хортиці на Запоріжжі й у Могриці на Сумщині. Кураторка цієї виставки — Тетяна Шатц. Показ триватиме до 11 жовтня. Про це Цукру розповіли в «Центрі сучасного мистецтва».
Виставка світлин ленд-арту в Запоріжжі
Ця виставка — спроба побудувати ментальний та фізичний міст між прикордонною Сумщиною та прифронтовим Запоріжжям, пояснила кураторка Тетяна Шатц.
Могриця та Хортиця — це два унікальні «поліси», де ленд-арт ніколи не був комерційним мистецтвом. Він народжувався як акт граничної свободи та самоорганізації. Наша ідентичність тримається на глибинному зв'язку із землею та ландшафтом, який ми сьогодні захищаємо. Працюючи з першоречовинами цих територій — сліпучо-білою крейдою Могриці, що колись була дном прадавнього океану, та монументальним сірим гранітом Хортиці — українські митці фактично виявляли матеріальні коди нашої приналежності до цієї землі. У цих архівних фотографіях ми бачимо, що українська ідентичність є горизонтальною. Вона формується не через державний примус, а через низову самоорганізацію, вільний вибір та спільну дію, яка століттями об’єднувала людей як на Хортиці, так і в Могриці
Тетяна ШатцКураторка виставки «МОГРИЦЯ • ХОРТИЦЯ: Діалог двох покордонь»
Село Могриця розташоване за 5 кілометрів від кордону з РФ, а Хортиця — у прифронтовому місті під обстрілами. Архівні світлини з подій ленд-арту, які тут відбувалися, тепер зібрали на фотовиставці.
— Представлені тут фотографії — це єдині вцілілі «сліди на землі» від об'єктів, які давно зникли, розчинившись у природі. Але вони свідчать про головне: самоорганізація та спільна дія є нашою найсильнішою тактикою збереження людяності, стійкості та права бути собою. Коли ландшафт стає полем битви, мистецтво довкілля перетворюється на культурний опір. Земля, яку ми захищаємо, тримає нас своєю пам'яттю, — пояснила Тетяна Шатц.
Ленд-арт симпозіум «Простір покордоння»
Цей симпозіум заснували мисткиня й кураторка Ганна Гідора та художник Валерій Шкарупа в 1997 році. Подія проходила в Могриці поблизу річки Псел — на території, що відома своїми лісами, пагорбами та крейдяними кар'єрами. Симпозіум-лабораторія тривав протягом двох тижнів. Митці з усієї країни збиралися й жили в наметовому містечку. Вони створювали артоб’єкти серед крейдяних пагорбів, які утворилися внаслідок підняття льодовиком прадавнього океанічного дна.
Простір позиціонували як вільну лабораторію без інституційного тиску та ринкових обмежень. Її метою було екологічне злиття та інтеграція людини в прадавній простір, розказали в «Центрі сучасного мистецтва».
Митці використовували білу крейду, глину, чорнозем, пісок, воду, дерево та вогонь. Артоб'єкти зазвичай залишалися в ландшафті — розчинялися завдяки природній ерозії.
Зараз через повномасштабну війну оригінальна локація біля кордону закрита для відвідування. Спільнота продовжує працювати дистанційно, презентуючи симпозіум у різних просторах.
Фестиваль «Ленд-арт “Хортиця”»
Заснував цей фестиваль Юрій Бараннік у 2008 році. Координаторка події — Наталія Лобач. Фестиваль проводили на острові Хортиця та прилеглих територіях протягом кількох днів навесні. Локації щороку змінювали, а точне місце часто тримали в таємниці для імпровізації митців. Серед таких локацій — Совутина балка, туристичний пляж, скеля Отара біля Аркового мосту, урочище Сагайдачного, острів Байда, Вирва та Великий Луг. Тут — скелясті гранітні береги Дніпра, прадавні дніпровські пороги, степи та козацькі кургани.
Метою фестивалю було вивести мешканців індустріального міста з культурного вакууму. Паралельно з кожною виставкою проходили прибирання заповідних зон волонтерами, розказали в «Центрі сучасного мистецтва».
Для ленд-арту учасники використовували гранітне каміння, гілки, глину, лозу. Іноді автори поєднували їх із сучасними елементами, зокрема інсталяціями з QR-кодів.
Більшість артоб’єктів були тимчасовими — їх демонтували після виставок. Проте в урочищі Сагайдачного утворився постійний музей каменю просто неба «Каменоломні».
Після смерті Юрія Баранніка у 2019 році регулярно фестиваль не проводять.
Чому Цукр про це пише
Виставка в Запоріжжі об'єднала архівні світлини двох мистецьких подій з прифронтових областей. Для жителів обох регіонів це нагода дізнатися більше про ленд-арт і зрозуміти людей, які створювали артоб'єкти серед різних ландшафтів — і так виражали зв'язок з цими територіями.
/p/d/1a/3036788f3752baecb8a6ca93735c01ad.png)


















