Загинув фотограф і військовий із Сум Артур Назаров, який брав участь у Революції Гідності

Нещодавно стало відомо про загибель Артура Назарова із Сум. Про це повідомили його дружина Тетяна та в спільноті «Гайдамаки». Артур був фотографом, брав участь у Революції Гідності, після Майдану воював на сході України, а в лютому 2022 року став до лав захисників. Розказуємо, що відомо про Назарова і як про нього згадують близькі.
Фіксував події під час Революції Гідності
В інтерв’ю у 2023 році Артур розказав, що виріс у Сумах, вивчився на інженера в СумДУ, а після цього пішов працювати на завод. Однак швидко звільнився і поїхав працювати офіціантом у Крим. Каже, і не збирався повертатися. Але коли побачив, що у 2013 році відбувалося в Києві, коли почалася Революція Гідності, вирішив повернутися.
— Збираю речі, їду додому, пакую наплічник, беру фотоапарат і їду одразу в Київ. Так почалося моє майданівське життя. Перший день, коли я заїхав, якраз було після першого побиття студентів. Тобто я вже побачив, що там треш почався, — пригадував Артур.
Від перших днів Революції Гідності він почав фіксувати моменти з життя учасників, їхнього побуту та сцени під час сутичок із правоохоронцями. Артур вважав, що ці події докорінно змінили українську суспільство. В інтерв’ю казав, що це був переломний момент.
«Я маю за честь, що виріс тут»
У 2014–2015 роках Артур воював на передовій у складі добровольчих формувань. Спочатку в «Правому секторі», потім у Міжнародному миротворчому батальйоні імені Джохара Дудаєва, а востаннє — у батальйоні «ОУН».
З 24 лютого 2022-го пішов на військову службу. На початку повномасштабного вторгнення організував у Сумах групу «Гарячі бармени», яка виготовляла коктейлі Молотова. Згодом почали використовувати контакти в області для налагодження розвідувальної діяльності. І самі здійснювали розвідку квадрокоптером.
— Група «Гарячі бармени» виникла сама по собі після декількох днів, як колотили коктейлі, і коли один з моїх хлопців спалив першу техніку і зняв відосік, як він біжить, підпалює танк і той починає горіти, — розказував Артур.
Чому виникла саме така назва групи? Бо один із хлопців — Георгій Цедік, який загинув у 2022 році, був барменом. Вони мали барну стійку, куди приходили люди колотити коктейлі. А «гарячі» — тому що ними потім палили російську техніку.
— У мене трохи були інші прогнози з приводу підтримки [в Сумах], але люди показали інше. Вони настільки згуртувалися, що я був дуже сильно здивований і це було дуже приємно. Я маю за честь, що я виріс тут і я сумчанин, — казав у відео Артур.
— Хочу зараз сказати, щоб наші містяни не забували, що в нас в країні ще далі точиться війна і в нас на кордоні відбувається війна. Треба підтримувати й військових, і з розумінням ставитися до тих хлопців і дівчат, які повертаються з важких напрямків, бо в них є певні психологічні вади. Їм треба адаптовуватися до життя в суспільстві, треба знову показати ту ж згуртованість, яку показали 24 числа, — звертався до сум’ян військовослужбовець.
Артур Назаров нагороджений Почесною відзнакою виконкому Сумської міськради «Захисник України. Герой міста Суми». У нього залишилася сім’я: дружина й двоє дітей.
Як близькі пригадують Артура Назарова
Владислав Діброва розказав, що найтісніше вони з Артуром працювали в наметовому «Таборі Учнівського Самоврядування». Пригадує, що він був драйвовим і водночас фартовим, вибухово емоційним та обережно добрим і справедливим. Умів налаштувати на позитив і згуртовувати людей.
— Клянусь, для мене було справжнім шоком, що до нашого фізичного вихователя Артура Олеговича діти бігли на «зарядку» навіть з температурою. Я роками бачив, як діти все відпрошувалися, придумували різні причини, щоб не йти на ранкову руханку. А тут з температурою біжать, не слухають медичного працівника і кажуть: «Відпустіть, ми здорові, ми на руханку не встигаємо». Це був для мене шок, але то все закарбувалось і було надзвичайно щиро. Так само щиро, яким щирим був ти, друже, — написав Владислав.
Олександр Такул розказав, що познайомився з Артуром на Майдані. Організовував його фотовиставку на «Суспільному», а пізніше перевісив знімки в робочий кабінет — вони й досі там висять. Потім доля їх звела служити в одній бригаді. «У нього були мрії… Тепер залишилась тільки пам’ять», — написав Олександр.
Євген Положій теж пригадує Артура з події на Майдані. Він прийшов до редакції «Панорами» в грудні 2013 року і сказав «Можете допомогти? Дайте мені посвідчення журналіста, я поїду на Майдан і буду фотографувати!».
— Так ми почали співпрацювати з Артуром Назаровим. Він став нашим спеціальним кореспондентом по спеціальних подіях. Звичайні події, щоденна хроніка його мало цікавили. Але виручити й підстрахувати колег ніколи не відмовлявся. На Майдані Артур отримав легке поранення. Іншого, може, це і зупинило б. Але не Артура. Далі були Піски, інші ділянки фронту, звідки Артур привозив чудові фоторепортажі. Працював із редакцією над меморіальним проєктом «Слава героям!» — про загиблих в АТО уродженців Сумщини, — написав Євген.
Каже, що бачилися востаннє взимку 2022 року. Тоді Артур працював біля «Здибанки», де була невеличка ковзанка — там видавав дітям ковзани й «чухав пузо величезному волохатому бродячому собаці».
Дмитро Тіщенко розказав, що мав багато фото з Артуром. Перші — євромайдан в Сумах, потім — з київських профспілок, події в «Хабі на Кузнечній», 2022 рік, перші дні повномасштабної війни.
— Але залишу це фото на пам’ять. Я вже і забув, що багато років тому в нас були такі турботи як ремонт самоката і таке інше. Для мене ти в усіх ситуаціях лишався таким невимушеним, — написав Дмитро в підписі до фото.
/p/6/37/c498bf7705d8dfda1365dcbd91d5b376.png)























