КП «Електроавтотранс» у Сумах опублікувало відео з водіями тролейбусів. Вони розказали, чому обрали таку роботу, і показали робочі місця. На них можна побачити українські прапори, іграшки, вентилятори, мереживні фіранки, статуетки, наліпки. Далі ділимося розповідями водіїв про те, за що вони люблять свою роботу.
«Дорогу люблю з її викрутасами»
Вікторія розказала, що завжди мріяла про таку роботу, хоча й сумнівалася, бо вважала її чоловічою. Але потім усе-таки «пішла на ризики» й записалася на підготовчі курси для водіїв.
— Мені подобається ця робота. Ти весь час у русі, за кермом, подорожуєш містом із пасажирами. Дуже люблю своє місто, і мені в ньому дуже подобається працювати, — говорить Вікторія. Також для неї перевагою є стабільність, офіційне працевлаштування, соціальна захищеність і заробітна плата.
Галина давно вже працює водійкою тролейбуса. Говорить, що любить цю роботу, тому що тут може допомагати людям. Зокрема, зараз це дуже актуально, бо в Сумах багато переселенців. Каже, що вони як котики — нічого по місту не знають.
— Коли говорять дякую — на душі весело стає. Дорогу люблю з її викрутасами. Колег люблю. Машину свою люблю здорово, тому що це не просто машина, а подруга. Це маленька синенька квіточка, слухається мене і я її слухаюсь. Бо коли в неї щось поломане, щось не так, у мене душа болить. Бо мені треба, щоб вона їхала. Муркотить, як кошеня — ага, значить усе нормально, — розказує Галина.
Юрій говорить, що робота водієм тролейбуса — це спілкування з людьми, відповідальність і позитивні емоції.
— Просто любимо їздити. І колектив мені теж подобається. Це класно дізнатися, як працює тролейбус, як він запускається, що в нас є три дороги: одна зверху, одна знизу, одна перед тобою — твоє життя. Усе в сукупності дуже класно, отримуєш задоволення від життя. Діткам ще дуже подобаються тролейбуси. На зупинках стоять, я їм посигналю, вони кричать, радіють, — каже Юрій.
Водії запрошують на навчання й роботу до підприємства. Щоб приєднатися, телефонуйте за номером +38 (050) 405-60-60.
Чому Цукр про це пише
У місті є чимало людей, які щодня тримають Суми в русі — і часто ми навіть не знаємо їхніх імен. Ця історія — нагадування про тих, хто не просто водить тролейбус, а робить це з любов’ю, гумором і турботою. Вони — частина щоденного життя міста, й іноді варто просто подякувати.
Раніше ми писали про проїзні на тролейбусах у Сумах. У тексті пояснювали, як вони працюють, чому комунальний транспорт потребує змін і що в ньому можна покращити вже зараз.
