17 листопада в Києві відбувся показ вишиванок сумського бренду «Своє», а також прем’єра тизеру короткометражного фільму «Вишиванка війни». Дизайнерка Світлана Волик розповіла Цукру про те, як створювали колекцію під час повномасштабного вторгнення та як проводили захід у повній темряві.
Хотілося показати, що перемога вже близько
Ідея зробити показ зародилась у Світлани чотири місяці тому. За словами дизайнерки, їй хотілося, щоб локація та атмосфера були незвичними для глядача, тож цього разу вирішили провести презентацію у кінотеатрі — моделі проходили повз ряди з гостями.
— До цього я щорічно проводила покази у Сумах, і це був чудовий досвід. Я прагнула випустити щось нове та квітуче, і таким чином наблизити нас до перемоги, показати, що вона вже близько.
На презентації представили 26 різних вишиванок. Виготовити їх було непросто, адже виробництва бренду знаходяться у Кривому Розі та Нікополі, що перебувають під регулярними обстрілами. Також роботу ускладнювали вимкнення світла. Не дивлячись на всі перепони, дизайнерка була переконана — цей захід має обов’язково відбутися.
Перед початком показу в кінотеатрі зникло світло. Організатори морально до цього підготувалися, тож хвилювань не було, а тільки методичне та спокійне розв’язання поточних проблем. Дефіле супроводжували ліхтарики з телефонів гостей, музичний супровід виконала вулична музикантка, а для прем’єри тизеру вдалося знайти генератор та проєктор. Усе пройшло настільки спокійно, що деякі глядачі були впевнені, що вимкнення — це креативний задум показу.
— Кожна сорочка ексклюзивна, — говорить Світлана, — бо повтори моделей вишиванок не будуть мати душі й втратять свою цінність.
Вишиванку з атрибутами міста Суми дизайнерка не планує продавати, а хоче лишити собі, бо для неї ця робота стала особливою.
Зсередини знають, що таке війна
Серед моделей, що презентували колекцію — жінки з Києва, Ірпеня, Маріуполя, Сум. Для дизайнерки було важливо, щоб цю колекцію показали дівчата, які зсередини знають, що таке війна.
— Плануючи цей показ, я уявляла вишиванку з берцями. Носити таке взуття і передати цей бойовий дух може тільки та людина, яка стоїть на передовій. У цьому ще було багато символів — це і дівчина-українка, що завжди сильна та красива, а ще наш народ та стан, в якому ми всі живемо.
Тетяна, військовослужбовиця та одна із моделей, стверджує, що такі заходи доречні та потрібні під час війни. Говорить, що кожен має працювати на своєму фронті, відбудовувати економіку, підтримувати українців. За її словами, саме за це українські захисники й воюють — за щасливе мирне життя, а не за те, щоб занепадати духом і опускати руки. Додає, що після кожної події з’являється двояке відчуття, адже будь-яке свято здається чимось з іншої реальності, хоч і є розуміння, що війна триває.
«Щось надихає, а щось ламає»
— Мені здається, війна відкрила у багатьох ті навички та вміння, про які вони навіть не знали. Впевнена, що ті, хто хотів себе якось реалізувати — почали жити по новому. У творчих людей війна вивільнила все, що було всередині них, — ділиться Світлана Волик.
Зараз українці переглядають свої погляди й на вишиванки, адже це один із символів нашої культури. Улюблені історії Світлани — про людей похилого віку, які ніколи не мали вишитих сорочок, але одягнувши таку одного разу, вже з ними не розлучались і постійно носили у повсякденному житті.
— Мені дзвонили деякі жінки й просили, щоб я пошила ще одну вишиванку, бо першу не хотіли знімати! І навіть за кордоном, коли ти у нашій сорочці, завжди чітко бачиш, хто свій, а хто ні.
У планах дизайнерки нові колекції та багато нових проєктів. Також вона хоче закінчити роботу над повноцінним короткометражним фільмом «Вишиванка війни», виробництво якого ускладнилося через обстріли енергетичної інфраструктури.
