«Здавалося, що найгірше для Сум уже позаду». Письменник Владислав Івченко написав, яким побачив місто у серпні

«Вулиця вбирається у протидронову сітку»

Ще до відпустки Івченко дізнався, що пара керованих авіабомб впала за 150 метрів від батьківського будинку. Вибуховою хвилею вибило кілька вікон, зламало яблуню в саду й зірвало покрівельний матеріал із даху сарая.

Клуб ЦУКРУ: підтримуй незалежну журналістику
та підсилюй Суми щомісяця

Долучися до Клубу

Дорогою до Сум поїзд Владислава зупинився на евакуацію ще до Білопілля — пасажирів висадили в посадку дочекатися відбою тривоги. З вікна на в'їзді в місто видно сліди ударів біля вокзалу — вікна у майстерні, куди письменник приносив ремонтувати ноутбук і техніку, забили ДСП, а на дверях напис: «Ми працюємо».

Дорогою до батьківського дому Івченко проїхав повз вирву від КАБа, спалені автівки та зупинений після обстрілів насосний завод, а власна вулиця, що веде у бік кордону, тепер захищена антидроновою сіткою.

Previous slideNext slide

У батьківському домі Владислава вибухом пошкодило велике вікно в їдальні. Саме його батьки колись зробили на «хвилі сподівань на європейське майбутнє після Помаранчевої революції». Мама показала синові два уламки рваного металу — кожен здатний убити людину, — які знайшла під розбитим склом.

Родина вирішила не вставляти нову шибку одразу, а зробити легку конструкцію з утепленням, щоб не витрачати скло даремно, якщо прилетить ще раз. Івченко пише, що частина знайомих бізнесів у місті теж зникла — виїхали чи закрилися після ударів.

«Втрати — звична річ для Сум»

Увечері, після ремонту вікна, автор пішов на улюблений з дитинства пляж на Пслі — тепер здебільшого порожній. Під час купання Владислав почув дрони, постріли й вибух. Після цього він подумав, що зараз не зможе привезти сюди доньку.

Водночас за спостереженнями письменника, місто не завмирає: працюють кав'ярні й магазини, попри те, що мережеві гіпермаркети або великі бренди або виїхали з міста, або зазнали російських обстрілів.

Під час відпустки у Сумах Родина їздила прибирати могили рідних на цвинтарі в Баранівці, де також «постійно чути гул від дронів». Івченко пише про втрату живих зв'язків: частина друзів і сусідів виїхала з міста, а їхнє місце у дворах зайняли переселенці із сіл, де ситуація ще гірша.

Один зі знайомих сказав Івченку, що навіть після завершення війни в Сум не буде майбутнього — ніхто не інвестуватиме в місто, розташоване поруч із Росією. Письменник пише, що від цих слів йому хотілося вити, хоча заперечити їх по суті він не міг.

Івченко пише, що удари ставали дедалі ближчими до його родини — за кілометр, за 400 метрів, за 100 метрів. Зрештою «Молнія» атакувала сусідній під'їзд і спалила квартиру. Пара з двома дітьми вижила, але в дітей після цього з'явилася сивина.

Після двох спокійних тижнів без ударів родина вирішила лишитися в Сумах. Та невдовзі після цього ворог влучив у локомотив, і поїзди до міста перестали ходити — тепер зупиняються в Конотопі, а через російський обстріл закрився один з найбільших ТЦ міста — «Мануфактура».

Previous slideNext slide

Прочитати повний текст про те, якими письменник побачив Суми, можна на сайті LB.ua