Перед тим як увійти до кабінету гінеколога, чимало жінок починають тривожитися. Однією з причин є страх почути від лікаря принизливі вислови та некоректні запитання: «А ти не брешеш, що цнотлива?», «Ого скільки в тебе було статевих партнерів», «Ха-ха, які ще діти? З такою маткою ти ніколи не народиш». Іноді гінекологи не дослухаються до скарг жінок чи упереджено ставляться до їхнього інтимного життя, тому призначають неправильне лікування. Також можуть болісно проводити огляди й не пояснювати свої дії. У такі ситуації сьогодні потрапляє чимало сум’янок. Ми запитали у них про випадки, коли прийом у лікаря був неприємний чи травмуючий, і як це вплинуло на них.
Ім’я більшості жінок у цьому тексті змінені. Усі вислови, які лікарі й лікарки-гінекологи вживали щодо дівчат, позначені курсивом.
Більшість дівчат стикаються з гінекологічним насиллям
Перед кожним прийомом у лікаря-гінеколога я починаю тривожитися: як пройде огляд, чи буде лікар або лікарка тактовною, що буде запитувати і як реагуватиме на мої відповіді. Гінекологів я відвідую планово, або якщо є скарги. Раніше під час кожного прийому мені видавалося, що лікарі можуть прискіпатися до будь-чого: «Ти не знала, що треба було взяти оглядовий набір?», «Чому неправильно сідаєш на крісло?», «Розслабся, вставляти дзеркало — не боляче, ти ж сексом займаєшся?».
Вийшовши з кабінету, я часто відчувала спустошення й задумувалася: а може я сприймаю все занадто близько до серця? Говорити відкрито про жіноче здоров’я у моїй сім’ї не прийнято. Хіба час від часу можна наслухатися від старших жінок, якою болючою була раніше медицина, які водночас переконували, що пологи — «це не боляче і не варто їх аж так боятися». Опиняючись на одинці зі своїми запитаннями, ми, дівчата, не знаємо головного: як мають поводитися на прийомі «нормальні» лікарі-гінекологи, що з їхнього боку неприйнятно говорити й робити і як себе захистити?
У 2023 році кампанія проти сексизму «Повага» запитала в 147 українських жінок, як часто вони стикаються з грубістю гінекологів і чи уникають вони через це консультації в лікарів. За результатами, 59,9 % (88 зі 147) жінок мали досвід, коли гінеколог чи гінекологиня ставилися до них грубо й нетактовно.
— Більшість зазначили, що хоча б раз їм доводилося протидіяти фізичному або психологічному тиску з боку цих лікарів, а також отримувати непрохані поради та відповідати на незручні запитання, — пише ресурс «Повага».
У світі навіть існує термін — «гінекологічне насилля». Такий тип насильства в ООН визнають порушенням прав людини. Лікарка-гінекологиня Анна Чепіжка говорить, що гінекологічне насильство — це будь-які дії або бездіяльність під час гінекологічної допомоги, які порушують гідність, права, межі та згоду жінки. Чимало сум’янок хоча б раз у житті зіштовхувалися із цим.
«У тебе всього лиш один викидень. Пий вітаміни й молися»
У 17 років сум’янка Марина завагітніла. На терміні 10,5 тижнів у неї стався викидень, дівчині знадобилося хірургічне втручання. Операцію провели без ускладнень, пригадує Марина. Та після цього медики не призначили ні антибіотиків, ні контрольного УЗД, ні будь-яких інших обстежень і рекомендацій.
— Через те що лікарі не зробили належного післяопераційного супроводу, у мене виникло запалення. Одна маткова труба стала непрохідною. Оскільки я маю також вроджені особливості будови жіночих органів, а тепер і це важке ускладнення, то вже протягом чотирьох років мені діагностують безпліддя, — ділиться дівчина.
Озираючись назад, Марина усвідомлює, як недбало поставилися до неї та її рідних лікарі: перед операцією ніхто не пояснив, що відбуватиметься. Для сім’ї дівчини це був перший такий досвід, а байдужість медиків посилила страх і біль від втрати дитини.
— Пізніше я зверталася до державних лікарів, бо не могла завагітніти. Пригадую, як одна лікарка медзакладу на вулиці Троїцькій говорила: «Для чого ти прийшла, у тебе ж всього лиш один викидень був. Це нічого не означає, попий вітамінів й молися Богу». Пояснивши їй, що маю також проблеми з будовою органів, складний викидень і що вже два роки не можу завагітніти, почула це: «Ти ще молода, все вийде», — пригадує Марина.
Сьогодні дівчина для лікування обирає приватні клініки в Сумах. Говорить, що зараз відчуває значну різницю у ставленні лікарів. Нещодавно Марину прооперували в одній із сумських лікарень: весь час супроводжували, детально все пояснювали їй і чоловікові, ввічливо ставилися. Дівчина бажає кожній знайти свого лікаря і додає, що навіть в державних лікарнях можна знайти людяного фахівця чи фахівчиню.
Засуджують за кількість статевих партнерів чи не вірять у «цнотливість»
«Ваш біль цілком нормальний. Суми розташовані в аномальній зоні, тому іноді з жінок “сиплеться пісок”» — такі коментарі про стан свого здоров’я чула сум’янка Валерія. Сталося це в Центральній міській лікарні. Дівчині знадобилося чотири роки відвідувань різних гінекологів і урологів, аби їй діагностували хронічний цистит.
— Слова тої лікарки насмішили мене, я зрозуміла, що не варто її слухати. Але також це відтермінувало моє одужання. Бо тоді я майже три роки відвідувала різних медиків, перед кожним прийомом ще наважувалася кілька місяців. Проблеми зі здоров’ям після цього не зникали, а морально ставало гірше, — пригадує Валерія.
Якось дівчина записалася на консультацію до чергового уролога. Зайшовши у кабінет, не встигнувши зняти куртку, лікар запитав: «Скільки у вас було статевих партнерів?». Дівчина відповіла, що більше одного.
— Не у найкращому тоні він одразу діагностував мені ЗПСШ навіть, не взявши потрібних аналізів, і додав: скоріше за все я не зможу мати дітей (ЗПСШ — захворювання, що передаються статевим шляхом, після незахищених статевих контактів). Я була в істериці, пішла від лікаря зі сльозами на очах. Він не намагався мене заспокоїти. За рік я знову зустріла цього чоловіка в іншій лікарні. Через це у мене почалася панічна атака, навіть не змогла зайти в кабінет, — пригадує дівчина.
Врешті Валерії вдалося знайти хорошого лікаря. Він «водив її за руку» на всі процедури, з’ясував причину захворювання й назначив лікування, яке покращило здоров’я дівчини. Та попередній досвід виховав у неї недовіру до лікарів, особливо до спеціалістів старшого віку. За спостереженнями Валерії, молодші не засуджували її за кількість статевих партнерів чи небажання мати дітей найближчим часом.
Двадцятиоднорічна сум’янка Юлія почула дивні коментарі про себе від гінеколога. Вона записалася на огляд у Сумську клінічну лікарню №5. Фахівцем виявився чоловік. Через це дівчина переймалася, але врешті вирішила не бути упередженою і довіритися лікарю.
— Перед оглядом я попередила лікаря, що цнотлива. Він цьому здивувався і розпитував: «Як так сталося? У вас точно ніколи не було сексу? Ви вже доросла, поруч немає батьків, тому можете відповідати чесно». Вже не пам’ятаю, скільки разів мені довелося повторити, що я цнотлива, аби переконати його. Той чоловік не взяв мазок, а одразу призначив мені ліки. Пізніше інша гінекологиня сказала, що ті медикаменти призначають від останніх стадії ЗПСШ. Якби я почала їх приймати, то це б погіршило моє здоров’я, — говорить Юлія.
«Дуже маленька матка» чи «невеличка вагіна»
У 24 роки Лілія одночасно зіштовхнулася з кількома складнощами: переживала розставання із хлопцем і мала проблеми в сім’ї. Через це дівчина не могла нормально харчуватися, її вага зменшилася до 47 кілограмів, а з батьками чи друзями нічим не ділилася, аби не хвилювати. Усе це позначилося на здоров’ї. У дівчини припинилися менструації, почав сильно боліти живіт.
— Лікарка у «Флорісі» вислухала мої скарги й попередньо припустила кілька діагнозів: можливий викидень, дисменорея, анемія і підозри на кісти. Потім відправила зробити внутрішньовагінальне УЗД. Тоді я не знала, що це таке, тому просто вирішила довіритися лікарям. Фахівець УЗД не пояснював, як все відбуватиметься. Потім під час процедури я почула, як лікар передає медсестрі свої спостереження: «Маленька матка, дуже маленька матка», — пригадує дівчина.
Лілія раніше ніколи не чула про такий діагноз, тому перепитала лікаря, чи вплине це на можливість завагітніти. У відповідь пролунав сміх і зневажливе: «Які діти? З такою маткою і вагою ти навіть не зможеш їх виносити. Забудь».
— Нагадаю, що тоді я була юна і занадто емоційно вразлива. Я хотіла заплакати, але при лікарях не дозволила собі цього. Вже вдома протягом двох днів я в істериці ридала. Хоч на той момент не хотіла мати дітей, але слова гінекологів шокували. Я думала, що винна у тому, до якого стану ніби-то себе довела, — розповідає дівчина.
Зараз Лілії 35 років, за її спиною п’ять років психології й психотерапії. У своєму житті вона зустрічала хороших лікарів-гінекологів, все ще довіряє їм. Також вона почувається добре і не має проблем з вагою. Минулого тижня Лілія вирішила сходити до репродуктолога, щоб обдумати можливе замороження яйцеклітин. Та одразу згадала той випадок із лікарем УЗД, боячись відреагувати так, як у 24 роки, й звинуватити себе.
— Хочу порадити усім дівчатам: діліться вашим моральним і фізичним станом із кимось — мамою, подругою, сестрою тощо. Якщо після прийому в гінеколога ви сумніваєтеся щодо діагнозу, то зверніться до іншої клініки за ще однією думкою. Якщо доведеться зіткнутися з грубістю і нетактовність і майте в собі сили — запитайте лікаря, чому він дозволяє собі такі вислови й чи не міг би спілкуватися коректніше. Залишайте скарги на лікаря чи клініку, — радить Лілія.
З нетактовністю гінекологів зіткнулася також сум’янка Анастасія. Перший досвід грубого ставлення був у шкільні роки. У 2010 році дівчата із класу Анастасії мали пройти медичну комісію у міській лікарні № 4. Неприємний досвід змусив дівчину уникати візитів до цих фахівців і в старшому віці.
— Коли виникли проблеми зі здоров’ям, вирішила піти у приватну клініку. Все було добре. Але от наступного разу, в «Медсоюзі», досвід був невдалим. На прийомі я описувала свої скарги лікарці, та вона кілька разів мене перебивала, не даючи завершити розповідь: «Почекайте!». Цю фразу я почула десять разів, але відповіді на свої запитання так і не отримала. Зате під час огляду від лікарки пролунали коментарі: «Яка мала вагіна». Почувши це, я ще більше замкнулася в собі, ніби перенеслася у часи шкільної медкомісії, — говорить дівчина.
Як розпізнати насилля і куди звертатися за допомогою
Попри те, що в Україні працюють безліч фахових і емпатичних лікарів, деякі медики все ще вдаються до гінекологічного насилля, пояснює лікарка-гінекологиня Анна Чепіжна. На розвиток цього явища впливають патріархальні й гендерні стереотипи. Часто лікарі, як й інші люди, упереджені щодо жіночого тіла, їхнього вільного вибору, сексуальності й репродуктивних прав.
Гінекологи, які вдаються до такого різновиду насилля, можуть мати фахові знання і техніки лікування, але водночас не вміти бути етичними, ввічливими, емпатичними. Елементарно вони не знають, як такими бути, не докладають зусиль, щоб навчитися. На додаток ще й існує табуйованість і сором навколо жінок і їхньої сексуальності. Також на те, що це явище доволі поширене впливає недостатність системи зворотного зв’язку й відповідальності: «Якщо на лікаря ніхто ніколи не скаржився, і не сказав що його жарти, або вислови дурні й образливі, він, ймовірно, продовжить так робити»
Фахівчиня говорить, що розпізнати гінекологічне насилля можна за кількома ознаками: відсутність інформованої згоди жінки (на огляд, взяття мазків, УЗД, маніпуляції); приниження і психологічний тиск, як-от осуд за сексуальне життя, вподобання, гендер, кількість партнерів, стать партнерів, вік чи вагу; фізичне насилля чи біль без необхідності, до прикладу грубий огляд, використання інструментів без попередження і дозволу, ігнорування болісних відчуттів; порушення приватності — коли у кабінеті перебувають сторонні люди без згоди пацієнтки, чи обговорення діагнозу при інших; маніпуляції й навіювання страху — це нав’язування процедур чи лікування без пояснення його доцільності, іноді ще й залякування безпліддям, раком, «жахливими наслідками».
Якщо під час прийому ви почуваєтеся некомфортно, відчуваєте, що лікар поводиться неправильно і вчиняє над вами гінекологічне насилля, гінекологиня радить не мовчати. Варто повідомити, що вам це не подобається, не боятися зупинити, якщо маєте на це сили.
Фахівчиня радить йти до лікарні з тими, кому довіряєте: з партнером, мамою, подругою. Якщо зіткнулися з неприємною ситуацією, то можна повідомити про це керівника цього лікаря чи всього медичного закладу, НСЗУ чи Департамент охорони здоров’я. Якщо лікар попри ваші прохання зупинитися продовжує торкатися вас на огляді чи висловлюється в особливо грубій формі, то в таких випадках варто звертатися до поліції.
Обираючи лікаря, можна також звертатися до громадських організацій, що займаються захистом прав жінок, із проханням порадити френдлі-гінекологиню. Також з таким проханням можуть звертатися ЛГБТ-жінки. До прикладу, можна скористатися платформою від ГО «ІНСАЙТ».
