Спальний район у Сумах. Ресторан «Сусіди». Біля вивіски закладу висить подовжувач. Мешканець будинку, розташованого поруч, під’єднався до елекричної мережі ресторану, щоб доробити ремонт у своїй квартирі. Власники по-сусідськи пішли на зустріч, поки в чоловіка немає світла. Ресторан «Сусіди» з’явився на 12-му мікрорайоні понад рік тому. Його відкрили Павло й Поліна Герасименки. До того вони дев’ять років жили в Києві. Повномасштабну війну зустріли за кордоном, але все одно вирішили повернутися в рідні Суми. Тепер тут розвивають сімейний бізнес. Цукр поговорив з подружжям про те, як започаткували власну справу в прифронтовому місті, що допомагає створювати сусідську атмосферу, та як навколо ресторану виросла спільнота.
Дев’ять років Київ, рік Іспанія — і все одно Суми
Поліна й Павло із Сум, хоча познайомилися в Києві. Переїхали туди у 2013 році: він — працювати, вона — вчитися в університеті. У столиці пробували відкривати заклади, але не виходило. Також мали онлайн-магазин з аксесуарами для кальяну. У Києві жили майже до 2022 року.
Перед великою війною, наприкінці 2021-го, поїхали в Домінікану. У цій поїздці Поліна вже була вагітна. Квитки назад у подружжя були на 24 лютого 2022 року. Але почалося повномасштабне вторгнення — і Поліна з Павлом поїхали в Іспанію до друзів. Там дівчина й народила доньку Олівію. За кордоном прожили рік, а у 2023-му Герасименки вирішили повернутися в Суми.
— Дах їхав, хотілось скрізь на стелю повзти, тому що не вистачало наших людей, спілкування, розвитку. А Суми — рідні, завжди були домашніми, — говорить Павло.
До того ж після народження донечки в Поліни розпочалася післяпологова депресія. Маленька майже не спала вночі, ділиться жінка. Тому вирішили поїхати саме в Суми, бо тут батьки, які могли б підтримати.
— Ми розуміли, що їдемо у війну, що тут обстріли, що якщо Паша заїде в країну, то найближчим часом не виїде. Але ми жодного разу не пожалкували, що повернулися, — каже Поліна.
Спальний район, їжа, усе поряд — як у сусідів
Невдовзі, попри всі ризики, подружжя наважилися відкрити заклад. «Сусіди» — таку назву Павлу підказала його сестра. Відштовхувалися від концепції: спальний район, сніданки цілий день, кава, піца — усе поряд. Як у сусідів. Цю саму ідею продовжує й логотип — кілька людських силуетів поруч.
— Це ресторан сніданків. Коли в нас ще не було дитини, ми зазвичай пізно прокидалися — любили поспати. Для нас вийти о 13:00 поснідати було нормою. Тому й вирішили відкрили свій заклад сніданків із сімейною атмосферою, — пояснює Павло.
Місце обирали не самі. Приміщення на вулиці Збройних Сил України запропонували знайомі знайомих. Довго не вагалися — практично одразу орендували простір. Спочатку думали відкривати пекарню, оскільки в батьків уже був подібний досвід.
— А потім ми зрозуміли, що поруч і так є пекарня. Тож вирішили, що потрібен заклад з повноцінною кухнею, де можна готувати салати й піцу. Так і з‘явився наш ресторан зі своєю «фішкою», де сніданки подають цілий день, — пригадує Павло.
Концепцію будували на київському досвіді. Надихалися всіма закладами столиці: кондитерською HONEY, пекарнею «Завертайло», ресторанами Milk Bar і Good Girl.
— Зазвичай люди, які відкривають кав’ярні, кафе чи ресторани, працювали колись баристами, кухарями. Ми — ні. Ми просто любимо смачно поїсти, — говорить Поліна.
Тому кликали тих, хто з цим уже працював. Розібратися з кавою допоміг київський шеф-бариста з мережі спешелті кав’ярень ONE LOVE coffee. Тепер мають професійну лінійку посуду для кави. А меню розробляли із запрошеним шеф-кухарем.
Бюджет у подружжя був обмежений, тож на чомусь доводилося економити. Дизайнерами були всі потроху. Для відкриття їм знадобилося 60 000 доларів. Частково допомогли батьки.
Будівництво закладу стартувало у 2024 році, воно тривало пів року. У той час саме почалася Курська операція, у Сумах посилилися обстріли. Через це подружжя затягнуло з відкриттям закладу, каже Поліна. Однак продовжували працювати над інтер’єром.
У лютому 2025 року ресторан відкрився. У плюс «Сусіди» вийшли на четвертий місяць роботи, а окупилися вже за рік і два місяці.
Ходімо в гості до «Сусідів»
До закладу заходять люди «по-сусідськи» — частину гостей тут знають. На стіні є фото персоналу з постійними відвідувачами. Серед них — багато військових. Тут же й патчі різних підрозділів, які працюють чи працювали на Сумщині.
Так само «по-сусідськи» тут приймають і тварин. На вході в заклад стоїть мисочка з водою. Сюди частина відвідувачів приходить із собачками й котиками. У «Сусідах» вони теж гості, тому сидять поруч із господарями на кріслах і диванах. Для подружжя було принципово бути pet-friendly.
— Я не розумію, коли людей не пускають у заклад із собаками. Це мій друг, член родини, — каже Павло.
Надихнув на це, зокрема, досвід Нідерландів — в їхніх закладах тварини — це норма. Після кожного такого візиту персонал «Сусідів» витирає і миє все, де побував котик чи песик. Самі власники теж мають двох котів: Кілю і Тіму.
Вбиральня в ресторані відкрита для всіх охочих, а не лише для відвідувачів. Планували облаштувати ще дитячу зону, однак не вдалося знайти для цього місце. Тому поки для дітей пропонують лише розмальовки.
Зараз щомісяця в закладі щось змінюється, зокрема, Поліна постійно замовляє новий посуд. У новорічний сезон — червоний в ялинках. Зараз — з квітами й фруктами. У тому числі може купувати посуд в «Аврорі» чи Sinsay. Подружжя каже, що часто люди приходять до них за інстаграмним вайбом. Саме тому вони звертають увагу на такі дрібнички в інтер’єрі.
Також часто оновлюють меню, вигадують нові страви й напої. Дивляться й на статистику продажів. Не ходові позиції заміняють на актуальніші. Однак є й такі, що рідко замовляють, але Павло з Поліною принципово їх залишають, бо це класика. Так, наприклад, відбувається зі стейком.
Мрій багато, але людей мало, і приміщення не дозволяє
За рік роботи «Сусідів» подружжя стикалося з різними складнощами. Основна — дефіцит кадрів. Вакансія, яка раніше закривалася за місяць, зараз закривається за три, розказує Павло.
— Я нещодавно проходив навчання, і мені пропонували свої послуги рекрутери. Підприємці зараз готові платити за те, щоб персонал шукав окремий спеціаліст. Щоб рекрутер знайшов людину на звичайну вакансію, наприклад, офіціанта — йому треба заплатити 700 євро. Якщо менеджера середньої ланки — близько 2 000. Якщо топ-менеджера — приблизно 5 000. Люди — це все. Без них ти не можеш займатися стратегією нормально. У тебе весь фокус уваги зосереджується на дрібницях, — пояснює Павло.
Зараз сама Поліна працює шеф-кухарем. Паралельно може брати на себе й інші завдання в закладі. Тож вони шукають нового кухаря.
Попри все, переконують підприємці, вони намагаються розвивати корпоративну культуру. Бувають випадки, коли люди звільняються, діляться вони, але все одно повертаються.
— Ми як власники закладу намагаємося не «ламати» персонал. Іноді можемо поступитися частиною сервісу, але щоб зберегти їхній комфорт. Це дуже важливо, бо людина приходить на роботу і віддає свою енергію. Ми намагаємося тримати цей баланс, — говорить Павло.
Ще одна складність для подружжя у веденні цього бізнесу — невелике приміщення. Через це немає можливості розмістити більше гостей. Тож власники влітку ставлять додаткові столики на вулиці, також видають замовлення на виніс.
— У нас ніби є можливість для того, щоб багато всього робити, зокрема проводити івенти. Але коли людей нікуди саджати, ти не можеш зробити це на повну, — каже Павло.
Також є фінансові труднощі. За останній місяць подружжю надійшли великі рахунки за комунальні послуги в «Сусідах». Власники кажуть, що заклади, що в 10 разів більші, ніж їхній ресторан, мають приблизно такі ж суми. Тож зараз намагаються розібратися з цією проблемою.
Щоб не залежати від відключень світла, подружжя одразу купило генератор за 500 000 гривень. Він покриває повністю весь заклад. Коли треба було, дозволяли приходити сусідам заряджатися. Сюди ж у будь-який час можна прийти попрацювати з ноутбуком.
Поліна говорить, що буває так складно, що хочеться все кинути. Ця весна для неї стала особливо тяжкою — одночасно навалилося кілька проблем: одна працівниця звільнилася, інша — руку зламала, за комуналку прийшла велика сума.
— Але потрібно просто продовжувати. Я кілька місяців тому навіть татуювання зробила з такими словами, щоб додатково мотивувати себе, — каже Поліна.
Колаби з бізнесами й збори: як «Сусіди» формують спільноту
З кінця весни 2025 року в заклад почало приходити більше відвідувачів. За понад рік роботи «Сусідів» навколо почала формуватися спільнота. На думку Павла, у Сумах важливо розвивати малий і середній бізнес, оскільки це об’єднує та підтримує людей. Саме це намагаються робити й «Сусіди».
— За цей рік ми виросли, стали більш впевненими, уже знаємо, що ми можемо, чого хочемо. Постійно працюємо над собою. Стали більш досвідченими. Уже розуміємо, що нам підходить, а що ні, — розказує Павло.
Заклад має постійних клієнтів з 12-го мікрорайону та інших частин міста, які спеціально сюди приїжджають. Окрім цього, власники роблять різні колаборації з іншими бізнесами й організаціями.
Зокрема, вони співпрацюють з біговим клубом DobroRun. Початкова й кінцева точка бігунів — «Сусіди», де вони можуть випити напій і з’їсти десерт. Час від часу в закладі проводять івенти. Серед останніх — лекція про вибухонебезпечні предмети та бранч із сирниками й матча-церемонією.
«Сусіди» постійно допомагають ЗСУ: поширюють збори й готують напої, виторг з яких іде для військових. Долучалися й до акції «Година Війську». Одній військовослужбовці «Сусіди» так полюбилися, що вона відсвяткувала тут своє весілля. А ще подарувала власникам картину з логотипом закладу і його коронною стравою — борщем. Зараз її підрозділ перевели із Сумщини на інший напрямок. А картина прикрашає залу ресторану «Сусіди».
