Партнерський матеріал
Цукр продовжує говорити із сумськими спеціалістами про їхню роботу, планування графіку і важливість відновлення сил. Цей проєкт ми створюємо разом із коворкінгом Infinity Space — простором для роботи і відпочинку.
Раніше про свою продуктивність нам розповів Платон Саєнко, бренд-шеф 12 українських ресторанів. Герой цього інтерв’ю — Олексій Прийменко, сумський ведучий. У своєму портфоліо він має досвід проведення 50 весіль за рік, корпоратив на 450 людей і віцечемпіонство в «Лізі сміху». Про ідеальне свято, підготовку до нього, напружений графік і відпочинок після сезону Олексій розповів у форматі «Продовж речення».
У часи студентства...
Мене зарахували до «Студії КВН» Сумського державного університету на смішні 0,25 ставки. Там пропрацював близько 13 років: був керівником і сценаристом для гумористичних команд у СумДУ. Так сталося, що на перших курсах виступав у двох командах одночасно, й це називалося «прощавай, навчання». Згодом редагував студентську лігу «Сумка», організовував лігу Благодійного фонду «Сагасітас-Україна». Також створював нові команди, бо студенти випускаються, йдуть на роботу, або ще гірше — одружуються! Тому треба постійно виховувати нові покоління гумористів, у нас для цього була система шкільної та студентської ліг.
Вершина роботи — поява колективу «Гостиница 72», із яким ми поїхали на фестиваль в Одесу на «Лігу сміху», пройшли в телевізійний сезон і стали віцечемпіонами
Я любив це фанатично, завдяки «Лізі сміху» об’їздив 50 міст України туром. Щодня новий населений пункт і два концерти в ньому.
Проте все закінчилося через пандемію та війну. Під час карантину з хлопцями продовжили працювати сценаристами для інших команд «Ліги сміху». Допомогли стати чемпіонами команді «СМТ» із Полтави. У ті дні збиралися всім складом, визначали напрям сценарію, теми, потім групами розходилися на дві години, писали, зустрічалися й обговорювали те, що вийшло. Який жарт лишити, а який викинути — вирішували колегіально. Гравців просили довіритися й поставити те, що написали.
Вигадувати жарти...
Достатньо для «квнщини». Це дуже простий формат, коли команда вітається і просто лупить жарти та мініатюрки. У «Лізі сміху» тренують закони драматургії із сюжетами, персонажами, а це складніша сценічна та сценарна робота.
Краще за все писати в команді. Одному не дуже комфортно працювати з гумором, бо важко його перевіряти. Друзі можуть не зрозуміти, а дружина — посміятися із жалості. У колективі перед тобою є сценаристи, які розуміються на гуморі й можуть об’єктивно критикувати.
Втім, у всієї команди бували дні ступору, коли нічого не спадає на думку. Тоді змінювали локацію — в Одесі йшли до моря, дивилися на чайок, щось вигадували. Бо муза — це романтична вигадка. У людей, які професійно займаються творчістю, немає часу її чекати, адже є замовник і дедлайн. Тож треба сідати й робити через силу.
Ведучим став...
Понад десять років тому. На виступах низького рівня не заробляв, але дуже хотів займатися гумором. Тому мріяв знайти роботу, що приноситиме гроші, але не заважатиме моїй творчій фанатичній забаві. А на якій роботі мене двічі на місяць відпускали б на тиждень? Одного разу знайомий арт-директор запросив виступити у барі з чорними жартами, пізніше попросив провести вечір гумору. Там я вже не просто показував мініатюри, а проводив вікторини з гостями.
Згодом вів корпоративи в образі Діда Мороза, але головний поштовх отримав, коли став ведучим ігор КВН. Гості казали, що я смішніший за команди, міг витягти повністю провальні заходи. Тому вирішив прокачати цей скіл.
Десять років тому дзвонить знайома і запитує, чи веду я весілля. Автоматично відповів: «Веду», хоча взагалі не знав, як це і що це
Пам’ятаю, дівчина запитала про досвід, а я, щоб здатися маестро, відповів, що провів вже сім весіль. Насправді тоді на моєму рахунку були ігри в КВН і два корпоративи. На одному з яких працював Дідом Морозом і мене напоїли коньяком. А щодо весілль, то на них я був лише гостем, який бігав під столом. При цьому ціну за послуги назвав таку, яку просять найдорожчі ведучі в Сумах.
Зрештою свято я провів нормально, потім виклав звідти фотки — і все закрутилося. Спершу проводив три весілля за літо, зараз — 50 за рік.
Майже ідеальне весілля...
Проводив минулого тижня, гості лишилися у приємному шоці. Молодята зробили вечерю на честь розпису для найближчих друзів і родичів. У нас із традицій було лише відрізання шматочка тортика. Не було ні першого танцю, ні кидання букету, пара навіть просила не називати це весіллям.
Наречена написала мені інформацію про кожного гостя, історію їхнього з чоловіком кохання, як зустрілися, сварилися. Із цього зробив два виходи зі стендапом про їхнє знайомство. Потім спілкувався із гостями та здавався не ведучим, а ініціативним другом.
Якщо клієнти не дають інформації про гостей, на арені з’являється пані Імпровізація. З нею інколи виходить навіть цікавіше. У концертному стендапі є прекрасна схема із запитаннями: «Доброго дня, як вас звати? Ким працюєте?». Чіплятися за ім’я — це низький рівень майстерності, а от інформація про роботу дає тобі гору тем. Таким чином довідуєшся про гостей щось цікаве, розкриваєш їх.
Але найкрутіше — історії, пов’язані з молодятами. Це в рази цінніше, ніж конкурси та банальні тости
Зазвичай весілля триває від трьох до шести годин. Я ніколи не погоджуюся на більше, бо далі починається п’яний хаос. На такому святі не потрібні нетверезі люди, їм не поясниш умови конкурсу, нормально не поговориш і не пожартуєш, бо можуть образитися чи не зрозуміти. Сам на весіллі і перед ним алкоголь не п’ю. Це непрофесійно, впливає на дикцію, світлість розуму і спілкування з гостями — може з’являтися фамільярність.
Весілля — найбільш відповідальне свято для ведучого, адже молодята планують зробити його єдиним у житті. Перші кілька років я навіть боявся його зруйнувати. З іншими заходами не так складно. Якщо не впораєшся з роботою на дні народження, то найгірше, що може статися — наступного року людина замовить іншого ведучого. Готуватися до нього теж простіше, там здебільшого збираю інформацію про іменинника. Найчастіше, до речі, ведучого кличуть на один рік, тридцять і тридцять п’ять.
Найприємніше для мене — святкувати один рік дитині молодят, яким вів весілля
Перше весілля під час війни...
Було найскладнішим, бо не розумів емоцій гостей. Хвилювався, чи не розгніваються гості після слів: «Давайте потанцюємо». Але все було добре — люди зараз хочуть на день повністю абстрагуватися, очистити свій інформаційний простір. Зараз багато військових серед наречених і гостей. Вони теж вриваються в цей вихідний, святкують прекрасну подію і їдуть далі робити свою справу.
Якби ми вирішили, що святкувати — це неправильно, то це була б моральна перемога росіян. Мовляв: «Ми вже перемогли Україну ментально, бо вони ходять в траурі». А ми навпаки воюємо, сім’ї створюємо і ще й дітей народжуємо. Весілля військового ми навіть починали із фрази «на радість нам, на зло ворогам».
Зрештою, одне весілля дає роботу багатьом людям. Продавці суконь і костюмів, офіціанти, шеф-кухар, директор ресторану, декоратори, продавці квітів, ведучий, фотограф і відеооператор — така компанія отримує роботу завдяки одному святу.
Весільний ведучий кайфує від життя...
І працює двічі на тиждень, так здається багатьом. Приходить на весілля, жартує, розповідає історії та тиждень відпочиває. У мене справді вільний графік, але всі дні, крім весілля, займає підготовка. Проводимо зустріч із парою, де розповідаю про себе, свій досвід, показую приклади робіт. Якщо пара вирішує, що класно провела такий вечір, отже так само добре буде їхнім гостям. Тоді мене замовляють.
На цих зустрічах заповнюю блокнот: що має бути на весіллі, а що ні, записую конкретні деталі, як-от: «Бажано без гірко». Потім обговорені моменти переписую на аркуш А5. Перший танець, розрізання торта, кидання букету — це острівці, а те, що буде між ними, вирішується вже на місці. Наприклад бачу, що для якоїсь компанії краще провести вікторину за столом, або можу відмінити танцювальний батл, коли відчуваю, що це не підходить. Пам’ятаю для себе, що інколи, якщо йти по плану, можна провалитися.
На весіллях працюю із постійним діджеєм. Людина за пультом повинна знати програму, бо музики теж багато. Не можу щоразу розповідати новій людині всі варіанти, що маю.
Зазвичай не готуюся...
Окремо до кожного корпоративу. Є одна програма, яку я адаптую під компанії. Тому що старшим гостям не можу пропонувати конкурс із QR-кодами.
Найчастіше проводжу свята ІТ-компаніям. Вони всі різні: із сором’язливими хлопчиками та скаженими, які самі половину концепції вигадають. Минулого року проводив свято у «Романтиці» на 450 гостей. До такого масштабу готувався декілька днів окремо. Звичайні конкурси на трьох учасників не пройдуть, імпровізація теж ризикована. Тому я підготував і завчив початковий текст на хвилину-дві. Виходжу, починаю говорити і жінка з перил балкону кричить: «Привіт, з Новим роком!».
І який там сценарій? На це треба реагувати, робити атмосферу, таке не можна пропускати повз себе. Сценарій зламався, але стало краще
Корпоративи — це весело, працюєш одним махом. Перед Новим роком перерв узагалі немає. Позаминулого грудня провів 12 корпоративів, із них 10 — поспіль. Зате потім в тебе багато вихідних у січні та лютому, є за що відпочивати. Я ведучий, бо мені це подобається і приносить гроші. Працювати, не думаючи про них, — це хвороба.
Я скажений...
Бо ліміту весіль на місяць немає. У червні минулого року провів дев’ять свят за одинадцять днів. Коли втомлююся, то сплю, граю в FIFA, великий теніс та їжджу на ровері, люблю це слово. Цього літа катаюсь особливо часто через брак роботи. Улюблених маршрутів немає, постійно обираю нові. Їду кудись, потім відкриваю гугл-мапи і шукаю поряд щось прикольне. Мене одного разу так ледве не побили.
Їду в бік Старого Села і бачу на мапі ідеально рівні водойми. Перед ними — паркан і навстіж відкриті ворота. Проїжджаю і бачу, що ці рівні водойми — це очисні споруди. Враз чую матюки у свій бік, крики: «Як ти сюда попав? Прибери камеру, ти шо, журналіст? Хто тебе пустив?». Біжать за мною дві здоровенні жінки із цигарками в зубах, кличуть Валеру. З іншого боку біжать два чоловіки з кулаками, вимагають видалити фотки. Кажуть, що це секретний об’єкт, а чому ж тоді ворота навстіж відкриті? Врешті-решт, я втік.
З дружиною бачимося небагато. Вона займається весільним декором, але у нас часто не співпадають свята. На спільних заходах вона від’їжджає раніше, ніж я. Втім, весілля — це сезонна робота, тож взимку і восени в нас є багато часу, щоб побути разом. Тоді літаємо відпочивати.
Один із найкрутіших ранків — січень, свято на святі, я прокидаюся з похмілля, заходжу в інтернет і шукаю квитки
Прокидається дружина, помічає мій дивний вигляд, питає, що роблю і я відповідаю: «Через 2 тижні летимо в Норвегію». Більшість життя мріяв там побувати.
Є секретні застосунки...
Для конкурсів. Їх не показую, бо ідеї часто крадуть. «Домашнє тренування» — пора видалити, за рік жодного разу не відкривав. Вдома не тренуюся, хіба турнік є. Більше за все користуюся «Нотатками», це мій улюблений застосунок. Туди записую ідеї на кожне весілля. Також занотовую бажання, не пов’язані з роботою. Хочу, наприклад, зробити проєкт «Просто робити добро». Почистити бетонні плити біля Харківського мосту і написати фразу «Просто робити добро». Коли йдеш в одному напрямку, читаєш так. Ідеш в іншому — читаєш «добро робити просто». Є нотатка із цінами всіх сумських артистів, ідеї для сценарію мультику, який створюю в інстаграмі.
Календар теж звичайний. По ньому можна зрозуміти, як розквітав цей сезон: у квітні лише стрижка і УЗД, у травні пішли зустрічі, а серпень уже ого-го! На вересень, жовтень і грудень теж є заплановані свята.
В інстаграмі веду свою сторінку, музику слухаю в YouTube Music. Коли проводив 20 весіль на місяць, був підписаний на Spotify.
В галереї маса фоток гостей, які ще не прибрав. Тут видно, що я ведучий — все життя одне весілля, особистого майже немає.
Перед весіллям Олексій проводить кілька зустрічей із парами, тому потребує для цього спокійного і атмосферного місця. Для розмов не потрібно винаймати офіс, натомість у сумському Infinity Space можна забронювати переговорну кімнату чи кілька місць у відкритому просторі, аби поговорити з клієнтами, партнерами по бізнесу чи обмінятися ідеями з колегами.
У коворкінгу є три види переговорних кімнат на 8 та 10 людей. Їх можна забронювати на будь-який час — від 15 хвилин до цілого дня, залежно від обсягу інформації, яку треба обговорити. Ці закриті кімнати також мають дошки для записів і телевізори для презентацій.
Якщо ви зустрічаєтеся лише з одним чи кількома клієнтами, можете скористатися місцями у відкритому просторі. В Infinity Space є різні варіанти з денними та місячними тарифами, за які у вересні ви заплатите лише половину вартості. Місця в open-space доступні не лише у будні, а й у вихідні за попередньою домовленістю.
Завантажуйте застосунок для Android та iOS чи телефонуйте за номером +38 (099) 257-43-76 — адміністратори Infinity Space допоможуть забронювати комфортне робоче місце та провести день із користю.
