Ще з дитинства ми пам’ятаємо головну страву Різдва, яку завжди говорили куштувати першою — кутю. Сьогодні її готують із перлової каші чи рису, додають цукати, цукерки й шоколад. Та із давен на Сумщині цю сакральну страву готували за спеціальним рецептом. А потім не просто їли, а й використовували для обрядів, чи залишали як частування душам родичів. Розповідаємо, як готували кутю на Сумщині, кого завдяки їй кликали та ділимося рецептом цієї страви на Святвечір.
З якої крупи готували та що додавали
Різдво із християнських часів — це свято народження Ісуса Христа. У ніч перед Різдвом, 24 грудня, українці розпочинають Святу вечерю, розповіла етнознавиця Вікторія Гавриленко. Це застілля сакрального значення, за яким збирається вся родина. Куштують за вечерею головні обрядові страви — кутю та узвар.
Традиційно кутю готували зранку. На Сумщині її робили із цілого перлового зерна, розповіли в Сумському обласному центрі культури. Також кутя могла бути ячною, пшеничною чи рисовою. Спершу зерно витовкували в ступі, відділяли від лушпиння. Згодом воно вмлівало у печі, тобто упрівало. До готової крупи додавали мед і заливали узваром, чи як ще кажуть на Сумщині озваром, розповіла етнознавиця. Це відвар із сушених яблук та груш. Інколи до крупи додавали конопляне молоко, мак чи ситу — розведений мед, куди всипали волоські горіхи.
Горщики зі стравою накривали випеченими хлібинами — буханцями, що лежали на покуті хати. Покуть — це внутрішній кут будинку.
— За спогадами мешканців Сумщини у Різдво був важливим не так стіл, як покуть — внутрішній кут будинку. Там розміщували обрядові страви, а на горщиках писали крейдою хрестики. Коли ставили кутю й узвар, діти квокали, щоб у господарстві велися кури. Поки мати несла обрядові страви від печі, то примовляла «Кво, кутя, на покуття», — розказала Вікторія Гавриленко.
Навіщо кутю підкидали до стелі
Одну ложку страви підкидали до стелі: скільки зерен прилипне, стільки й добра прибуде в господарство. Також господар у Святвечір виносив кутю надвір і кликав Мороза: «Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не ідеш, то не йди й на жито, пшеницю і всяку пашницю».
Після вечері на столі лишали миску куті для душ покійних родичів. Саме у ніч перед Різдвом вони могли навідатися до хат. Якщо на ранок кілька ложок на столі були перевернутими, то душі прийняли частування.
Обрядові страви на Сумщині носили й на вечерю рідним, розказала етнознавиця. На Святвечір чи наступного дня до господарів приходили вечерники — тобто хрещеники чи онуки. Із собою вони приносили хлібину, пиріжки й кутю. За це господарі давали дітям подарунки й гостинці. Наприклад, різдвяне печиво.
То як приготувати кутю?
Сьогодні традиційну кутю можна приготувати за рецептом від Євгена Клопотенка. Інгредієнти рецепта подібні до тих, з яких готували страву на Сумщині. Зокрема, для страви використовують зерна пшениці. Замочувати його не потрібно, пояснює кухар.
Для куті вам знадобиться:
- 250-300 грам пшениці
- чотири склянки води
- дві столових ложки соняшникової олії
- дві-три столових ложки меду
- волоські горіхи, 100 грамів кураги та дві столові ложки маку
- цедра та сік одного лимона, корінь імбиру
Спершу помийте пшеницю, залийте її водою й варіть на невеликому вогні 30-40 хвилин. Ще в теплу кашу додайте вершкового масла, якщо готуєте щедру кутю, або соняшникової олії, якщо пісну.
Наріжте помиту чи розпарену курагу кубиками. Додайте її та родзинки до страви. Потім всипте дві столових ложки маку та дрібно натертий корінь імбиру. Покладіть жменю добряче подрібнених волоських горіхів і все перемішайте.
Помийте лимон і натріть його цедру на тертці. Додайте в кутю з пшениці меду і цедру. Видавіть одну-дві столові ложки лимонного соку, влийте його в кутю і знову перемішайте. Залиште страву мінімум на дві години, щоб настоялася. А вже після цього можна її насипати у красиву миску і ставити у центр святкового стола.
