Оксана Мороз із Лебедина висадила приблизно тисячу тюльпанів на пагорбі біля своєї дачі в селі Пристайлове. Колись цей будинок рятував її від домашнього насильства, а тепер став місцем надії. Разом з нинішнім чоловіком Андрієм садили квіти за допомогою рибацької пішні, поки над головою літали «шахеди». Читайте далі, чому це стало терапією для Оксани та що подружжя планує робити з цим місцем.
Терапія тюльпанами
Оксана має дачу в селі Пристайлове поруч із Лебедином. Будинок стоїть на пагорбі, звідки відкривається краєвид на річку Псел. Колись для жінки ця локація була місцем її сили. Та й зараз вона час від часу приїжджає сюди з Лебедина, щоб перезавантажитися.
— Тут дуже класний краєвид. Стоїш і дивишся — видно Лебедин, як у чаші, бо ти на горі, а він унизу. Видно річку й ліс. Такий медитативний стан — дивишся у далечінь і тобі легшає. Можна постояти пів години, годину — і відпускає, — говорить Оксана.
Одного дня їй стало зле, що навіть було важко посміхатися. Тому вона не пішла на роботу. Того дня Оксана побачила на базарі діток тюльпанів.
— Я кажу: «Давайте всі». А там жовті, білі, червоні. Продавчиня говорить: «Боже, це 13 стаканів плюс поштучно. Яка ж це клумба має бути!» А я кажу: «Шановна, це буде не клумба».
Вона вирішила висадити квіти на тому самому пагорбі. Подумала, що це буде символ надії: як тюльпани мають шанси вижити тут, так і українці. Садила їх з чоловіком Андрієм за допомогою рибацької пішні. Це така довга палиця із загостреним металевим наконечником, якою пробивають лід, щоб зробити лунку. Так і подружня нею робило невеликі ямки для тюльпанів. А поруч у садку висадили ще трохи крокусів.
— Це ж нагорі, Лебедин унизу. Літають «шахеди». Звук такий, наче вони під ногами жужать. А ще ліс видно, а перед ним ставки з лебедями. Від звуку цих «шахедів» вони зриваються і перелітають. Краса, аби дрони не жужали, — каже Оксана.
Подружжя розуміє, що наступної весни тюльпани не розквітнуть, бо для цього треба два-три роки. Тому це ще більше підсилює символізм надії.
Посадити лаванду й нарциси, щоб люди сюди приїжджали
Чоловік Оксани публікував відео в TikTok про те, як вони висаджували квіти. У коментарях люди писали, що вийде гарна фотозона, куди можна буде приїжджати.
— Одна людина сказала: «Знаєш, я подумала — я хочу просто жити, щоб приїхати до вас на пагорб і побачити оце все». Це ж про те, що ми повинні щось чекати. Не тільки прильотів. Треба, щоб було на що зачепитися. Я тепер чіпляюсь за пагорб і тюльпани. І мої знайомі чіпляються за це, і незнайомі люди. Тому тепер мусимо дожити, щоб побачити квіти, — говорить жінка.
Андрій так загорівся цим, що тепер пропонує дружині наступного року висадити тут ще й нарцисів і лаванди. А ще хоче лавку поставити, щоб люди сюди приїжджали.
— Я тепер чекаю, коли ті тюльпани хоча б покажуться. Це, мабуть, про наше ментальне здоров’я, щоб «кукушка» не підвисала. За цей час, поки садили, у мене всі дурні думки й переживання зникли. Це така терапія була, мабуть. Після того як я тисячу тюльпанів посадила в мене дурних думок не залишилось взагалі. Мені полегшало, — пригадує Оксана.
Чому Цукр про це пише
Ми вже писали про Оксану Мороз і її будинок на пагорбі в Пристайловому у 2022 році. Тоді вона розказала, як ця хатина рятувала її від домашнього насильства та стала місцем сили. Зараз Оксана живе з другим чоловіком Андрієм у Лебедині, але продовжує приїжджати на пагорб, щоб видихнути. Історія з тюльпанами — це продовження її шляху зцілення. Те, що колись було місцем порятунку від насильства, тепер перетворюється на символ надії не лише для неї, а й для інших людей. Висадка тисячі тюльпанів під звук «шахедів» стала терапією, яка допомогла Оксані позбутися важких думок. Це показує, як люди шукають способи зберегти ментальне здоров’я навіть у найскладніші часи і як маленькі акти надії можуть надихати інших.
