17 лютого на «Радіо Культура» стартував другий сезон проєкту Тетяни Трощинської «Любов не минає» — подкаст про життя після втрати близьких людей. Першою гостею стала Вікторія Закорко, мама сумського бійця Михайла Закорка, який загинув на фронті. Про це повідомили на сайті «Суспільне мовлення».
«Любов не минає»
У другому сезоні авторка Тетяна Трощинська розмовляє з матерями, які втратили своїх дітей на російсько-українській війні. Мисткиня Вікторія Закорко стала першою гостею. Її син Михайло Закорко був добровольцем ЗСУ. У лютому 2023 року загинув у боях за Бахмут.
— Я розуміла, що він мені не говорить усього, що з ним відбувається. Я від нього чула тільки «Все добре», «Не хвилюйся». З моїми друзями ми протягом двох місяців добивалися цієї інформації від військової частини. Це до сих пір мій дуже великий біль. Таким не повинно бути ставлення до життя солдат і до почуттів їхніх родин і близьких. Мій син дуже хотів, щоб я жила. А як мені з цим жити, що його вже немає поруч зі мною, — я для себе це віднаходила наново, — розказала Вікторія у випуску.
Повну розмову з мамою Михайла можна послухати за цим посиланням.
Також ведуча поговорила з мамою Героя України Андрія Пільщикова «Джуса» Лілією Авер’яновою, мамою добровольця Астамура Гумба Наталею Іщенко, мамою і братом парамедикині медичного батальйону «Госпітальєри» Ірини Цибух Оксаною та Юрою Цибухами.
Послухати проєкт «Любов не минає» можна в ефірі «Радіо Культура» по буднях о 20:00, а також на подкаст-платформах. Усього в цьому сезоні буде 10 епізодів. Перші п'ять уже можна послухати за цим посиланням.
Чому це важливо?
Подкаст «Любов не минає» документує досвід матерів, які втратили дітей на війні. Такі розмови допомагають іншим родинам, що пережили втрату близьких, відчути, що вони не самотні у своєму горі. Історія Вікторії Закорко — одна з історій сумських родин, які втратили рідних на фронті. Це важлива частина колективної пам'яті Сум.
Нагадаємо, що на початку лютого в мистецькій галереї BureauArt відкрили виставку інтуїтивної графіки та колажів сумської художниці Вікторії Закорко. Усі роботи вона намалювала після загибелі сина-добровольця. На картинах можна побачити особливий символ — чорну стрічку на обличчях, який для авторки став символом українських жінок під час війни.
