Учасниці соціального проєкту «Моїм.Рідним» Валентина та Надія із Сумщини вишили колоски на серветках, аби привернути увагу населення до проблеми розмінування українських земель. Це зробили в рамках проєкту Soul of Soil спільно з Міністерством економіки, ПРООН та Ольгою Мартиновською. Далі розказуємо детальніше про ініціативу та як зробити «найціннішу страву світу».

«Врятований колосок може нагодувати світ»

Soul of Soil («Душа землі») — це спільний проєкт Міністерства економіки України, Програми розвитку ООН, підприємства «Моїм.Рідним», шеф-кухарки й інфлюенсерки Ольги Мартиновської. За допомогою нього хочуть привернути увагу до проблеми забруднення території України мінами та іншими вибухонебезпечними предметами. Також пояснюють, як це впливає на економіку країни та глобальну продовольчу безпеку. Це зробили, зокрема, завдяки кулінарії.

Для цього бабусі із Сумщини створили лляні серветки з вишитими колосками. Вони є учасницями проєкту «Моїм.Рідним». Він покликаний розширити можливості старших жінок у прикордонних регіонах України. Жінки із сіл Сумської області вишивають та в’яжуть, що дозволяє їм творчо самореалізовуватись, відчувати цінність своєї роботи та залишатися активними на ринку праці. Для серветок обрали один із традиційних українських символів, аби нагадати: врятований колосок може нагодувати світ.

Найцінніша страва світу

До проєкту долучилася і переможниця та суддя «МастерШефа» Ольга Мартиновська. Вона приготувала «найціннішу страву світу». Сама жінка з Миколаївщини, яка тривалий час була під російською окупацією. Тож шеф-кухарка відвідала рідну область, щоб приготувати традиційну українську закуску з овочів, які виростили на вже розмінованих землях, і спекла палянички з місцевого зерна.

— Це — найцінніша страва у світі, адже для її створення довелось розмінувати майже 6 000 гектарів території, залучити для цього спеціальну техніку, а також фінансову підтримку від міжнародних партнерів. Така ціна українського хліба та глобальної продовольчої безпеки сьогодні, — написали на сайті проєкту.

Приготувати цю закуску може кожен. Для овочевої закуски на 10 порцій потрібно:

  • Кабачки — 2 кг;
  • Морква — 500 г;
  • Цибуля — 500 г;
  • Томатна паста — 100 г;
  • Олія соняшникова — 100 мл;
  • Сіль — 15 г;
  • Цукор — 20 г;
  • Яблучний оцет — 1-2 ст.л.;
  • Вода — 250-300 мл.

Кабачки натираємо на велику тертку, відтискаємо зайвий сік. Далі натираємо моркву. Цибулю нарізаємо дрібними кубиками або півкільцями. На пательні або ж в казанку розігріваємо соняшникову олію та смажимо цибулю до прозорості. Додаємо моркву, кабачки та тушкуємо з томатною пастою. Додаємо сіль, цукор, перець за бажанням. Перемішуємо та доливаємо воду. Доводимо до кипіння і накриваємо кришкою. Тушкуємо дві-три години, доки всі овочі не стануть м’якими. Додаємо оцет і проварюємо ще дві-три хвилини. За бажанням ікру можна перебити блендером, або ж лишити шматочками, щоб відчувались різні текстури овочів. Подаємо з окрайцем паляниці.

Овочева закуска та чотири лляні серветки стали артпроєктом. Це бокси, які отримали голови міжнародних делегацій. Він є нагадуванням про те, що майбутнє глобальної продовольчої безпеки твориться зараз в Україні.

Заміновані території України

Ще у проєкті показують позитивні зрушення та результати, які вже є в темі розмінування та які вдалося досягти, зокрема завдяки залученню інноваційних технологій.

Україна входить в десятку провідних виробників пшениці у світі. 57 країн імпортують українське зерно. У 2021 році врожай пшениці складав 32,2 мільйона тонн, а у 2023-му — 22,2 мільйона. Завдяки гуманітарному розмінуванню територій, що були під окупацією, ця цифра невпинно зростає.

До 30% території України було потенційно заміновано з початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні цей показник — вже 23%. Від початку 2022 року майже 35 000 км² земель повернули в користування. Це приблизно 5,7% від усієї території України. За площею це більше, ніж територія Бельгії.

Чому Цукр про це пише

Розмінування українських земель — одна з найважливіших проблем, яка впливає не лише на безпеку громадян, але й на економіку та продовольчу безпеку. Залучення бабусь із Сумщини до проєкту Soul of Soil показує, як місцеві жителі можуть привертати увагу до глобальних проблем через традиційні ремесла. Такі ініціативи дають можливість старшим жінкам з прикордонних територій не лише заробляти, але й відчувати свою причетність до важливої справи.

Вас може зацiкавити

photo 2023 03 27 12 38 07
🧶 Відчувати свою потрібність. Це сумські бабусі, які допомагають захисникам
«19 балаклав, 13 шапок, 10 пар шкарпеток — такий мій вклад у перемогу»
photo 2024 01 19 17 12 46
🧶 Шкарпетки, свічки та балаклави від бабусь Сумщини: історія проєкту «Моїм.Рідним»
Пора спробувати для себе екологічну стежку
2
📊 Сумщина торгує з усіма країнами ЄС, крім Мальти: що купує і продає область
Сумська область у 2024 році експортувала товарів на 809,2 мільйона доларів, а імпортувала на 615,4 мільйона. Майже половина торгівлі припадає на країни Європейського Союзу — до повномасштабної війни цей показник був на рівні 40%. Сумщина торгує з усіма країнами ЄС, окрім Мальти. Переказуємо найцікавіше зі звіту Головного управління статистики у Сумській області. Іспанія — головний […]
3
⚾ Історія бейсболу в Сумах — як «Ворони» закохалися в гру й здивували американців
У Сумах є команда, яка вже 32 роки поспіль не пропускає жодного сезону змагань. Це бейсбольні «Вóрони» — єдиний спортивний клуб у місті, який існує без перерв так довго. Їхній співзасновник Роман Каравай у 50 років грає пітчером і мріє відновити дитячу лігу після війни. А на перших порах вони разом із братом власноруч шили […]
Денис Кривопишин (3)
🛏️ Зустріти світанок на sup-бордах, поснідати у «ДНК», скупатися в прохолодній Чешці. Як сум’яни проводять ранки в місті
Ранкові ритуали тримають сумʼян. Інколи наші ранки починаються зі звуків вибухів та тривоги від новин. Та попри це ми хапаємося за спокійні дні, аби почати їх із приємного. Чашка теплого чаю за книжкою чи виписуванням думок, сповільнена прогулянка улюбленою вулицею Сум, чи смачний сніданок у закладах міста — дії, завдяки яким ми можемо хоч трошки […]
ef93819545eb6cb2
📷 «Спроба побачити життя, що проростає крізь рани». Військова і фотографка розповість у BureauArt про свою роботу
18 липня, вже сьогодні, в сумській галереї BureauArt військова та мисткиня Валентина Охлопкова розповість про фотографію. Вона служить у 78-му окремому десантно-штурмовому полку, створила серію світлин під назвою «Зранені. Живі». На них зображені дерева, поранені уламками від снарядів, пошматовані чи обпалені вогнем — усі вони зранені війною. На подію запрошують професійних фотографів та аматорів і […]