Учасниці соціального проєкту «Моїм.Рідним» Валентина та Надія із Сумщини вишили колоски на серветках, аби привернути увагу населення до проблеми розмінування українських земель. Це зробили в рамках проєкту Soul of Soil спільно з Міністерством економіки, ПРООН та Ольгою Мартиновською. Далі розказуємо детальніше про ініціативу та як зробити «найціннішу страву світу».
«Врятований колосок може нагодувати світ»
Soul of Soil («Душа землі») — це спільний проєкт Міністерства економіки України, Програми розвитку ООН, підприємства «Моїм.Рідним», шеф-кухарки й інфлюенсерки Ольги Мартиновської. За допомогою нього хочуть привернути увагу до проблеми забруднення території України мінами та іншими вибухонебезпечними предметами. Також пояснюють, як це впливає на економіку країни та глобальну продовольчу безпеку. Це зробили, зокрема, завдяки кулінарії.
Для цього бабусі із Сумщини створили лляні серветки з вишитими колосками. Вони є учасницями проєкту «Моїм.Рідним». Він покликаний розширити можливості старших жінок у прикордонних регіонах України. Жінки із сіл Сумської області вишивають та в’яжуть, що дозволяє їм творчо самореалізовуватись, відчувати цінність своєї роботи та залишатися активними на ринку праці. Для серветок обрали один із традиційних українських символів, аби нагадати: врятований колосок може нагодувати світ.
Найцінніша страва світу
До проєкту долучилася і переможниця та суддя «МастерШефа» Ольга Мартиновська. Вона приготувала «найціннішу страву світу». Сама жінка з Миколаївщини, яка тривалий час була під російською окупацією. Тож шеф-кухарка відвідала рідну область, щоб приготувати традиційну українську закуску з овочів, які виростили на вже розмінованих землях, і спекла палянички з місцевого зерна.
— Це — найцінніша страва у світі, адже для її створення довелось розмінувати майже 6 000 гектарів території, залучити для цього спеціальну техніку, а також фінансову підтримку від міжнародних партнерів. Така ціна українського хліба та глобальної продовольчої безпеки сьогодні, — написали на сайті проєкту.
Приготувати цю закуску може кожен. Для овочевої закуски на 10 порцій потрібно:
- Кабачки — 2 кг;
- Морква — 500 г;
- Цибуля — 500 г;
- Томатна паста — 100 г;
- Олія соняшникова — 100 мл;
- Сіль — 15 г;
- Цукор — 20 г;
- Яблучний оцет — 1-2 ст.л.;
- Вода — 250-300 мл.
Кабачки натираємо на велику тертку, відтискаємо зайвий сік. Далі натираємо моркву. Цибулю нарізаємо дрібними кубиками або півкільцями. На пательні або ж в казанку розігріваємо соняшникову олію та смажимо цибулю до прозорості. Додаємо моркву, кабачки та тушкуємо з томатною пастою. Додаємо сіль, цукор, перець за бажанням. Перемішуємо та доливаємо воду. Доводимо до кипіння і накриваємо кришкою. Тушкуємо дві-три години, доки всі овочі не стануть м’якими. Додаємо оцет і проварюємо ще дві-три хвилини. За бажанням ікру можна перебити блендером, або ж лишити шматочками, щоб відчувались різні текстури овочів. Подаємо з окрайцем паляниці.
Овочева закуска та чотири лляні серветки стали артпроєктом. Це бокси, які отримали голови міжнародних делегацій. Він є нагадуванням про те, що майбутнє глобальної продовольчої безпеки твориться зараз в Україні.
Заміновані території України
Ще у проєкті показують позитивні зрушення та результати, які вже є в темі розмінування та які вдалося досягти, зокрема завдяки залученню інноваційних технологій.
Україна входить в десятку провідних виробників пшениці у світі. 57 країн імпортують українське зерно. У 2021 році врожай пшениці складав 32,2 мільйона тонн, а у 2023-му — 22,2 мільйона. Завдяки гуманітарному розмінуванню територій, що були під окупацією, ця цифра невпинно зростає.
До 30% території України було потенційно заміновано з початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні цей показник — вже 23%. Від початку 2022 року майже 35 000 км² земель повернули в користування. Це приблизно 5,7% від усієї території України. За площею це більше, ніж територія Бельгії.
Чому Цукр про це пише
Розмінування українських земель — одна з найважливіших проблем, яка впливає не лише на безпеку громадян, але й на економіку та продовольчу безпеку. Залучення бабусь із Сумщини до проєкту Soul of Soil показує, як місцеві жителі можуть привертати увагу до глобальних проблем через традиційні ремесла. Такі ініціативи дають можливість старшим жінкам з прикордонних територій не лише заробляти, але й відчувати свою причетність до важливої справи.