26 травня о 18:00 на сцені «Дворика на Кузнечній» актори театру імені Михайла Щепкіна покажуть виставу «Легені». Головні ролі виконають Владислав Писарев і Христина Зограбян. Нещодавно вони поїхали до Львова, щоб поставити там «Зачаровану Десну». Перед виставою в ДНК поговорили з Владиславом про показ у Львові та «Легені».
Вистава у Дворику на Кузнечній
«Легені» — це вистава британського драматурга Данкана Макміллана, яка має багато професійних нагород. Вона про те, як соціальні фобії заважають вільно жити, а боротьбі з ними перешкоджають власний егоїзм і неякісна комунікація з близькою людиною.
Ідея поставити цю виставу з’явилась у Владислава в березні 2022 року. Він розповідає, що тоді росіяни окупували частину області й працівники театру не знали, чи вціліє їхнє приміщення.
«Легені» вже показували у Дворику на Кузнечній у 2022 році. Тоді ми розказували більше про сюжет вистави. Владислав говорить, що граючи тут, завжди відчуває особливу атмосферу. А ще цінує те, що сюди приходять люди, які готові дивитися виставу по кілька разів.
Квитки на «Легені» у Дворику на Кузнечній 26 травня можна придбати за 200 гривень за цим посиланням. Початок вистави о 18:00.
«Зачарована Десна» у Львові
У березні в театрі імені Щепкіна відбулася прем’єра вистави «Сон» від львівського режисера Ігоря Білиця. Він працює режисером в театрі Заньковецької і головним режисером у Львівському першому театрі. Владислав розповідає, що тоді Ігор запропонував йому показати виставу в першому театрі. Після обговорень, обрали «Зачаровану Десну» за твором Олександра Довженка.
До Львова він поїхав разом із постановчою групою — художницею з костюмів Крістіною Зограбян, яка займалася сценографією і пластикою вистави, а також композитором Євгеном Золотухіним.
— Мені здається, що в кожному регіоні глядач не гірший і не кращий. Просто трошки інший — відрізнятися за настроєм і темами, які найбільше хвилюють. Наприклад, галицький глядач обережніше ставиться до теми релігії і ми це відчули. Проте після вистави ми отримали позитивні відгуки як від глядачів, так і працівників місцевого театру, — ділиться Владислав.
«У центрі Сум відчуваю себе ніби посеред парку»
Владислав живе в Сумах останні сім років. Говорить, що любить це місто за компактність. А ще за відчуття навіть у центрі міста, ніби ти стоїш посеред парку, адже в Сумах багато дерев і водойм.
Сумських глядачів найбільше цінує за готовність до експериментів, адже зазвичай у театрах відвідувачі хочуть бачити більш класичну драматургію і подачу.
— Навіть коли ми пропонуємо щось нове, щось трохи ризиковане, все ж знаходиться глядач, який хоче саме цього. Люди в Сумах готові до цих експериментів, а особливо — молодь.
Інтерв’ю з Владиславом про роботу режисера читайте за посиланням
