На фронті загинув сумський футболіст Дмитро Богачов. Він був капітаном ПФК «Суми» і одного разу зіграв у молодіжній збірній України з футболу U-20. Про це 22 жовтня повідомили в Комітеті Верховної Ради з питань молоді і спорту. Сьогодні, 25 жовтня, у Сумах відбувається прощання з Дмитром. Ми вирішили розповісти вам його історію та зібрали коментарі від тих, хто його знав.
З дитячої команди в професійний футбол
Свій футбольний шлях Дмитро почав у першій у Сумах дитячій команді «Колосок», а згодом тренувався у спеціалізованій школі олімпійського резерву «Зміна». Грав за клуби «Вікторія» (Миколаївка) та «Тростянець».
Так Дмитро прийшов до професійного футболу — став наймолодшим капітаном ПФК «Суми», де відіграв 10 сезонів, провів понад 200 матчів і забив майже 30 голів. Він також грав за аматорські клуби області та польську команду «Орлета». У його активі один матч за юнацьку збірну України U-20, пише Українська асоціація футболу. Він також працював у спортивному ліцеї «Барса» в Сумах.
— Становлення 18-річного юнака пройшло швидко. Не випадково його обрали капітаном команди. Своєю грою Дмитро подавав приклад іншим. Особливо потужно провів сезон 2014/2015. У 29 матчах відзначився 10 разів, увійшовши до п'ятірки кращих бомбардирів першої ліги. Тричі за підсумками турів включали до Символічної збірної першої ліги. Такої відзнаки він удостоївся першим в історії команди, — процитували спортивного журналіста Григорія Реву у Facebook-групі «Історія футболу».
Спогади про «Янгола спорту»
У мережі користувачі також згадують про Дмитра. У дитинстві він допомагав своїй сусідці, що мала інвалідність.
— Я розкажу вам про Діму. Ми були з 1 класу разом. Ми жили в одному будинку, у сусідніх підʼїздах. Діма завжди був хорошим. Хорошим малючком, хорошим хлопцем, гідним чоловіком. Діма знав, як багато я хворію, Діма знав, що я вчусь дома. Діма хлопчиком навідувався до мене, — розказала вона в X.
Один із тренерів дитячої команди «Колосок» говорить, що Дмитро був лідером і подавав приклад ровесникам.
— У нас в команді всі вели щоденники, куди записували думки й враження — все, що їм запам’яталося. У Дмитра був такий запис, згадка про який накочує сльози, — «Я дуже люблю свою маму. Вона найкраща у мене у світі!». На жаль, мама вже ніколи не зможе обійняти сина, — пригадує тренер.
Після початку повномасштабного вторгнення Дмитро пішов до війська, воював на Донецькому напрямку. Загинув, стримуючи російські атаки в районі Авдіївського коксохімічного заводу. Він був бойовим медиком. 25 серпня чоловік відзначив день народження — йому виповнилося 32 роки.
Після загибелі Дмитра внесли до реквієму за загиблими українськими спортсменами «Янголи спорту». Зараз він налічує 55 футболістів і всього понад 400 спортсменів.
