Громадський активіст Владислав Діброва подавав на Громадський бюджет Сум три проєкти, два з них — виграв, один — реалізований. Попри складнощі на етапі реалізації він вважає, що цей інструмент є дієвим і закликає усіх, хто переймається життям своєї громади, активно його використовувати.
Спершу я вирішив просто придивитися
Бюджет участі з’явився в Сумах у 2016 році. І оскільки це було щось нове, перший рік я вирішив просто придивитися до цього інструменту, а вже потім подавати власний проєкт. Я не готовий був відразу ризикнути своєю репутацією. І, варто зауважити, що це було правильне рішення, але з інших причин. Таким чином я зміг врахувати помилки перших учасників: я подивився які проєкти подавали, як за них голосували, скільки голосів набирали переможці і як взагалі усе працює. Це мене змотивувало.
У 2017 році я вирішив подати проєкт на будівництво спортивного майданчика з 14 вуличними тренажерами у дворі багатоквартирного будинку, де живу.
Проєкт реалізовувався більше року, але для мене це стало підтвердженням того, що своїми руками справді можна робити зміни
Я закладав на нього 420 тисяч гривень, а реальні витрати склали 280 тисяч. Це була аргументована економія, адже я дивився ціну на найкращі тренажери. Придбали у результаті тренажери українського виробництва. Вони дешевші, але я не можу сказати, що вони погані. Мене їх якість в принципі влаштовує.
Найважче було зі збором голосів
Мені дуже важко було зі збором голосів. Мій майданчик пройшов останнім в рейтингу, і різниця з наступним проєктом, який вже не став переможцем, становила всього один голос. Як я збирав голоси? Спершу надсилав посилання своїм знайомим та друзям у фейсбуці. Дивлюся: повідомлення прочитані, а голосів немає. Тоді ввечері брав телефон і всіх обдзвонював. Іноді виявлялося, що людина просто не розібралась у процесі голосування, і тоді в телефонному режимі буквально за півтори хвилини ми голосували разом.
Але є люди, яким і телефоном не поясниш, як голосувати. Наприклад, до пенсіонерів у дворі я підходив особисто, розповідав, що хочу зробити майданчик, і якщо вони готові мене підтримати, то приходив до них зі своїм ноутбуком додому або сідав прямо перед під'їздом і запрошував голосувати.
Справжньою несподіванкою для мене стало те, що люди бояться надавати свої паспортні дані для голосування. Навіть молодь. Я до цього не був готовий. Добре, що зараз вже можна голосувати через ПриватБанк, але він теж не у всіх є. Пенсіонери, наприклад, бояться, що їх дані збережуться на сайті для голосування і хтось вкраде їхню пенсію. Іноді було таке, що людина підтримує мій проєкт, готова проголосувати, просить прийти з ноутбуком допомогти їй, а потім відмовлялася через цей страх.
Про величезний репутаційний провал
У 2018 році я вирішив подати на Громадський бюджет одразу два проєкти: дитячий наметовий табір і встановлення двох столів для пінг-понгу. Але з ними склалася не така успішна історія. Перший недолік полягав якраз у тому, що я агітував відразу за два проєкти, і люди або не бачили друге посилання, або не знали, що можуть проголосувати за обидва.
По-друге, проєкт зі столами для пінг-понгу навіть попри те, що виграв, досі не реалізували. При тому, що на нього були закладені зовсім невеликі гроші — 31 тисяча гривень, у бюджеті їх не знайшли. Минуло два з половиною роки, і я вже сумніваюся, що його реалізують: піднялася ціна і самих столів, і послуг за їх встановлення.
І хоча ситуація з моїми власними проєктами мене справді засмучує, набагато гірше я почуваюся щодо проєкту з облаштування пляжу з пандусом для людей з інвалідністю, який подавав Микола Педоренко. Він зібрав цілу команду разом з якою проробив просто колосальну роботу.
Якщо я на свій майданчик у 2017-му зібрав 270 голосів, то вони на свій проєкт зібрали 2000. Це дуже багато! Вони стояли в «Мануфактурі», «Лавині», «Атріумі», універмазі «Київ» і просили людей проголосувати. І те, що проєкт не реалізували в рамках Громадського бюджету мене сильно засмучує. Я вважаю, що це стало величезним провалом для репутації цього інструменту в Сумах. А для мене це стало досвідом: я зарікся подаватися на проєкти з розбудови інфраструктури, і якщо цього року я подаватиму проєкт, то лише на проведення заходу.
Це репутаційний провал не лише для громадського бюджету, але і для мене як ініціатора проєкту всередині громади. Бо люди запитують про проєкти: вони пам'ятають за що підписувалися і голосували. І тоді, під час голосування за наступні проєкти, їм важче вірити як міській раді, так і місцевим активістам
Громадський бюджет поділяється на «до» і «після»
Громадський бюджет у Сумах поділяється на моменти «до» і «після». Момент «до» просто прекрасний. Тут міська рада ідеально прописала що і як робити. І якщо у когось може виникати складність, наприклад, зі складанням бюджету, у цьому моменті можна проконсультуватися зі спеціалістами міськради або звернутися по допомогу до тих, хто подавав проєкти раніше. Крім того, проєкти попередніх років лишаються на сайті й можна подивитися як люди їх прописували та на що закладали гроші.
Момент голосування теж відносно нескладний: тут все залежить від реакції людей. А от до моменту «після», тобто етапу реалізації, є багато питань. Хоча, варто відзначити, що я спілкувався з активістами з інших міст і вони зіштовхуються з такими ж проблемами, тобто це не лише у Сумах.
У чиновників немає мотивації займатися реалізацією громадських проєктів, активісти або виснажуються, або довго «борсаються» доки досягнуть результату
Автори не отримують гроші напряму. Їх передають на комунальні структури, у чиїй компетенції знаходиться проєкт. Як показав досвід, Департамент інфраструктури міста реалізовувати проєкти Громадського бюджету не здатний. Не знаю в чому причина.
Варто брати участь попри складнощі
Якщо людина має ідею на Громадський бюджет, то подаватися її варто у будь-якому разі. Бо це момент впливу на місто. Навіть та невелика сума у 10 мільйонів гривень, що для бюджету Сум справді мало, показує, що громадяни готові долучатися і розвивати громаду у тому напрямку, що їм треба.
З іншого боку, це ще й дає вектор для влади, наштовхує її на якісь думки та висновки. Вони бачать скільки людей подається зі спортивними майданчиками — значить їх не вистачає. Микола Педоренко подавав проєкт на створення пляжу з пандусом — значить у ньому є потреба…
«Я вважаю, що цей інструмент мають використовувати всі, кому небайдужа своя громада, хто прагне її розвитку і хто планує залишатися у цій громаді жити».
Бувають моменти, коли щось не виходить і руки опускаються, але такі ситуації трапляються не лише під час участі у Громадському бюджеті, вони в принципі відбуваються в кожного з нас у житті. І якщо ми не будемо пробувати щось змінити, то нічого й не зміниться. Це інструмент реалізації ініціатив знизу. І це важливий інструмент, завдяки якому громада може показати, що потрібно їй саме зараз.
Так, є складні моменти, їх треба враховувати, але інструментом користуватися треба. Щобільше, я вважаю, що його частку треба збільшити з 10 мільйонів принаймні до 30 мільйонів гривень.
