Можливо вам буде дивно читати перед виборами історію на Цукрі, в якій фігурує депутат, підприємці та кримінальна справа. Але це не розслідування і навіть не передвиборча агітація – герой нашого інтерв’ю Дмитро Наталуха не планує балотуватися на цих виборах до міської ради.
Все почалося з того, що ми за підтримки Lviv Media Forum вирішили розповісти чотири історії низових соціальних ініціатив у Сумах. Кампанія зі збору коштів на ліфт для дітей з інвалідністю виявилася дуже нетривіальною – вона може претендувати на сценарій короткометражного фільму. Спойлер — ліфт у навчально-виховному комплексі №16 таки був збудований і працює. Розповідаємо що цьому передувало.
Чому б не збудувати
У 2018 році як депутат у районі Добровільної я прийшов до НВК №16 з неформальним візитом. Олена Бенькалович — заступник директора навчально-виховного комплексу — ділилася враженнями від подорожі до Вінниці, де проводився форум вчителів зі сфери інклюзивної освіти. Найбільше, що її вразило — наявність ліфту, який дав можливість дітям з проблемами опорно-рухового апарату пересуватися по школі. Слухаючи історію, я мимоволі проєктував її на наш НВК. На той момент у триповерховій будівлі навчалося близько десяти дітей, які не могли самостійно користуватися сходами.
Пам’ятаю, сказав: «А чому б і нам не збудувати такий ліфт?». Посміялися тоді всі. Але не я
Вирішив надовго не відкладати. Вже наступного дня зв’язався з учасниками проєкту у Вінниці. Максимально занурився у його суть й через деякий час з’явилася така-собі «дорожня карта» мого майбутнього шляху. Виділив найголовніше, що мав зробити: провести проби ґрунту біля школи, обстежити стан фасаду будівлі та оформити документацію. «Ну, поїхали!» — подумав та й почав діяти.
Створили громадську організацію
Коли замовив проєктно-кошторисну документацію, то виявив, що вартість усіх необхідних заходів складає 2 мільйони 193 тисячі гривень. З цими розрахунками я пішов до депутатської комісії з розподілення міського бюджету.
У відповідь на детальний опис ідеї почув: «А навіщо? Для чого?»
Нерозуміння, тотальне ігнорування — це те, що я зустрічав на кожному кроці. Люди у міській раді просто не розуміли того, що я намагаюся донести й тому мій проєкт на фінансування у 2019-му році не потрапив. З’явилося відчуття «розбитого корита»: час та гроші витрачені марно.
Тоді вирішив: маю пробитися до Володимира Зайця — сумського бізнесмена й мецената. Шлях до його кабінету був непростим, але я потрапив на прийом та презентував свою ідею. «Клас, ми беремо участь!» — довго не роздумуючи, відповів він. Але висунув наступні умови: реєстрація громадської організації, публічність процесу та проведення пресконференції для офіційного вручення коштів від благодійного фонду «Технологія».
Я пішов і повернувся до нього аж за два місяці. Громадська організація «Добро єднає» була створена. Це зробили люди з адміністрації та батьківського комітету школи, без моєї участі. Щодо прозорості процесу — вдалося домовитися з газетою «Панорама» про публікацію прізвищ усіх донорів та розмір відданих ними сум. Дата й місце пресконференції також були визначені.
18 травня 2018 року, знаходячись у муніципальній галереї, Володимир Заєць публічно вручив мені сертифікат на «250+» тисяч гривень. Цей «+», до речі, пізніше перетворився у майже 700 тисяч
Моментами думав, що взявся не за ту справу
Ну а далі почалося найцікавіше. Я почав ходити до підприємців й розповідати про проєкт, пропонуючи долучитися до благодійної акції.
Провівши 86 переговорів з потенційними донорами, у дев’яноста відсотків випадків я почув відмову
Були моменти, коли майже зі сльозами на очах думав: «Може, я не за ту справу взявся? Може, я не потягну?». Але хвилинні слабкості швидко минали, бо була ціль: у будь-якому разі зібрати кошти. На щастя, вкладу тих десяти відсотків людей із великим серцем виявилося достатньо для реалізації задуманого.
Звернувся до директора заводу «Керамейя» — Івана Телющенка. Йому вистачило п’ятнадцяти хвилин моєї розповіді, щоб без жодних сумнівів розлучитися зі 160 тисячами гривень.
Наступним, до кого пішов, був власник будівельного бізнесу — Віктор Федорченко, якому знадобилося значно більше часу для прийняття рішення. Зрештою, він допоміг 100 тисячами гривень та дозволив використовувати бетон, цеглу та інші потрібні матеріали з його виробництва при будівництві. Серед благодійників були директор «Центрального ринку», керівництво компанії «Нотехс» та багато інших бізнесменів й пересічних сумчан.
Допомога з Ватикану
Однією із найцінніших пожертв була сума у розмірі десяти тисяч євро, надіслана з Ватикану. Як це сталося? Знайомий, який мав певні зв’язки з італійським Кардиналом Крешенціо Сепе, запропонував написати до Італії лист. Так і зробили. Розповіли про проєкт, благодійну організацію, навчально-виховний комплекс та збір коштів. Великої надії на відповідь не мали, але валютний рахунок про всяк випадок відкрили.
Я все думав: «Де той Ватикан з Кардиналом, а де — Суми й НВК №16?»
Через деякий час мені зателефонувала Олена Бенькалович й сказала, що на рахунку з’явилося десять тисяч євро. Я спочатку не повірив. Навіть шуткував, що це, мабуть, помилилися у кількості нулів й то значно менша сума. Але ніякої помилки не було. Завдяки закордонній допомозі вдалося зібрати навіть більше, ніж було потрібно.
Допоміг і голова ОДА, який виділив з обласного бюджету п’ятсот тисяч гривень. З міською ж радою вийшла до абсурду ганебна ситуація.
Пам’ятаю, як вкотре прийшов до Олександра Лисенка й виклав усі факти: підприємці, обласна рада й навіть люди з-за кордону надсилають кошти, а у нас одна відповідь — «Немає грошей!».
В результаті вмовив його виділити 490 тисяч. Щоправда, цю суму я раніше планував направити на будівництво медичної амбулаторії. Але зрозумівши, що на неї коштів з бюджету точно чекати не варто, вирішив, що буде логічним їх витратити саме на цей проєкт.
20 травня 2018 року ліфт урочисто відкрили. До Італії ми надіслали лист зі звітом про витрачені кошти. А «зайву» суму зобов’язалися витратити на побудову гаражу для шкільного автобуса
Ти ж депутат!
Фактор наявності у мене депутатського мандату допоміг потрапити до великих підприємців. Наприклад, до Володимира Зайця я б навряд чи дійшов, якби був «просто якимось Дімою». Інша справа — «депутат Дмитро Наталуха». Але здебільшого посада мені заважала.
Деякі з тих, до кого звертався, питали: «Чого ти прийшов? Ми сплачуємо податки, от з бюджету й бери»
Відповідати мені було нічого, бо розумів, що вони мають рацію. Дехто вважав, що я займаюся цією справою тільки заради піару. Були й такі, хто був готовий дати гроші тільки за умови, що я «влаштую онука до університету». А компанія «Сумбуд» взагалі відмовила у допомозі тільки тому, що колись я проголосував проти їх проєкту.
Як депутат я можу ініціювати розробку будь-якої ідеї. Потім маю піти до міського голови. Якщо той схвалить, не буде ніяких комісій та ходінь, лише один телефонний дзвінок — і кошти виділено. Але все було трохи по-іншому: голова не підтримав мій проєкт, від планової бюджетної комісії підтримки також не було. Зрозумів одне: якщо найголовніша людина у місті не хоче реалізації якоїсь ідеї, реалізовано її не буде. Принаймні за бюджетні кошти. Можливо, доля причини відмови Олександра Лисенка в тому, що ми з ним знаходимось у різних політичних групах і між нами завжди були складні стосунки.
Зворотня сторона благодійності
Цукр: У травні 2020 року в мережі з’явилося відео проросійського пропагандиста, у якому він, посилаючись на недостовірну інформацію, звинуватив керівництво кількох компаній у привласненні коштів під час реконструкції НВК №16. Правоохоронці з посиланням на це відео відкрили кримінальне провадження. Детально про цю справу написали Наші гроші.
Група компаній «Технологія», до якої входить ТОВ «Будівельно-монтажне управління №3», пояснює ситуацію наступним чином: за кошти Благодійного фонду «Технологія» був придбаний ліфт вартістю 705 630 гривень. За гроші міського бюджету мала бути побудована шахта ліфту, але двічі тендер не відбувся через недостатню кількість його учасників. Попри те, що ТОВ «Будівельно-монтажне управління №3» принципово не працює з бюджетними коштами, керівництво відгукнулося на прохання міської ради і компанією були виконані відповідні роботи, навіть за меншу вартість, ніж було передбачено.
Так, ми стали дуже «популярними» завдяки відео на ютубі. Один «блогер» описав уявну схему, за якою начебто при будівництві були вкрадені гроші. Те, що за логікою, описаною у відео, Володимир Заєць мав би забрати гроші у самого себе, його аж ніяк не збентежило. Розуміючи, що це відео — суцільний наклеп, я не дуже їм переймався. До моменту, коли дізнався, що на його підставі відкрили кримінальну справу.
Мені, м’яко кажу, видається дивним, що слідчому було достатньо якогось відео з інтернету, щоб висунути обвинувачення у крадіжці з бюджету
Думали судитися. Але з ким? Перебуваючи в українському розшуку, цей «блогер» живе у Нідерландах і дістатися до нього неможливо. Але я сплю спокійно. Знаю, що ми зробили все чесно і, що найголовніше, прозоро. А бігати й кричати усюди про те, що все це наклеп — немає сенсу.
Цей проєкт почався з виклику самому собі — «Чи зможу я?». А переріс у справжню боротьбу за справедливість та об’єднання величезної кількості людей довкола соціальної проблеми. Звісно, пишаюся тим, що зробив, але тепер хочеться трохи відпочити. Впевнений, що благодійна діяльність залишиться в моєму житті. Я неймовірно люблю Суми й хочу робити їх кращими, комфортнішими й популярнішими. Маю у планах декілька ідей, але реалізовувати їх збираюся вже не як депутат, а просто як небайдужа до проблем міста людина.
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED). Погляди авторів цього матеріалу не обов'язково збігаються з офіційною позицією NED.
Читайте також: Історію побудови скейтпарку та історію створення скеледрому в Сумах
