Таллінн — батьківщина Skype і Bolt, місто з високим рівнем цифровізації, а також зрозумілою візією майбутнього розвитку. Перший тиждень вересня я провела саме тут, звертаючи увагу на інфраструктуру. Раніше я досліджувала, як спортивні майданчики, зупинки й інші локації облаштовані в Сумах, у своїх текстах часто зверталася до прикладів європейських міст, якими можемо надихнутися ми. У столиці Естонії побачила розвинені велодоріжки, майже на кожному кроці баки для роздільного сортування, парки й інші зелені зони, обладнані майданчиками для спорту (лише понад 50 для воркауту). Водночас тут поки не регулюють «гонщиків» на самокатах, які мчать тротуарами, і не всі зупинки облаштовують достатньою кількістю лавок. Що ж ще я побачила в Таллінні, які інфраструктурні рішення тут втілили й чи можуть цей досвід перейняти Суми?
Країна стартапів, відома Skype і Bolt
Перший тиждень осені я провела в Таллінні, адже саме тут відбулася зустріч молодих журналістів з різних країн, які беруть участь у програмі Perspectives. Поза навчанням я гуляла естонським містом, досліджувала його інфраструктуру, а саме спортивні майданчики та зупинки громадського транспорту, спостерігала, як тут все влаштовано, щоб зрозуміти: які з цих рішень підійдуть Сумам?
Та спершу познайомлю вас з Естонією. Дехто із місцевих жителів жартує, що більшість іноземців не зможуть назвати, чим відома ця північноєвропейська держава. Насправді ж Естонія — балтійська IT-республіка, країна стартапів і батьківщина Skype і Bolt. В країні на 2025 рік живуть майже 1,4 мільйона людей, з них 40 тисяч — українці, які знайшли тут прихисток після початку повномасштабної війни. Цю інформацію я дізналася в естонському Міністерстві культури.
Таллінн — столиця Естонії й місто з одним з найвищих рівнів урбанізації й розвитку цифрових технологій в Європі. Воно розташоване на півночі країни, на березі Фінської затоки Балтійського моря. Описала б місто так: невелике, зручне і зелене. У різних куточках Таллінна стоїть багато баків для сортування сміття, обладнанні велодоріжки, добре працює громадський транспорт, території поблизу водойм доглянуті, а поруч з естонськими стягами на багатоповерхівках, магазинах і адмінбудівлях висять українські (їх я нарахувала щонайменше десять).
Водночас по тротуарах швидко мчить молодь на електросамокатах, ледь не збиваючи тебе з ніг, а вода в озері Snelli tiik зеленого кольору і трохи смердить. Дехто з перехожих спілкується російською мовою, деколи з «московським акцентом», а поруч із посольством РФ, окрім плакатів у підтримку України, — зображення про «російських невинних політв’язнів» і важку долю Навального. На вулиці можна часто зустріти безхатьків, які йдуть тротуаром чи лежать на траві
Понад 50 воркаут-майданчиків і розвиток диск-гольфу
У місті багато інфраструктури для спорту: майданчики для гри в теніс, волейбол, баскетбол, футбол, простори для катання на ковзанах. Тут є 17 скейтпарків, вхід на більшість безплатний, та на деякі варто купити денний квиток приблизно за три євро. Майданчиків для воркауту в Таллінні понад 50, вони розміщені по всій площі міста. Усі локації для спорту позначені на інтерактивній мапі.
У вихідні в міські парки приходять люди, на їхніх спинах — спеціальні рюкзаки із дисками для гри в диск-гольф (гра, де намагаються пройти відрізки за найменшу кількість кидків диска від стартової точки до спеціального кошика). Цей спорт — популярний в Таллінні, тут є навіть локальний клуб, де проводять змагання, а парк Toompark обладнаний спеціальними сітками для диск-гольфу.
Раніше я досліджувала, як виглядають майданчики для воркауту в Сумах. Зацікавилася цією темою, адже в нашому місті мені бракує сучасної інфраструктури для спорту. Наприклад, якісного воркаут-майданчику із тренажерами та зручним покриттям неподалік мого будинку. Одна із причин — ініціатори будівництва не розуміють, як добре облаштувати таку локацію, або ж не хочуть докладати зусиль для цього. Якщо порівнювати Таллінн із Сумами, то в нашому місті діє лише один скейтпарк і 22 майданчики, що майже удвічі менше, ніж в естонській столиці.
Тренажери у нашому місті часто фарбують у сліпучо-яскраві кольори, фарба з часом відшаровується, а метал під нею іржавіє. На них зазвичай немає гумових ручок і підкладок, тому займатися іноді може бути болісно. Часто покриття на воркаут-майданчиках у Сумах — це земля, іноді в перемішку з травою. Під час дощу чи снігу уся територія перетворюється в брудне місиво. Сумський архітектор раніше пояснював, що локації для спорту в Сумах варто розміщувати в закритих місцях (парках, скверах, дворах будинків), за потреби накривати спеціальним дахом, щоб обладнання не псувалося, покриття робити гумовим, а тренажери ставити універсальні.
А як облаштовують воркаут-майданчики в Таллінні? У парку Toompark обладнали таку локацію невеликої площі із простим дизайном: кілька тренажерів, вигнуті лави, де на одній може сидіти одна людина, покриття з гумової крихти з яскравим візерунком. Обладнання для тренувань виглядає новим, без іржі, а поруч із кожним висить інструкція з поясненням, як тренуватися. На території майданчика також стоять три баки для роздільного сортування сміття, та лампи, які вмикають ввечері.
На прибережжі у північній частині міста розмістили яскравий майданчик блакитного кольору, тренажери для нього виготовила естонська компанія Omnigym (у Таллінні вона встановила щонайменше вісім таких воркаут-локацій). Покриття тут бетонне, проте кожен тренажер стоїть на невеличкому відрізку гумового настилу. Установок для тренування тут небагато, проте кожна з них універсальна, призначена для роботи з різними м’язами.
Інший майданчик розташований поблизу району із простими багатоповерхівками. Дизайн відтворили у сірому й жовтому кольорах, а також поставили дерев’яні лави у формі квадрата, всередині яких ростуть молоді деревця, покриття — гумове. Обладнання виглядає новими, хоч і настил на землі забруднився з часом. Проте в тренажерах немає гумових ручок і м’яких підкладок, які потрібні для зручності.
У столиці Естонії багато спортивної інфраструктури (переважно якісної), тому що Таллінн має спеціальну стратегію розвитку, в якій один із пунктів — здорова мобільність. Це означає, що місто щороку створює людям можливості для фізичної активності та спорту. До 2035 року 70% мешканців міста мають пересуватися містом пішки, на велосипедах, самокатах чи громадському транспорті. Таллінн також вкладає кошти у спортмайданчики поруч із житлом, школами й парками, підтримує безплатний доступ до понад 80 одиниць інфраструктури для спорту просто неба. На 2025 рік із бюджету міста запланували виділити 36,4 мільйона євро для розвитку сектору спорту й фізичної активності.
Універсальна картка для проїзду і зупинки одного дизайну
Громадський транспорт Таллінна — це автобуси, тролейбуси й трамваї. Рух транспорту в столиці відображається на спеціальній інтерактивній мапі. В місті діє однакова система оплати за проїзд: спеціальна картка Uhiskaart, одноразовий квиток із QR-кодом чи придбаний банківською карткою. Проїзну картку варто періодично поповнювати, зробити це можна на сайті, через телефон чи у спеціальних пунктах. У транспорті Uhiskaart потрібно прикласти до валідатора при вході. Пристрій перевіряє наявність квитка чи пільги: зелений звуковий сигнал означає, що поїздка оплачена або дозволена, червоний — що немає права на проїзд чи недостатньо коштів.
З 2018 року в автобусах Естонії, зокрема Таллінні, проїзд був безплатним, проте у січні 2024 року це рішення скасували. Пояснили це так: «громадський транспорт недофінансовується, системі не вистачає грошей на розвиток мережі ліній». Сьогодні годинний квиток на проїзд у столиці коштує два євро, добовий — 5,5 євро (можна придбати й на три, п’ять чи 30 днів). У межах цього часу доступна будь-яка кількість пересадок.
Для проїзду Таллінном можна придбати також одноразовий квиток із QR-кодом замість Uhiskaart: на сайті, у застосунку чи спеціальних автоматах неподалік зупинок (я обійшла небагато зупинок, проте такого пристрою не зустрічала). Цей квиток також коштуватиме два євро. Разовий проїзд можна оплатити банківською карткою (проте лише певних банків) через валідатор. Ціна — теж два євро, однак без можливості подальших пересадок.
У Таллінні я також звернула увагу, як облаштовані зупинки, адже раніше досліджувала такі локації в Сумах. Деякі конструкції у нашому місті збудували давно, тож фарба на них вигоріла, а сліди від паперових оголошень в’їлися в матеріал. Інша частина зупинок новіша, зі скляними деталями, які крихкі й доволі часто б’ються.
На деяких локаціях лави брудні чи поламані, тож сум’яни не сідають, а стоять під накриттям із пакетами в руках. Раніше сумська архітекторка пояснювала, якими ж мають бути зупинки: зручні лавки, дах має захищати від опадів, а вся конструкція — із ламінованого скла, щоб не розбилася. Також зупинки мають бути обладнані зручними під’їздами для людей на колісних кріслах, тактильною плиткою, інформаційним табло і баки для сортування сміття.
Пройшовшись зупинками столиці Естонії я помітила, що майже всі вони схожі за стилем: прозора конструкція із ламінованого скла, із дахом та іншими елементами чорного кольору, та невеличкою лавою. До речі автори «Довідника з відбудови міст» проєкту «Урбанина» вважають, що зупинки мають бути естетичними й збудованими за схожим дизайном, адже саме це робитиме місто впізнаваним.
Поруч із зупинками в Таллінні розміщені баки для роздільного сортування сміття, електронне табло з розкладом руху транспорту, а деінде — мапи міста. На шляху до зупинок немає високих бордюрів, що робить доїзд доступним, проте локації не оснащенні тактильною плиткою. У конструкції деяких зупинок встановили лед-екран, який показує інтерактивну рекламу. Вони не завішані паперовими оголошеннями, та деякі лави помальовані графіті, а ще їхній розмір видається замалим для великої кількості людей.
Будувати хорошу інфраструктуру завдяки стратегії
Зручні міські рішення втілюють в Таллінні, зокрема, завдяки стратегічному плануванні розвитку міста. Наприклад зараз такий план вони хочуть втілити до 2035 року. У цьому плані йдеться, що за десять років столиця Естонії має відповідати таким критеріям:
Цілісний міський простір. Вулиці Таллінна мають спроєктувати відповідно до їхньої місткості, яка враховує характер вуличного простору для пішоходів, велосипедистів та громадського транспорту, а також безпечну організацію автомобільного руху. У громадському міському просторі можна знайти приємні місця для зупинки, проведення часу та навіть роботи. Існує кілька доріг та способів пересування містом, які пропонують різноманітність щоденних прогулянок, дають можливість відкривати для себе нові місця в місті та зустрічатися з людьми.
Місто, доступне в 15 хвилинах. Містяни повинні мати доступ до щоденних занять в послуг в Таллінні у межах 15 хвилин ходьби. У столиці існуватимуть більші та менші центри, які стануть важливими місцями для щоденного спілкування: якісний громадський простір, можливості для активного відпочинку.
Зелений міський простір всюди. Таллінн має бути відомим бульварами, зеленими коридорами, парками та міськими лісами. Таллінн живе, навчається та працює в межах чотирьох-п’яти хвилин ходьби від найближчого доглянутого зеленого або зеленого простору. Зелень є на вулицях, у дворах, на площах та на будинках.
У Таллінні розвивають якісну інфраструктуру завдяки системному підходу і стратегії, яку втілюють крок за кроком. У Сумах майданчики для воркауту чи зупинки будують не за спільним баченням, а хаотично: різне покриття, колір, матеріал і розкидане, а не систематизоване розташування по місту. Було б зручно, якби в усі міські зупинки мали свій уніфікований стиль, як, наприклад в Таллінні, і базовий набір зручностей: лави, ламіноване скло, баки для сортування сміття, електронне табло із розкладом руху.
Щоб успішно це реалізувати, Сумам варто перейти від разових ініціатив до міської стратегії, яка враховує спорт, транспорт і громадські простори як єдине ціле. Тоді воркаут-майданчики, зручні зупинки й зелений простір стануть частиною міста. Звісно Таллінн — це столиця країни, де населення вдвічі більше, ніж у Сумах. Проте ми можемо брати за приклад найкращі практики у світі, а згодом вирішувати, що з цього реалізувати в нашому місті.
