Цього року Суми відзначають 366 річницю заснування міста. Найчастіше питання, що виникає у місцевих мешканців щоразу наприкінці літа: «Якого числа відбудеться святкування Дня міста?». Ми вирішили розібратися, чому ми постійно змінюємо дати урочистостей, коли ж насправді було засноване місто Суми і заразом пригадати найбільш популярні легенди та історичні моменти в розвитку міста. У цьому нам допоміг Григорій Стариков, кандидат історчних наук, у своєму блозі спеціально для читачів Цукру.
Григорій Стариков
Кандидат історичних наук
Історія нашого міста повчальна тим, що наочно демонструє: провінція – це не географічне поняття, а стан душі. Теоретично Суми можна назвати містом-кабінетом, в якому все потрібне компактно розташовано і до того ж у зоні пішої доступності.
Історія нашого міста повчальна тим, що наочно демонструє: провінція – це не географічне поняття, а стан душі. Теоретично Суми можна назвати містом-кабінетом, в якому все потрібне компактно розташовано і до того ж у зоні пішої доступності.
Сьогодні, на жаль, на мою думку, місто не має якогось виразного обличчя. Проте історія – це не збірка гарних і сумних подій, а наука, що дозволяє побачити, чому ми знаходимося там, де є. І тут не варто наводити марафет, щоб не встидатися перед іншими. Натомість потрібно прокладати вектор туди, куди ми хочемо потрапити.
У цьому блозі спробуємо фрагментарно згадати цікаві аспекти з нашої давньої і недавньої історії.
Заснування міста Суми
Здавалося б, доволі прозаїчне питання, але ніт: тут цілий клондайк цікавинок. Статут територіальної громади міста Суми містить три твердження:
- Датою заснування Сум слід вважати 25 червня 1655 року
- День визволення міста Суми від фашистських загарбників – 2 вересня 1943 року
- День міста – перша субота вересня
Із цього отримуємо парадокс: є дата заснування, але вона не є Днем міста. Натомість є визначений День міста в першу суботу, але місцева влада і політики вітають щороку 2 вересня, фактично у День визволення.
Звідки такі хитросплетіння? Справа в тім, що місто Суми засноване переселенцями з Правобережної України, яких очолював отаман Герасим Кондратьєв. Ці землі належали тоді московському царю. Козаки звернулись по дозвіл оселитись тут 24 червня 1655 року і вже 26 червня його отримали. Але треба зважати, що дати вказані за старим стилем. Перевівши їх на сучасний, це буде початок липня.
Що стосується року заснування, то можна зустріти згадки про 1651, 1652, 1653 та інші роки заснування міста Суми. Подібні речі є спробами грати на місцевому псевдо-патріотизмі та просто поганяти вітер дискусії. В свій час історик, який став першим дослідником Слобідської України, Дмитро Багалій, припустився помилки і замість 1657 року написав про 1653.
Ця неточність корифея давно з’ясована і не є хайповою новиною. Проте її все ще використовують, особливо, коли є бажання довести, що Суми з'явилися раніше за Харків — останній був заснований у 1654 році
Звідки взявся вересень
Козацька еліта збудувала успішне місто, за статками і впливом на рівних конкурувала з московськими можновладцями, змогла спочатку порозумітись із царською адміністрацією, а потім взагалі її випхати і усунути від втручання в справи міста. Що, власне, і є спроможним самоврядуванням.
Годинник на дзвіниці Спасо-Преображенського собору недарма є своєрідною відсилкою до Магдебурзького права та може символізувати спадкоємність місцевих еліт ХVII, XVIII та ХІХ століть.
У радянський час подібна тяглість традицій «реакційної буржуазії» та ознаки спроможного місцевого самоврядування аж ніяк не толерувались. Відтак, історично обумовлені дні заснування масово підмінювались радянською владою «днями визволення».
Чому вітати з Днем міста 2 вересня – моветон
Війна – це трагедія, і в першу чергу – цивільного населення. Десятки мільйонів загиблих, зниклих та покалічених, зруйновані долі, індустрія смерті — табори, які «виготовляли» трупи в промислових масштабах. Мабуть тому до 1965 року, до «дорогого» Леоніда Ілліча, людям не спадало на думку називати це все «перемогою» і влаштовувати паради й гулянки на 9 травня. Тож весь святковий пафос вітань у цей день виглядає недоречним. Романтика війни приваблює тих, хто на ній не був.
Зрештою, є грубою помилкою стверджувати, що 2 вересня Суми визволені від «фашистських» загарбників
Фашистами були італійці, а німці – нацистами. А Суми не звільняли від італійців. Як бачимо, незацікавленість власною історією призводить до зайвої бюрократії та плутанини.
Герб міста Суми
Намагаючись пояснити назву міста, розповідають, що Герасим Кондратьєв під час полювання загубив тут суми (торби). Тому 3 суми і представлено на гербі міста. Але це легенда значно пізніших часів. Насправді Суми послуговувались традиційною козацькою символікою. Одним із таких прикладів може бути прапор Сумського козацького полку: Богородиця, яка тримає однією рукою немовля-Христа, а іншою – Біблію.
Сьогодні, на жаль, на мою думку, місто не має якогось виразного обличчя. Проте історія – це не збірка гарних і сумних подій, а наука, що дозволяє побачити, чому ми знаходимося там, де є. І тут не варто наводити марафет, щоб не встидатися перед іншими. Натомість потрібно прокладати вектор туди, куди ми хочемо потрапити.
У цьому блозі спробуємо фрагментарно згадати цікаві аспекти з нашої давньої і недавньої історії.
Заснування міста Суми
Здавалося б, доволі прозаїчне питання, але ніт: тут цілий клондайк цікавинок. Статут територіальної громади міста Суми містить три твердження:
- Датою заснування Сум слід вважати 25 червня 1655 року
- День визволення міста Суми від фашистських загарбників – 2 вересня 1943 року
- День міста – перша субота вересня
Із цього отримуємо парадокс: є дата заснування, але вона не є Днем міста. Натомість є визначений День міста в першу суботу, але місцева влада і політики вітають щороку 2 вересня, фактично у День визволення.
Звідки такі хитросплетіння? Справа в тім, що місто Суми засноване переселенцями з Правобережної України, яких очолював отаман Герасим Кондратьєв. Ці землі належали тоді московському царю. Козаки звернулись по дозвіл оселитись тут 24 червня 1655 року і вже 26 червня його отримали. Але треба зважати, що дати вказані за старим стилем. Перевівши їх на сучасний, це буде початок липня.
Що стосується року заснування, то можна зустріти згадки про 1651, 1652, 1653 та інші роки заснування міста Суми. Подібні речі є спробами грати на місцевому псевдо-патріотизмі та просто поганяти вітер дискусії. В свій час історик, який став першим дослідником Слобідської України, Дмитро Багалій, припустився помилки і замість 1657 року написав про 1653.
Ця неточність корифея давно з’ясована і не є хайповою новиною. Проте її все ще використовують, особливо, коли є бажання довести, що Суми з'явилися раніше за Харків — останній був заснований у 1654 році
Звідки взявся вересень
Козацька еліта збудувала успішне місто, за статками і впливом на рівних конкурувала з московськими можновладцями, змогла спочатку порозумітись із царською адміністрацією, а потім взагалі її випхати і усунути від втручання в справи міста. Що, власне, і є спроможним самоврядуванням.
Годинник на дзвіниці Спасо-Преображенського собору недарма є своєрідною відсилкою до Магдебурзького права та може символізувати спадкоємність місцевих еліт ХVII, XVIII та ХІХ століть.
У радянський час подібна тяглість традицій «реакційної буржуазії» та ознаки спроможного місцевого самоврядування аж ніяк не толерувались. Відтак, історично обумовлені дні заснування масово підмінювались радянською владою «днями визволення».
Чому вітати з Днем міста 2 вересня – моветон
Війна – це трагедія, і в першу чергу – цивільного населення. Десятки мільйонів загиблих, зниклих та покалічених, зруйновані долі, індустрія смерті — табори, які «виготовляли» трупи в промислових масштабах. Мабуть тому до 1965 року, до «дорогого» Леоніда Ілліча, людям не спадало на думку називати це все «перемогою» і влаштовувати паради й гулянки на 9 травня. Тож весь святковий пафос вітань у цей день виглядає недоречним. Романтика війни приваблює тих, хто на ній не був.
Зрештою, є грубою помилкою стверджувати, що 2 вересня Суми визволені від «фашистських» загарбників
Фашистами були італійці, а німці – нацистами. А Суми не звільняли від італійців. Як бачимо, незацікавленість власною історією призводить до зайвої бюрократії та плутанини.
Герб міста Суми
Намагаючись пояснити назву міста, розповідають, що Герасим Кондратьєв під час полювання загубив тут суми (торби). Тому 3 суми і представлено на гербі міста. Але це легенда значно пізніших часів. Насправді Суми послуговувались традиційною козацькою символікою. Одним із таких прикладів може бути прапор Сумського козацького полку: Богородиця, яка тримає однією рукою немовля-Христа, а іншою – Біблію.
Герб із трьома сумками з’явився за Катерини ІІ, вона ліквідувала залишки козацької автономії. Тож уся символіка попередніх часів, яка нагадувала про самоврядування, масово замінювалась вигаданими новотворами.
В радянський час політика підміни української історії залишилась без змін. Щоправда, домалювали шестерню, колбу та знак ядерної енергетики.
Хто такий Герасим Кондратьєв
Його походження залишається нез’ясованим. Перші згадки про нього – очолення ним громади переселенців з міста Ставищ Білоцерківського полку, які поклали початок місту Суми. У більшості документів сумський полковник зветься «Кондратьєвим», інколи «Кондратьєвич». Це свідчить, що прізвище є патронімним, тобто таким, що походить від імені його батька — Кіндрата. В одному документі його навіть називають «Шустиков» — по назві одного з перших сіл, яким він заволодів.
Вплив сумського полковника стрімко зростав, і в 1660/70-ті роки до полку були приписані Суми, Боромля, Олешня, Лебедин, Кам’яне, Недригайлів і навіть Охтирка. Остання стане окремим полком, але до сумського додадуться Білопілля, Миропілля, Краснопілля, Межиріч. Тобто територія тодішнього Сумського полку та теперішнього нового Сумського району цілком співмірні.
Кондратьєв претендував на гетьманську булаву і певний час підписував себе «гетьманом». Він створив багатий і потужний рід, без якого складно уявити історію Слобожанщини.
Крім оповіді про загублені полковником торби, є легенда, що він мав сестру, яка очолювала розбійницьку банду. Згодом її спіймали, і не зважаючи на родинні почуття, Кондратьєв наказав її живцем замурувати. Одна з версій стверджує, що не куди-небудь, а в стіну Воскресенського собору. Зрозуміло, що це байка, яка є відгомоном легенд середньовіччя.
Альтанка — символ міста
Альтанку Суми отримали випадково. Наприкінці ХІХ століття геологи із далекого Санкт-Петербургу вирішили, що у Сумах має бути нафта. Розвідку вони почали проводити в самому центрі міста. Час спливав, але «чорне золото» так і не з’являлося. Людям ставало все цікавіше, а місцевій владі все ніяковіше. Нарешті геологів «попросили» на вихід, а на цьому місці зробили відкриту терасу. «Фішка» сумської альтанки в тому, що вона збудована без жодного цвяха. Проте сьогодні їх там предостатньо і тепер це ще одна легенда.
Суми як європейське містечко
Наше місто хоч і знаходиться поруч із російським кордоном, але його етнічний склад і архітектура ніколи не відповідали типовим уявленням про провінцію. В ХІХ – на початку ХХ століття в Сумах мешкали німці, австрійці, чехи, поляки, євреї. Чимало з них працювали на підприємствах Харитоненків. Хтось опинився в Сумах внаслідок того, що був висланий вглиб території Російської імперії (наприклад, поляки після невдалих повстань) чи тікав від лінії фронту під час І світової війни.
Суми мали прекрасну бруківку, тротуари, сквери, сади, відрізнялися винятковою чистотою довкілля. Місцеві можновладці змагалися в благодійництві: хто будував собор, хто – лікарню, хто – притулок. Місто мало костел, кірху, синагогу.
Павло Харитоненко замовив у Санкт-Петербурзі і Стокгольмі ексклюзивну серію листівок з видами пам’яток міста та панорамами сумських вуличок. Сьогодні б це назвали брендуванням та просуванням міста
Суми жодним чином не вкладались у шаблон провінційного закутка Російської імперії і мали певний шарм європейського містечка.
У другій половині 1930-х років Радянський Союз вивіз з Іспанії, де точилася громадянська війна, дітей місцевих комуністів. Після дитячих будинків вони були розселені на території СРСР, частина з них опинилася в Сумах. Загалом їх тут нараховувалося до 300 осіб і вони вносили неповторний колорит.
Згодом німців і австрійців примусово виселили, євреїв фізично знищили в часи ІІ світової, іспанці виїхали, як тільки Совок відкрив кордони.
Ще один європейський сюжет в історії міста з’явився в 1988 році. Тоді в Суми приїхали італійці з промислової компанії «Danieli» будувати підприємство для виготовлення обважнених бурильних і ведучих труб. Згодом частина наших дівчат виїхала з ними до Італії. Так, у місті Брешія утворилася сумська діаспора, а в Сумах залишився трубний завод. Сьогодні місцева влада так і не налагодила контакт із земляками.
Сіра радянщина
У радянський час місто поступово почало втрачати виразний колорит попередньої епохи. Наприклад, Покровську церкву використовували як крематорій, а потім знищили. Троїцький собор використовувався як склад. Згодом планувалось переробити його під планетарій і знести дзвіницю. Воскресенську церкву хотіли просто знищити під приводом, що вона банально заважає руху транспорту. Вулицю Троїцьку забудували безликими типовими «коробками».
Частина згаданих пам’яток збережена завдяки Михайлу Лушпі. Йому ж на певний час вдалося створити Сумам імідж «міста троянд і фонтанів», і тут також є купа цікавих історій. Зокрема, на Покровській площі планувалося створити куток казкових героїв. Виготовили скульптуру Садко, але проєкт згорнули і він майже 10 років пролежав на складі. В 1985 році збудували каскадний фонтан, який справляв враження певної незавершеності. Тоді на нього встановили згадану скульптуру і тепер його знають, як «фонтан Садко».
Місто молодіжних війн
В кінці 1980-х років почала набувати масовості ще одна «фішка» Сум – так звані «збори». Місто виявилось поділеним між молодіжними угрупуваннями, які, як правило, носили назву відповідної вулиці чи району: Баумана (B), Роменська (R), Дзержинка (DZ), Пришиб (Pr), Хімік, 9, Борці (Br) тощо. Точками зіткнення були навчальні заклади, ринки та місця відпочинку. Зокрема, «Романтика» («Ромашка» в народі) зачепала всі потаємні струни душі. В той час це був по-справжньому вир молодіжного життя.
Бойові дії відбувалися шляхом «стрілок», тобто призначених місць для бійки «натовп на натовп» (наприклад, район Блакитних озер), пробіжок (марш-кидок по ворожій території, коли могли бити і простих перехожих), засідок в під’їзді, зустрічей під школою після уроків.
Баталії супроводжувалися використанням «колів» (арматури), молотків, ланцюгів, цеглин тощо. Також не вважалось зазорним гуртом побити одного. Ідеологічною складовою зборівського руху була тюремна романтика: пісні Круга, тату, книжки про злодіїв. Природньо, що траплялись убивства та тяжкі каліцтва. Тому з другої половини 1990-х років домовились, що «коли» більше не використовуватимуть.
Спробуй пройти тест: Що ти знаєш про лихі дев'яності в Сумах
Кінець цій специфіці міста поклали силовики за вольовим рішенням тодішнього голови ОДА Володимира Щербаня (той, що бізнес віджимав і Леніна зняв біля «кривої хати»). Переважна більшість повернулась до повсякденного життя, а певна частина пішла «работать», тобто криміналізувалась.
Сьогодні яскравим аналогом сумських зборів є рух «АУЕ» в Російській Федерації. Але це вже не масштаб одного міста і зовсім інша історія.
Замість підсумків
Останнім часом про Суми можна почути, що це місто, в якому нічого не відбувається і яке швидко провінціалізується, поступово втрачаючи позиції серед своїх «колег» – інших обласних центрів. Історія показує, що так було не завжди, просто місто дещо втратило свій ритм і поступ.
Чому Кондратьєви, Харитоненки, Суханови розбудовували наше місто? Тому що вони в ньому жили. Чому його не розбудовував, скажімо, Чехов? Тому що він тут просто проживав певний період.
Пульс Сум став слабшим через те, що ми сприймаємо місто крізь призму проживання, а не життя. Відмінність полягає в тому, що за місце, де ти живеш, байдуже що це – будинок, місто чи планета, має з’являтися відповідальність. За сплату податків, потрапляння недопалку в урну, прибирання за своїм песиком, збереження пам’яток і пам’яті тощо.
Є два прийнятих гасла у новому бренді міста Суми: це «важливо побачити» і «побачити важливе». Сподіваюся, що до двох існуючих кожен із нас додасть третій – «важливе — можливо». Якщо докласти зусиль, за нальотом сірості цілком можна побачити, що Суми мають значний потенціал стати комфортним містом можливостей, відповідальності, уособлення слобожанського колориту та згуртованості.