Ілюстрація: Анна Чирва
Якщо ви хоча б одного разу сумнівалися у тому, що передвиборчі обіцянки «Знизити ціну на газ!» мають щось спільне з реальністю, цей текст розставить усе на свої місця. Цукр вирішив розібратися як працюють комунальні служби, хто встановлює і затверджує тарифи та чому в якийсь момент збільшується кількість платіжок. У цьому нам допомагав Олексій Пархомчук, інспектор у сфері житлово-комунального господарства. У тексті ви знайдете назви та посилання на сторінки організацій, відповідальних за наявність у наших оселях світла, води та газу.
Звідки все береться
Для вироблення електроенергії необхідні вугілля, нафта або природний газ. Коли вони спалюються, то нагрівають воду, пар від якої змушує працювати лопаті турбіни. Як результат — запускаються генератори, що є джерелами теплової енергії. Знаходячись на електростанції, вони створюють потік електричних зарядів — струм. Потім, щоб передати на великі відстані, збільшують його напругу й спрямовують по кабелях до місця призначення. Але перед тим, як ми зможемо скористатися електроенергією, напруга струму знову зменшується задля безпечності використання у побуті.
Постачальником електроенергії у Сумах є компанія «Енера-Суми», а «Сумиобленерго» є оператором системи розподілу
У деяких гірських породах міститься природний газ. Виявити місцезнаходження покладів можна за допомогою георозвідувальних робіт. А для того, щоб почати його добувати, треба бурити свердловини, по яким газ піднімається на поверхню землі. Після видобутку його відправляють на обробку, позбавляючи усіляких домішок. Потім — одоризація, тобто введення у газовий потік специфічного запаху. Готовий до транспортування, він прямує до магістрального газопроводу, далі — до компресорних станцій. Вже звідти надходить до обласних та місцевих газорозподільних пунктів, де його тиск зменшується до побутового рівня й звідти він надходить до будинків.
Місцева компанія з постачання газу — «Сумигаз Збут», тоді як «Сумигаз» надає виключно послуги з транспортування товару
Місце перекачування води з одного місця в інше — насосна станція. Джерело водопостачання у Сумах — артезіанські води. Вони залягають на глибині від двохсот до тисячі метрів і не взаємодіють з поверхнею землі, тож ніяк не забруднюються. Видобуваються з підземних джерел на шести водозаборах, на яких розташовано сімдесят п’ять свердловин. По системі водопроводів у місто, в якому розташована мережа магістральних і розподільних трубопроводів, надходить вода. За появу води у наших кранах відповідають саме розподільні системи.
Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у Сумах надає комунальне підприємство «Міськводоканал»
Система опалення складається з джерела тепла — обмінника з газовим пальником і вентилятора подачі теплого повітря, засобів його доставки — спеціальних труб і установок, а також опалювальних приладів — радіаторів. Централізовані системи забезпечують опалення багатьох будівель від центрального джерела теплопостачання.
У Сумах такими джерелами є «Котельня Північного промвузла» та «Сумитеплоенерго». Остання забезпечує теплом сімдесят п’ять відсотків споживачів міста
Дві платіжки за «одну послугу»?
Першого січня 2019 року відбулася реформа, згідно з якою функції розподілу електроенергії відокремлюються від функцій її виробництва. З того моменту постачає електричну енергію сумчанам одна компанія — «Енера-Суми», а розподіляє інша — «Сумиобленерго». Тож, у квитанції ви знаходите дві суми. Одна є платою за електроенергію як товар, а інша — за її транспортування та розподіл.
У рамках реформи газового ринку, що розпочалася ще у 2015 році, ухвалили закон, суть якого у продажі й доставці газу споживачеві різними компаніями. Сьогодні, у 2020 році, сумчани щомісяця мають платити двом різним організаціям: «Сумигаз Збуту» за постачання та «Сумигазу» за розподіл товару. Плата за транспортування нараховується за принципом «замовлення потужностей», орієнтуючись на кількість спожитого газу у попередньому році. Це означає, що навіть ті, хто минулого року не користувався продуктом, все одно отримав квитанцію, адже «у трубі завжди має бути газ».
Якщо ви плануєте більше ніколи не користуватися газом, маєте розірвати договір із розподільчою компанією, інакше будете змушені сплачувати за непотрібну вам послугу
Як формується ціна на «світло»
До першого липня 2019 року ринок електроенергії в Україні був централізованим, а ціни на ньому були адміністративно встановлені й регульовані. Третього липня 2019 року запрацював ринок, на якому ціна встановлювалася за принципом «попит — пропозиція». Раніше оптовий ринок працював через єдину державну компанію. Усі виробники продавали енергію «Енергоринку», який перепродавав її постачальникам. Тоді ми купували електрику в одного «Обленерго», яке відповідало як за її розподіл, так і за постачання.
Тепер «Обленерго» лише наглядають за мережами, а постачальники — це окремі компанії, які продають нам кіловат-години
Минула ринкова ціна включала у себе витрати на послуги диспетчеризації, тариф Укренерго та інші можливі фінансові нюанси. Зараз же формується власне ціна електроенергії, а тарифи за постачання та розподіл стоять у платіжці окремо. Рішення щодо узгодження чи відмови у встановленні тарифів, внесення правок та запровадження обмежень приймається НКРЕКП — Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Від чого залежать тарифи на газ
З першого січня 2020 року у системі газопостачання почали діяти ринкові відносини. Ціни на продаж та постачання природного газу встановлюються постачальником з урахуванням інтересів споживачів. Але рівень, який вони не мають право перевищувати, регулюється НКРЕКП, яка покладає на постачальника спеціальні обов’язки.
Національною комісією встановлено, що від 24 грудня 2019 року тариф на послуги транспортування природного газу є однаковим для всіх внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи й складає 124,16 гривні за 1000 метрів кубічних на добу. А тарифи на послуги його розподілу є різними для кожного оператора системи розподілу газу.
Роль міського голови чи депутатів у встановленні тарифів на газопостачання й електроенергію така ж, як і кожного з нас
Міська рада має право лише підтримати чи не підтримати, запропонувати певне рішення щодо розміру цін. Міський голова може ініціювати обговорення, взяти у ньому участь, внести свої пропозиції чи поставити певні питання. Але такі ж права має кожний громадянин. Будь-хто може внести пропозиції у розроблений проєкт про встановлення тарифів. Але після розгляду цих пропозицій та проведення обговорень проєкт направляється до НКРЕКП. Саме там і затверджуються тарифи.
Вода та опалення — то інша історія
Що стосується води й тепла — тут міська рада відіграє значно більшу роль. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлює тарифи на водопостачання безпосередньо для природних монополістів. Тобто для організацій, обсяги реалізації послуг якої більші, ніж триста тисяч метрів кубічних на рік. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води належить встановлення тарифів на централізоване водопостачання для всіх інших організацій за встановленою НКРЕКП схемою.
Постачальників тепла у Сумах два — «Сумитеплоенерго» та «Північний промвузол». Система нарахування плати за постачання теплової енергії та гарячої води встановлена НКРЕКП на основі Закону України. Будь-які відключення води — гарячої чи холодної — можуть бути технічними або аварійними. Від цього залежить повинен чи не повинен постачальник повідомляти про факт та термін відсутності води.
Якщо, наприклад, прорвалася труба й попередження є неможливим, то ніякої провини постачальника у цьому немає, є лише питання до якості обслуговування труб
Під час планових відключень попередження про це споживачів — обов’язкове. При встановленні тарифів затверджується й максимальна кількість усіх відключень. Проте санкції у разі недотримання комунальними установами встановлених норм не функціонують. Та навіть якби вони працювали, це не гарантувало б нормальної роботи постачальників. Адже інколи розмір штрафів менший, ніж збитки, які вони отримують, безперебійно доставляючи теплу воду до будинків.
Тож, буває вигідно воду просто не поставляти
НКРЕКП не регулює цей процес й система штрафів хоч і існує, але не працює. Постачальники продовжують «гратися» з теплою водою у наших трубах. При цьому міська рада — заручник ситуації. Вона не є власником ТЕЦ і не має повноважень на рівні Національної комісії. Тож єдине, що вона може зробити — вплинути на постачальників за допомогою переговорів та домовленостей.
Інколи здається, що легше розібратися у вищій математиці, ніж у сфері комунальних послуг. Проте без чіткого розуміння «як це працює», ми дозволяємо собою маніпулювати. Аби уникнути цього, ми маємо знати, що міський голова та депутати — не чарівники, що помахом палички змінюють ціни на газ, що гаряча вода має бути в будинках незалежно від того, в якому мікрорайоні ви живете, і чому це нормально отримувати дві платіжки за однакову на перший погляд послугу.
Текст підготовлено в рамках реалізації проєкту «Гарна спроба, але ніт!», який здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
