Цьогоріч фестиваль «СХІД-РОК» у Тростянці відбудеться вже всьоме! За цей час на його сцені виступило багато українських та іноземних гуртів. ЦУКР разом з одним з організаторів фестивалю Русланом Бовою вирішив розповісти, з чого ж усе починалося у 2013 році, та як команда організаторів справляється з фестивалем сьогодні.
Вперше фестиваль «СХІД-РОК» відбувся 7 років тому — у 2013 році. Він виріс з традиції святкування у Тростянці дня міста, яка була започаткована 2008 року.
У 2009 році у місто вперше з концертом приїхав гурт «Скрябін», і тоді стало зрозуміло, що Круглий двір можна використовувати як майданчик для проведення різних подій.
Крім того, це місце мало одразу кілька плюсів. По-перше, Круглий двір знаходиться у центрі міста, і не виникало проблем з добиранням чи з пошуком місця для парковки. По-друге, це закритий майданчик, який має чіткий вхід і вихід, і тут легко організовувати пропускну систему для глядачів. По-третє, оскільки Круглий двір будувався як манеж, з його акустикою важко зрівнятися іншим майданчикам. Тож сама локація наштовхувала на думку щось там організувати, а День міста лише зайвий раз цю можливість підтверджував.
Не робили жодних концертів, поки не «вляпалися» у «СХІД-РОК»
Кілька разів з виступами на День міста Тростянець приїздив Володимир Нянькін, який на той момент був вокалістом гурту «Етсетера». І одного разу після виступу він запропонував міському голові Тростянця Юрію Бові організувати рок-фестиваль.
«Ідея була сприйнята дуже позитивно і за 15 хвилин після того як він її озвучив, ми вже обговорювали не те, чи варто її робити, а те, ЯК ми будемо це робити», — пригадує Руслан Бова.
Під ідею фестивалю поступово почав формуватися оргкомітет і, оскільки ніхто з тростянецької команди ніколи подібного досвіду не мав, на допомогу у організації першого «СХІД-РОКУ» запросили харків’ян. Коли хлопці зрозуміли, що нічого надскладного у цьому процесі немає, перебрали ініціативу з організації фестивалю на себе.
«Тростянецька команда, наприклад, ніколи у житті не займалася організацією навіть маленьких концертів до того як «вляпалася» у «СХІД-РОК». Але шляхом проб і помилок ми зрозуміли, що ми вміємо робити, а що ні, і швидко цьому навчилися».
Тростянецький «кістяк» працює у тому ж складі
Команда фестивалю від першого року залишилася відносно незмінною. Зрозуміло, що «відпали» харків’яни, але тростянецький кістяк продовжує працювати у тому ж складі. Навіть Володимир Злепко та Максим Синявін, які зараз вже є заступниками міського голови Тростянця, так само залишилися у оргкомітеті і так само активно беруть участь у підготовці «СХІД-РОКУ» і до його початку і під час фестивалю.
З першого складу команди з нами найдовше був Володимир Нянькін. Він три роки поспіль займався і організацією, і виступав. А потім він поїхав на рік за кордон. Він і досі допомагає нам і радить як буде краще, якщо ми чогось не знаємо. Але кістяк команди на даний момент — тростянецький
Чотири роки тому до команди приєднався Роман Сівковський. Він зателефонував, сказав, що був на фестивалі, йому сподобалося і тепер хоче попрацювати у складі команди. Сказав, що має купу ідей. До цього Роман працював у піарі та займався організацією заходів цирку «Кобзов», багато їздив по Україні.
«Він приїхав, ми поспілкувалися і він почав працювати у рядах нашої команди. Він взагалі катається по усьому світу, але зараз трішки осів у Полтаві і звідти віддалено разом з нами працює. На фестивалі він завжди разом з нами і забирає на себе частину роботи з малою сценою».
Вісім місяців підготовки заради двох днів фестивалю
Більша частина роботи виконується задовго до фестивалю. Підготовка до нього розпочинається ще в січні і триває вісім місяців, а сам фестиваль — лише два-три дні. З січня темпи підготовки поступово наростають і вже на самому фестивалі суттєво збільшується кількість людей, оскільки додається багато організаційних процесів.
Задовго до фестивалю відбуваються домовленості з артистами, розрахунки, замовлення технічного обладнання (світла, звуку і т.д.). Разом з цими процесами необхідно розпочати роботу над поширенням реклами на усіх можливих майданчиках.
«На самому ж фестивалі, за рахунок того, що робимо ми його сьомий рік поспіль, у нас усе «відкатано» і кожен знає, що треба робити. Зрозуміло, без кіпішу не відбувається, бо це життя: хтось запізнився, хтось впав, хтось п’яний і треба вирішувати такі питання швидко. Але усе решта у нас налагоджено: ми знаємо, хто наші волонтери, хто супроводжує гутри, коли вони приїжджають і коли виступають, де продаються футболки, хто і коли чергує у наметовому містечку, хто там прибирає, де мають стояти біотуалети...»
Змінили Музу на Качку
Задовго до фестивалю придумуються і його фішки. Одна з таких фішок — Муза фестивалю, яка існувала два роки поспіль, у 2016 та 2017. Тоді організатори хотіли придумати щось таке, чим фестиваль міг би привернути до себе увагу, оскільки з-поміж великої кількості схожих фестивалів в Україні, виділитися важко, і особливо важко конкурувати з монстрами всеукраїнського масштабу.
Місту-двадцятитисячнику важко конкурувати з Києвом, де мешкає три мільйони людей. І оскільки у нас є обмеження у фінансах, ми мали придумати власні цікавинки. І ми придумали Музу. Якою вона має бути, що робитиме, які матиме активності, і за рахунок неї дійсно змогли трохи привернути до себе увагу. У людей була до неї була цікавість, вона була головним комунікатором з публікою: співала з ними під гітару біля вогнища, фотографувалася, виходила на сцену
За два роки організатори вирішили придумати щось нове, адже кожна ідея з часом себе вичерпує. Тоді у співпраці з рекламним агентством виникла ідея Качки.
«Усе банально просто: на фестивалі усіх качає і з’явилася ідея про Качку. Ми накачали величезну шестиметрову качку, посадили її на озері і це була наша головна фотозона. Напевно кожна людина, яка була на фестивалі, скористалася можливістю з нею сфотографуватися».
Качку зустріли на ура, тому команда фестивалю продовжує розвивати ідею і цього року.
«Наша Качка трохи підросла, пройшла перехідний вік і візуально трохи змінилася. Тепер вона набула рис «СХІД-РОКУ», і повністю промальована під фестиваль від лапок до дзьоба і крилець. А це значить, що цього року, окрім шестиметрової качки на озері, буде ще й 2,5-метрова Качка, яка по фестивалю буде бігати».
Зараз фестиваль працює «в нуль»
Перший рік фестиваль повністю робився за підтримки міськради. Потім команда вирішила спробувати продавати квитки і отримувати додаткові кошти від оренди торгових точок, а паралельно з цим — працювати зі спонсорами...
«Це дуже важка робота, але, менше з тим, її робити можна, і залучати додатковий фінансовий ресурс можна. Таким чином, ми зрозуміли, де можемо підрізати бюджет фестивалю, а де підзаробити, щоб працювати приблизно «в нуль». Зараз у нас це виходить і фестиваль є самоокупним»
При цьому останні чотири роки у дендропарку «Нескучне» паралельно з основною сценою працює і мала сцена фестивалю, яка, як і проживання у наметовому містечку, є безкоштовною. Організатори влаштовують її для тих, хто не може дозволити собі квиток на основну сцену. Фінансові питання на організацію малої сцени та наметового містечка допомагають вирішити Управління культури і Управління молоді Сумської облдержадміністрації та Тростянецька міська рада.
Ми робимо цю сцену безкоштовною, оскільки ми прекрасно розуміємо, що не у всіх є можливість заплатити 700 грн за квиток. Але менше коштувати він не може.
Декому достатньо просто послухати під стінами Круглого двору
Кожного року фестиваль росте і кожен наступний фестиваль є унікальним та відрізняється від попереднього. З точки зору фінансів можна сказати те саме: деякі роки є більш успішними, деякі — менше.
«Коли ми, наприклад, привозили американський гурт, публіці дуже зайшло. Хлопці дійсно круто виступили, але вартість перельоту «затягнула» бюджет і фестиваль втратив на цьому значну суму грошей. Їх довелося шукати з інших джерел».
Щороку на фестивалі виступає від двадцяти гуртів, три-чотири з них — іноземні. Останні чотири роки «СХІД-РОК» має дві сцени та більше 100 кВт звуку.
За кількістю людей рекордним став минулий рік. Але насправді порахувати точну кількість слухачів важко. Зазвичай організатори рахують не лише тих, хто придбав квиток на фестиваль і зайшов усередину Круглого двору, а й тих, хто жив у наметовому містечку та проводив час на малій сцені. За їх підрахунками зазвичай близько 20% тих, хто проживає у наметовому, квиток на фестиваль не купують, і їх цілком влаштовує відпочинок, який організовують у Нескучному.
Більше того, є люди, які просто приїжджають до стін Круглого двору, бо біля нього чути як виступають їх улюблені гурти. Тому щороку загальна відвідуваність фестивалю — не менше 5 тисяч людей. А минулого року 5 з гаком тисяч склали лише ті, хто зайшов у Круглий двір та жив у наметовому містечку.
Усі фото, використані у публікації,
надані організаторами фестивалю «СХІД-РОК»
Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.
