Цивільні під час війни мають бути готовими до різних викликів. Варто опанувати домедичну й психологічну допомоги, а також розумітися на мінній безпеці. Не менш потрібними лишаються навички критичного мислення й аналізу інформації. Для партнерського матеріалу з громадською організацією «Місто розумних» ми розпитали фахівців у цих сферах і прочитали посібник з медіаграмотності. Зібрали поради, щоб ви були готові до ситуацій, які можуть трапитися в час війни.

Партнерський матеріал

Навіщо вам тренування з домедички

Цивільним не треба вважати себе супергероями, достатньо володіти базовими навичками, каже Крістіна Хуссейн, волонтерка Громадського фонду «Суми», тренерка з домедичної допомоги. Вона просить не орієнтуватися на фільми, бо іноді люди приходять на тренінги з бажанням навчитися оперувати в полі.

Фахівчиня виокремлює такі травми чи стани, за яких цивільні мають вміти надати домедичну допомогу:

— артеріальні й венозні кровотечі
— відсутність дихання
— непрохідність дихальних шляхів
— опіки
— вивихи, забої
— гострий інсульт мозку
— інфаркт міокарда
— укуси тварин
— отруєння невідомими речовинами
— напади епілепсії

— Якщо побачите людину, яка, наприклад, лежить на вулиці, то варто діяти за таким алгоритмом. Перше — впевніться у власній безпеці. Друге — перевірте, чи вона в свідомості, далі огляньте, чи є поранення, кровотечі, після, чи дихає. Якщо є кровотеча, то спочатку зупиняйте її, а потім відновлюйте дихання, каже фахівчиня. Після цього викликайте швидку, за можливості залучіть людей поблизу. Вони надаватимуть допомогу, ви телефонуватимете в екстрену медичну допомогу й повідомите, які засоби маєте. Паралельно починайте відновлювати прохідність дихальних шляхів. Не можна втрачати час, аби мозок не був довго без кисню, — пояснює Крістіна Хуссейн.

Тренерка з домедичної допомоги радить цивільним звернути увагу на наказ Міністерства охорони здоров’я від березня 2022 року. Це документ із алгоритмами надання допомоги за різних невідкладних станів, зокрема, при порушенні прохідності дихальних шляхів, переломах кісток, інфаркті міокарда, судомах, утопленні тощо.

— Але всі алгоритми треба сприймати через призму адекватності. Не завжди у вас будуть описані препарати чи, наприклад, ви не зможете вирахувати міліграми без вагів. Але більшість порядків — адекватні, стандартизовані, — розповідає Крістіна Хуссейн.

Вона каже, що часом цивільні просять провести заняття з воєнної медицини. Але вони не мають бронежилетів, автоматів, іншого спорядження та умов, які враховують у таких тренінгах. Тому для цивільних — домедична допомога: до швидкої, до лікарів, а військовим — тактична медицина, наголошує тренерка.

— Тренувати навички потрібно постійно. Наприклад, накладати турнікет можна хоч кожного дня. Бажано — раз на два тижні, бо мозок за цей час забуває інформацію. Це потрібно для формування м’язової пам’яті, яка може спрацювати, коли мозок «вимкнеться» у стресі, — пояснює Крістіна Хуссейн.

Вона наголошує, що завжди варто носити з собою хоча би базову аптечку в доступному місці — не на дні рюкзака. У ній мають бути кілька марлевих бинтів, лейкопластирі рулоном і поштучно, медичні рукавички, хлоргексидин, наприклад, як спрей — іноді ним краще обробляти рани, аніж перекисом, розповідає тренерка.

Більш повна аптечка має містити турнікет, кровоспинні бинти, марлеві бинти, рукавички, ножиці, бандаж, маркер, аби записувати час накладання турнікету, також дві оклюзійні наліпки на випадок наскрізного поранення грудної клітки. Повніше наповнення, каже Крістіна Хуссейн, коштує 2000 гривень і більше, якщо купувати український турнікет «Січ» за 600 гривень. Натомість один американський турнікет CAT коштує приблизно 1800 гривень.

Для тренувань можна купити й китайський турнікет за 200 гривень. А дорожчий, якісний варто раз протестувати й носити розпакованим у доступному місці, щоб за потреби швидко накласти, радить фахівчиня

— Тренінги, які з командою проводимо, тривають три-чотири години. Ми розповідаємо теорію, після показуємо на собі й тренажерах, як накласти турнікет, зробити тампонаду рани тощо. І завжди відповідаємо на запитання учасників. У середньому один тренер на занятті працює з 15 людьми. Якщо маєте таку групу охочих, можна написати в чат-бот Громадського фонду «Суми» й після ми узгоджуватимемо деталі.

Де цивільним повчитися надавати домедичну допомогу:
— У Сумах тренінги з домедички також проводять молодіжний центр «235м2», «Центр готовності цивільних. Суми», громадське об’єднання «Купина»: їхні Facebook і YouTube; товариство Червоного Хреста в Сумах. Слідкуйте за анонсами подій на їхніх сторінках у соцмережах або домовляйтеся про заняття, якщо маєте групу охочих опанувати потрібні навички.

Думати, що говорити, а слухати уважно

Людям зараз потрібно, щоб їх слухали, вважає Ольга Передера, психотерапевтка, яка проводить тренінги з першої психологічної допомоги в сумському Центрі готовності цивільних. Перша психологічна допомога — це завжди активне й уважне слухання. Через виснаження людям важко ставитися так до інших, пояснює фахівчиня.

— Цивільним варто знати кілька простих алгоритмів розмови й поведінки з людиною, яка почувається недобре, проживає горювання чи стрес. Правильно слухати, бути поруч і підтримувати, а також знати, як долучити людину до справи — це може поліпшити її стан. Наприклад, сказати: «Я бачу, що тобі зле, але чи можеш разом зі мною поставити чашки, будемо разом чаювати?». Це допоможе повернути людину до реальності.

Ольга Передера радить волонтерський проєкт «Як ти, брате?», створений професійним психотерапевтом Антоном Семеновим. «Як ти, брате?» безплатно надає посібники різним групам людей, які потребують допомоги. Це формат кишенькових книжечок: «Як ти, ветеране?» — як розмовляти з людьми, які намагається повернутися до цивільного життя, «Як ти, кохана(ий)?» — людям, які знаходяться на відстані, «Як ти, сонечко?» — як розмовляти з дітьми під час війни. Ці посібники містять прості алгоритми першої психологічної допомоги.

— Якщо помічаємо, що людині зле чи, можливо, у неї панічна атака — можемо просто сказати: «Я — Ольга, мені 42, я поруч із вами, все добре. Чи вважаєте, що потрібно викликати швидку?». Ще можна спробувати діяти за протоколом залучення п’яти відчуттів: зору, слуху, дотику, смаку й нюху. Наприклад, попросити людину назвати п’ять кольорів або предметів, які вона бачить, чи доторкнутися до різних поверхонь і описати їх. Такі сенсорні відчуття повертають до реальності. За наші емоції, настрій відповідає частина мозку, яка не розуміє слів, — пояснює психотерапевтка.

Вона каже, що цивільні з базовими знаннями можуть лиш утримувати на плаву людей, що поруч: пропонувати пройтися, випити води тощо. А ситуації горювання чи втрати близьких потребують комплексної психологічної допомоги фахівців.

Але людина самостійно має вирішити, що їй варто звернутися до спеціаліста. Іноді на тренінгах кажуть: «Що мені зробити, щоб він чи вона погодилися йти в терапію?» — так робити заборонено

Нині деякі люди зосереджуються лише на проблемах — це пов’язано з відчуттям невизначеності, вважає Ольга Передера. Прийняти, що ми не всесильні, маємо недоліки, можемо не справлятися — це шлях, аби допомогти собі й підтримати інших, додає психотерапевтка. У теперішніх умовах ми можемо бути невпевнені щодо своїх планів. Щоб трішки нівелювати цю невизначеність, фахівчиня радить планувати хоча б найближчу перспективу. Наприклад, визначити, що о 12:00 вип’єте каву й зустрінетеся з друзями.

— Також цивільним треба знати про ПТСР — посттравматичний стресовий розлад. Це, коли хтось переживає сильні емоції, але цей досвід не осмислює. Людина з ПТСР може миттєво й неусвідомлено агресувати чи інакше реагувати на тригер, що нагадав їй про травму. Ми комплексно не допоможемо, але можна підійти, простягнути руки долонями догори й просто перечекати, бути поруч.

Треба з розумінням ставитися до будь-яких дій. Ми всі ніби сапери зараз. Варто добре думати, що говориш ти, й уважно слухати, що говорять інші, — каже психотерапевтка

Де цивільним повчитися першій психологічній допомозі та самим обрати терапевта:
— центр психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» з матеріалами для навчання;
— «Центр готовності цивільних. Суми» періодично проводить тренінги з першої психологічної допомоги. Слідкуйте за анонсами в їхніх соцмережах;
— подкаст про психологію та науку «Простими словами». Його ведучі — письменник Марк Лівін і клінічна психологиня Софія Терлез;
— платформа Treatfield, де можна обрати терапевта для консультації. Її співзасновник — психотерапевт Ілля Полудьонний, який зробив розслідування про Спартака Субботу. Також Ольга Передера радить платформи Pleso й Mindly.

Як вибухотехніки Нацполіції вчать мінної безпеки

Через повномасштабне вторгнення багато територій Сумської області заміновані різними видами боєприпасів і люди мають знати, який вигляд мають ці предмети. Деякі з них не схожі на штатні боєприпаси: вони мають різне забарвлення, форми, пояснює Ігор Черняк, начальник відділу вибухотехнічної служби Нацполіції в Сумській області.

— Вибухонебезпечні предмети варто побачити вживу, потримати, оцінити розміри, вагу, зрозуміти, як діяти. В інтернеті часто показують муляжі, а ми — бойові предмети, з яких вилучили небезпечні частини. До того ж ворог продовжує виготовляти нове озброєння. Ми знаходили предмети 2020-2021 років. Про деякі вироби ніде інформації не було, а ми показуємо їх, — розповідає Ігор Черняк.

Нещодавно росіяни вперше застосували дистанційне мінування на Сумщині. Деякі ресурси почали публікувати фотографії цих виробів, але насправді вони мали інший вигляд

Начальник вибухотехнічної служби говорить, мінування проводять і українські військові, щоб ускладнити рух ворога, якщо той спробує наступати. Додає, що на таких ділянках стоять таблички про мінування і їх не зачищають свідомо.

Пістолет від автомата всі відрізняють, а міну від гранати — ні. Але в нас 10 років війна, уже час навчитися

Вибухотехніки Нацполіції Сумщини проводять тренінги з мінної безпеки, на яких розповідають і показують вибухонебезпечні предмети. Росіяни маскують їх під побутові речі, щось привабливе. Ігор Черняк каже, зустрічали такі дитячі іграшки, комп’ютери, принтери, валізи. Також після обстрілів лишаються мінометні міни, артилерійські снаряди, дрони різних типів, які не вибухають, але несуть загрозу. Начальник вибухотехнічної служби переконаний, що офлайн-тренінги корисніші за матеріали в інтернеті.

— Першочергове правило, якщо ви побачите вибухонебезпечний предмет — не взаємодійте з ним: заборонено крутити, штовхати, переносити. Потрібно відійти від цього місця тим самим маршрутом на 100-200 метрів назад. І після повідомити на лінію 101 чи 102, що ви знайшли вибухонебезпечний предмет, — пояснює Ігор Черняк.

Тренінги з мінної безпеки вибухотехніки  Нацполіції в Сумській області проводять за запитами для установ чи компаній. Відповідного листа їм можна написати на цю електронну адресу: sum@su.police.gov.ua. Також тренінги з мінної безпеки часом проводять у «Центрі готовності цивільних. Суми».

Як відрізнити неправду й захиститися від маніпуляцій

Крім обстрілів і постійного стресу, людям під час війни загрожує неправдива інформація. Медіа й офіційні джерела влади допомагають цивільним ухвалювати щоденні рішення й розуміти стан справ у країні. Але ворог також усвідомлює вплив інформації, тому створює фейки, маніпулює, намагається посіяти невпевненість, недовіру.

У посібнику Академії української преси про медіаграмотність під час війни пишуть, що достовірна інформація — відповідає дійсності, вільна від помилок, упереджень або викривлень, а також її можна підтвердити в незалежних джерелах. Натомість існують інформаційні маніпуляції, які створюють, зокрема, російські пропагандисти, щоб впливати на думки, переконання та поведінку людей. Для цього інколи відштовхуються від факту, але додають хибні висновки чи вигадані деталі. Факт можна перевірити й підтвердити, а думка — це суб’єктивне висловлювання чи переконання, йдеться в посібнику.

Щоб ви споживали неправду, маніпулятори посилаються на джерела, які викликають повагу, довіру. Проте вони не пишуть ім’я, прізвище й спеціалізацію людини, натомість — подібні фрази: «європейські медіа», «провідні експерти», «американські вчені». Для маніпуляцій також використовують узагальнення: подають один факт, як загальну та поширену інформацію. Автори посібника додають: «Пам’ятаймо, що “всі громадяни” не можуть хотіти чогось одного або діяти однаково».

Висмикування з контексту — теж різновид маніпуляції. Зазвичай, це спотворені цитати, з яких винесли окремі шматки, щоб ті звучали сенсаційно. Крім того, інформацію можуть перебільшувати чи замовчувати.

Окремо у посібнику звертають увагу на месенджери, зокрема, Telegram-канали, у яких багато українців читають новини. Першочергово радять цікавитися, хто власник або автор цього ресурсу. Якщо це анонімний Telegram-канал, що оперує чутками та не надає чіткого джерела кожного факту і коментаря, яке ви можете перевірити самостійно, то майже напевно його створили, щоб маніпулювати суспільною думкою, вважають фахівці. Про 300 Telegram-каналів, які отруюють український інфопростір, можна прочитати в дослідженні «Детектора медіа».

Автори посібника пропонують сім кроків для аналізу новини. Залежно від типу фейку пункти можна пропускати чи чергувати:

  1. Платформа публікації.
  • Чи варте довіри це медіа, блогер чи YouTube-канал?
  • Чому я бачу цю новину?
  • Я стежу за цим майданчиком?
  1. Фейк завжди комусь вигідний. Подумайте, кому саме. Визначте емоційні маркери — окремі слова чи загальний настрій повідомлення.
  • Мене інформують чи шокують?
  • Яких емоцій від мене чекає автор?
  1. З’ясувати дані про автора.
  • Автор не вказаний — чому; хіба не готовий відповісти за факти?
  • Автор вказаний — чи я знаю, хто це?
  • Про що він писав раніше?
  1. Звернути увагу на дату повідомлення.
  • Може, це застаріла новина?
  1. З’ясувати першоджерело інформації та порівняти з аналізованим повідомленням.
  • Хто дізнався першим і поширив цю інформацію?
  • Чи не спотворено її зміст у відтворенні?
  1. Перевірити зображення (фото, відео) та документи.
  • Чи не редагували їх?
  • Чи не створені вони штучно?
  1. З’ясувати компетентність цитованих експертів.
  • Ця людина має достатньо знань і досвіду, щоб говорити про це?

У посібнику також є ігри, які допоможуть навчитися розрізняти маніпулятивні й важливі новини, розуміти критерії, які визначають надійність джерела, оцінювати точність інформації. Одна зі вправ — про перевірку новин у час війни з посиланням на органи державної влади й експертів.

За результатами дослідження «USAID-Internews» кінця 2022 року, лише 14% українців можуть повністю відрізнити правдиві повідомлення від неправдивих. У 2021 році цей показник був 24%, у 2020 — 3%, у 2019 — 11%. Натомість 24–25% респондентів вважають, що завжди відрізняють неправдиві новини, зазначають у посібнику.

Аби протидіяти фейкам і маніпуляціям, автори радять опанувати кілька навичок. Перше, покращити медіаграмотність — аналізувати й оцінювати інформацію в різних контекстах і відповідально її поширювати. Друге, дотримуватися інформаційної гігієни, тобто, фільтрувати джерела інформації, якими ви користуєтеся. Третє, опанувати цифрову безпеку, щоб ваші дані в інтернеті були захищеними.

«Білий список» медіа за моніторингом ІМІ

Матеріали й ресурси, які допоможуть стати медіаграмотнішими:
— «білий список» медіа — це перелік найбільш якісних, відповідальних і прозорих національних медіа за результатом досліджень Інституту масової інформації, які проводять періодично. Рівень дотримання професійних стандартів у цих медіа в середньому становить близько 95%, тому з їхніми матеріалами можна звірятися
— громадські організації та проєкти, які досліджують і спростовують дезінформацію та фейки: «Детектор медіа», «VoxCheck», StopFake, «Нота Єнота»; державні: Центр протидії дезінформації, Національний проєкт з медіаграмотності «Фільтр»

десять порад, які можуть захистити від маніпуляцій — грунтуються на курсі «Інформаційна безпека» від ГО «Інтерньюз-Україна»

матеріали програми «Посилення стійкості до шкідливих інформаційних впливів під час війни»

сім базових правил інформаційної гігієни під час війни від Оксани Мороз, засновниці ініціативи «Як не стати овочем»

Чому цивільні досі не опанували необхідні навички

Ольга Передера говорить, що люди через виснаження й постійний стрес схильні до заперечення. Зокрема, говорять: «Я й так все знаю» або «Зі мною цього не станеться». Так людина уникає переживань, суму, спрощує своє життя — і це нормально у важкі часи, каже фахівчиня.

Крістіна Хуссейн говорить, що навчання для цивільних недостатньо популяризують. Вона пропонує людям, які вже проходили тренінги, розповідати про них своїм рідним та знайомим, бо саме близьким краще довірятимуть. Такі тренінги варто організовувати для дітей, особливо в старшій школі, каже Крістіна. Мотивувати працівників опановувати потрібні навички можуть їхні керівники. Утім, накази «згори» не завжди діють, переконана фахівчиня.

Рішення «з-під палки» може не принести результат, а викликати спротив. Люди прийдуть без бажання вчитися, а тренер витратить час

Часто люди старшого віку говорили, що боялися записуватися на тренінги, бо думали, що тут лише молодь, розповідає Крістіна Хуссейн. Але це міф, бо навчатися приходять люди різного віку. Також існує стереотип про дітей: вони нічому не навчаться, нічого не зрозуміють. Проте фахівчиня наголошує, що учасники тренінгів молодше 14 років добре засвоюють інформацію й виконують вправи.

— Із мого досвіду ті, хто пережили втрати, поранення, травми близьких чи самих себе, — більше хочуть вчитися. Так само волонтери мають достатньо мотивації, бо постійно бачать обстріли в громадах. Люди відчувають більшу ймовірність потрапити в ситуацію, коли такі навички стануть в нагоді. Але це випадок і кожному варто бути готовим, — впевнена Крістіна Хуссейн.

Даний матеріал підготовлено на замовлення ГО «Місто розумних» в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст публікації є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Вас може зацiкавити

👥 Для Сум готують концепцію інтегрованого розвитку: що це та як вона може допомогти місту
Команда збирає пропозиції сум'ян
👨‍💼 Американський актор із «Надприродного» Міша Коллінз приїхав на Сумщину
Коллінз збирає кошти на машину для розмінування
🎤 «Суми подарували досвід тотально приємних виступів». Дмитро Білоус проведе стендап у «Дворику на Кузнечній»
Дмитро вже двічі виступав у Сумах
🖼 Згадати своїх: історія бордів, які присвятили художникам Сумщини
40 робіт митців на бігбордах
🎓 У центрі пройшла «скорботна хода» проти об’єднання гімназії №1 та школи №12 (оновлено)
Пройшли центральними вулицями міста
🗻 М’ятні круасани, гіпсові гори та напівдикі стежки. Митці розказали, чим Суми надихають
Куди ходять поети, художники, актори та музиканти

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: