Вулицями міста часто можна зустріти людей, які вигулюють власних песиків. Проте, як соціалізуються тварини, що мешкають у міському центрі перетримки? Як допомогти їм звикнути до людей, аби в майбутньому вони знайшли свою сім’ю? Авторка Цукру Софія Костенко ділиться дворічним досвідом вигулу собак із шелтеру.
Два роки дружби
Про те, що в Сумах є центр перетримки для собак, я дізналася близько двох років тому, коли друзі запропонували сходити до тварин і привезти їм смаколики. ГО «Сумське товариство захисту тварин» відоме у місті як центр перетримки песиків, однак працівники займаються й прилаштуванням інших тваринок через свої соцмережі. Ми завітали до них саме в суботу — день вигулу.
Після першої прогулянки з собаками я була дуже втомлена — до цього не стикалася з ними і не знала, скільки фізичних і моральних сил треба, щоб вигуляти собак. Однак, водночас пишалася, що допомогла тваринам. Відтоді почала зрідка ходити на вигули.
Систематично вигулювати собак я стала, коли зникли всі хвилювання: якщо вони гавкають — це не означає, що покусають, а якщо бігають навколо території — не значить, що нападуть тощо.
З часом я помітила, що знаю багатьох песиків поіменно, а також орієнтуюся де чия будка розташована. Зрозуміла це через два-три місяці після регулярних відвідин центру. Для мене це було досягненням, адже тоді я усвідомила, що часто взаємодію з тваринами й звикла до них, а вони — до мене. Зараз періодично з’являються й нові мешканці центру перетримки, однак я пам’ятаю майже всіх — навіть тих, які вже знайшли свою родину.
Фото: Песики, які чекають на вигул. Денис Кривопишин / Цукр
Як проходять вигули
Чимало моїх знайомих щиро хочуть відвідати тварин, але не знають, як до цього підготуватися. Це стримує їх від поїздки до центру перетримки.
Я готуюся до вигулу залежно від сезону. Коли на вулиці тепло, то можна взяти з собою до двох літрів негазованої води, щоб вгамувати спрагу й напоїти песика. Не забуваю про панамку або кепку, спортивні рукавички, щоб повідець не натирав руки (особливо, якщо собака велика й важка). Якщо це холодна пора року — вдягаю теплі рукавички, а коли є сніг — маю з собою змінні теплі шкарпетки. Також обов’язково беру вологі серветки та антисептик. Повідці видають працівники центру перетримки, але можна взяти й свій. Власні повідці мають бути тільки брезентовими, або з іншого міцного матеріалу. Рулетки, наприклад, не підходять, бо вони слабкі та ненадійні.
Якщо планую порадувати тваринок ласощами, то купляю курячі шийки, каркаси, корм сухий і консерви, молочні продукти (кефір, кисломолочний сир) для цуценят і дорослих собак. Кістки — тільки яловичі, інші види собакам давати не можна. За бажанням можна допомогти центру перетримки медикаментами: їх список варто уточнити у представників шелтеру.
Попри те, що більшість собак живуть у будках на вулиці, тварини чисті та доглянуті, а також мають щеплення, що гарантує волонтерам безпеку для здоров’я. Деякі песики живуть у вольєрах.
Коли я приходжу на вигул, то орієнтуюся на свій настрій та прошу собі песика з певним темпераментом: активного чи спокійного. Агресивних собак на вигул не дають, працівники пропонують лише тих, з ким можна погуляти без загрози для здоров’я. Є собаки, врятовані з зони бойових дій — зазвичай вони менш соціалізовані, їх довіряють досвідченим волонтерам. Якщо ви завітали до центру перетримки вперше — раджу брати на прогулянку старших собак, адже вони спокійніші та більш передбачувані.
Тривалість прогулянки залежить від того, скільки песиків ви збираєтеся вигуляти. За власним досвідом, вивести п’ять-шість собак на прогулянку займає близько трьох годин. Час вигулу деяких тварин контролюють працівники центру перетримки.
Чому звичайних смаколиків недостатньо?
Іноді волонтери, які приходять на вигули, приносять песикам смаколики. Однак турбота про харчування — це лише половина справи. Щоб тварини були щасливими й соціалізованими, їм потрібна увага.
Деякі собаки проживають у шелтері більшу частину життя, а деяких евакуюють із небезпечних територій. Незалежно від того, який саме це випадок — песикам потрібен прямий контакт із різними людьми, аби звикнути до їхньої присутності й у майбутньому знайти собі сім’ю.
Собаки, що знаходяться у центрі перетримки довго, або взагалі до кінця свого життя, сумують за людиною. Щоб підтримувати здоровий стан і рухливість таких тварин, варто не тільки гуляти з ними, а й розмовляти. Коли старий пес знову почує ваш голос, то знатиме, що вже знайомий з вами й може довіряти. Тоді собаки не бояться виходити за територію шелтеру й можуть піти з вами на прогулянку навіть в ліс, поле чи до річки. Систематичні «розмовні» вигули з літніми собаками підтримують їхню активність та стан здоров’я.
Песики, евакуйовані з прифронтових територій чи зони бойових дій, — це окремий випадок: вони налякані, боязкі та мало довіряють людям. З такими тваринами варто обходитися обережно, лагідно, з особливою увагою. Часто трапляється, що на прогулянці вони тягнуть назад до будки. У таких випадках не треба тягнути їх за собою, а краще відвести на їхнє місце (будку, вольєр) і просто пестити. Також позитивного ефекту можна досягти, коли лагідно говориш до тварини, хвалиш її, називаєш за кличкою.
Під час взаємодії з собаками не варто робити різких рухів і підвищувати голос, в іншому випадку собаки можуть вкусити. Іноді працівники шелтеру можуть попереджати вас про особливості поведінки з певними мешканцями центру.
Пам’ятаю, як сюди евакуювали собаку з Херсону: він постійно гавкав на мене і тягнув назад до будки. Пес, якого звуть Сашка боявся виходити за свою територію й уникав контакту з людьми. Провідавши його за кілька місяців, я здивувалася: він радісно стрибав на руки й облизував мене. Зараз Сашка активно гуляє навіть поза територією шелтеру і привітно зустрічає людей.
Як вигули собак впливають на людину
Час, проведений із собаками, позитивно впливає і на людську психіку також. У центрі перетримки вигул зазвичай не обмежується однією твариною, в середньому на прогулянку люди беруть по два-три песики й усі вони різні за темпераментом і поведінкою.
Про кожну з тварин у мене складається особливе враження. Відповідно — це розвиває широкий спектр емоцій і впливає на сенсорику.
Фото: Собака з сумського шелтеру. Денис Кривопишин / Цукр
Постійний рух і систематичні розмови допомагають вивільнити накопичені емоції та розвантажити потік думок. Тактильний контакт із собакою допомагає нашому організму виробити «гормони щастя», що знижує рівень стресу і значно покращує настрій. Розуміння, що після прогулянки ми маємо привести собаку до її місця цілою та неушкодженою, викликає у нас відчуття відповідальності.
Іноді під час вигулу можуть статися стресові обставини як для людини, так і для собаки. Наприклад, собака може зірватися з повідця і побігти від вас. У таких випадках варто діяти розсудливо: якщо ви далеко від території шелтеру й собаку зловити не вдається, то необхідно рухатися в сторону того місця, де живе пес. Чекайте його там, він обовʼязково знайде дорогу додому. Також обов’язково попередьте працівників центру про цю ситуацію, у разі чого — вони допоможуть зловити тварину й заведуть на місце.
Потрібні «нові руки»
Раніше вигулювали собак майже одні й ті самі люди, а зараз охочих значно більше. Проте чимало відвідувачів приходять раз чи кілька разів, та й то через великий проміжок часу.
Я намагаюся постійно заохочувати нових людей до вигулу: в січні 2024 року навіть вдалося зібрати 13 людей на прогулянку з песиками — це були студенти СумДУ й заступниця декана одного з факультетів. Я написала одне повідомлення в чат з пропозицією долучитися до вигулу. Тоді вдалося сформувати велику команду, яка в середу (день, коли шелтері буває мало відвідувачів) вивела на прогулянку близько 39 собак.
Проте, за спостереженнями, «нових рук» для собак і досі не вистачає. Частіше за все зустрічаю постійних волонтерів, з якими вже знайома. Комунікація собак з новими людьми важлива, адже так вони краще соціалізуються і швидше звикають до людської поведінки. У майбутньому це допомагає їм знайти сім’ю.
Час вигулу та як дістатися до центру перетримки
Дні вигулів у шелтері — середа і субота, з 09:00 до 12:00. Однак, якщо ви вигулюєте песиків довше, то працівники не проти. Також можна особисто домовитися про вигул в інші дні тижня, але там мають бути працівники центру. У спекотну пору року краще приходити ближче до ранку, адже в обід тваринам стає важко гуляти від спеки.
Центр перетримки розташований поруч із кінцевою зупинкою «Аеропорт», дістатися можна 4, 12 та 20 маршрутками. В Instagram шелтеру закріплені актуальні сторіс з покроковим відео, як їх знайти. Також є чат вигулу, в якому публікують актуальну інформацію, запити й фотографії з прогулянок.