Разом із лікаркою-психіатринею розбираємося, коли треба звертатися за психологічною допомогою, як підбирати спеціаліста, а головне – що свідчить про успішність терапії.
Оксана Брезме, лікарка-психіатриня, психотерапевтка. Працює з 2013 року. Спочатку була лікаркою амбулаторного прийому в Сумському обласному психоневрологічному диспансері та лікаркою в комісії військового комісаріату. Потім стала лікаркою денного стаціонару. Має досвід роботи на швидкій психіатричній допомозі. Викладала психіатрію в Сумському медичному училищі.
Наразі Оксана приватний практик. У психотерапії спеціалізується на когнітивно-поведінковій терапії – це робота з думками та поведінкою. Говорить, законодавчо може працювати зі всіма розладами, але найбільше любить коригувати тривожні й обсесивно-компульсивні розлади та депресивні стани.
Коли варто звернутися до спеціаліста?
Страждання людини – не привід йти до психолога. Бажання позбутися цих страждань – ось це привід. Загалом, усе залежить від рівня проблеми. Наприклад, людина може відчувати, що вона не розуміє, як знайти себе в житті, не знає, чого вона дійсно прагне, має негаразди у стосунках із дитиною, чоловіком чи самою собою. Або якщо є проблеми із самооцінкою, чи самореалізацією, коли є постійні старання, але немає результату або задоволення.
Є складніші питання: поганий сон понад два тижні, або повна його відсутність протягом кількох днів, постійні неадекватні реакції на звичайні ситуації, плутання думок, плаксивість, відчуття тривоги, напруга в тілі
Переміщення уваги всередину себе – мова йде не про інтровертність, а про зміну фокуса – якщо раніше людина була відкритою та життєрадісною, а потім замкнулася. До слова, якщо людина обійшла всіх лікарів, а їй сказали, що вона абсолютно здорова, хоча вона себе такою не відчуває – ось тут також «ласкаво просимо» до психолога, психотерапевта чи психіатра.
Психолог, психотерапевт чи психіатр?
Якщо мова йде про життєво-соціальні питання – це робота з психологом. Будь-який психолог має справу з людськими емоціями – він точно працює з тривогою, страхами, сумом, травмою чи втратою.
Якщо мова йде про здоров’я – ці питання вирішують лікарі. Наприклад, у пацієнта часте серцебиття й він був у трьох кардіологів, двох неврологів, одного терапевта та чотирьох ендокринологів. Кожен сказав: «Усе нормально». У такій ситуації це питання має й надалі вирішувати медик. Він визначатиме, чи є психіатричний діагноз, чи це більше соціальні проблеми. У першому варіанті підберуть або напрямок психотерапії, або ж медикаментозне лікування. У другому – перенаправлять до психолога.
Важливо проговорити кілька законодавчих моментів – психологія не належить до напрямку медицини. Психології вчать університети, які підпорядковуються Міністерству освіти та науки України. Натомість психотерапевти та психіатри – лікарі, які вчаться у медичних вишах. Психотерапевти можуть як назначати ліки, так і займатися в психотерапевтичному напрямку. Психіатри мають основний інструмент роботи – фармакотерапію – тобто медикаменти.
Загалом, багато людей соромляться йти до психотерапевта чи психіатра, тож ідуть до сімейного чи будь-якого іншого лікаря. І там є кілька таборів: одні говорять: «Це не до мене. Вам до психіатра». Попри те, що пацієнти можуть дуже ображатися, це хороша ситуація, адже медик не бере на себе чужої відповідальності. Є другий табір – лікарі, які починають назначати медикаменти: антидепресанти, протитривожні чи інші засоби. Комусь вдається отримати результат, комусь ні – і тоді втрачається цінний час.
Безумовно, спершу можна звернутися до лікаря первинної ланки й за потреби він дасть направлення до державного психотерапевта чи психолога. До державного психіатра ж направлення не потрібно. До будь-якого приватного спеціаліста можна звернутися без направлення.
За якими принципами підбирати фахівця?
Більшість людей обирають приватного спеціаліста, питаючи, яка вартість сесій. Безумовно, це нормальна ситуація, адже в нас не страхова медицина й пацієнту чи клієнту потрібно на щось розраховувати. Але, на жаль, ніхто не запитує, яка в нього освіта. На мою думку, першими питаннями мають бути: «Який університет ви закінчили?», «Яка ваша освіта?», «У якому методі ви працюєте?».
Коли ви приходите в державний медзаклад – це інша ситуація. Навряд чи там працюватиме людина без медичної освіти. Також важливо звертати увагу на такі нюанси:
- Чи є під час сесій моральний тиск. Наприклад, коли спеціаліст говорить: «Ви обов’язково повинні…»;
- Чи є оцінки на кшталт: «Сьогодні ви вчинили погано»;
- Чи є у вас довіра до вашого психолога чи психотерапевта.
Як обрати напрямок і школу?
Загалом, найбільш відомим є психоаналітичний метод: його показують у фільмах і в ньому працював Фрейд. Також є позитивна психотерапія, гештальт-терапія, символдрама, системна-сімейна та просто сімейна терапії, когнітивно-поведінкова та діалектична поведінкова терапії тощо.
Як обрати – питання складне та важливе. Метод мають обирати й спеціаліст, і клієнт чи пацієнт. Проте, є нюанс – різні структури комунікації
Психологічний і психотерапевтичний процес є горизонтальним, його учасники рівні. Людина приходить із запитом і говорить: «Я хочу ось так». Можна це реалізувати, чи ні, стає зрозумілим у діалозі – їй ставлять специфічні питання, які допоможуть досягнути мети, або змінити мету, якщо вона нереальна. Але спершу говорить саме пацієнт – він обирає.
У психіатрії комунікація директивна – лікар дає вказівку, визначає діагноз, назначає ліки й спосіб прийому та несе за це відповідальність. Безумовно, у психіатрії є діалог пацієнта й медика, але він не варіюється в межах: «Хочу чи не хочу», «Буду чи не буду». Є діагноз та лікування.
У всіх випадках важливо звертати увагу на доказову базу – чіткі рекомендації про стани та види терапії, які будуть ефективними. Це не таємниця, це можна дізнатися в психотерапевта, психолога чи психіатра.
Успіхотерапія та дослідження минулих життів пацієнта під час сесій
Перше – дивимося на освіту людини, яка надає послуги. Якщо у неї є офіційний диплом – ми не можемо не називати її за тим фахом, який вона має. Друге – дивимося, наскільки ця терапія ефективна. У тих розладах, із якими я працюю, я не бачила доказової бази цих методик.
Проте, я знаю людей, які люблять ходити до таких терапевтів. І тут можна сказати одне – якщо людина витрачає на це свої гроші – вона може отримувати все, що хоче. Ми просто не можемо називати це медициною.
Як запідозрити, що спеціаліст недобросовісний?
У першу чергу, вас має насторожити, якщо фахівець приховує свій вік, досвід та освіту, або ж вони не сходяться одне з одним. Наприклад, коли спеціаліст каже, що він має десять років досвіду, а йому – 30.
Якщо спеціаліст на сесії розповідає вам про випадки інших пацієнтів чи клієнтів. Зокрема, якщо говорить щось типу: «Приходила жінка, така сама, як ви, з такими ж питаннями й ситуацією». І детально розповідає про неї.
Насторожити мають і розмови про себе, поради та вираження своїх думок. Психологічний та психотерапевтичний процес це немов дзеркало – психотерапевт має відзеркалювати, а не переносити свої думки на людину. Єдине, що може дати психолог чи психотерапевт – рекомендації.
Як зрозуміти, що терапія допомагає?
Перше – під час та після терапії ви почуваєте себе комфортно. Ви довіряєте, у вас мінімальний супротив до терапевтичних змін.
Друге – ви бачите зміни. Я не говорю лише про класично хороші. Зміни це часом розлучення або звільнення з роботи. Але якщо ви не відчуваєте жодних змін – терапія, скоріше за все, не працює.