6 квітня в Україні запустили проєкт «Всеукраїнська школа онлайн». Керівництво держави вбачає у цій ініціативі тимчасову заміну реальним урокам у школі в умовах пандемії. Ми поспілкувалися з мамами, чиї діти навчаються в середній та старшій школах, а також провели опитування у фейсбуці серед сумських батьків, де кожен охочий поділився враженнями від нововведення. Під час дискусії думки різнилися, кілька з них ми зібрали у цьому матеріалі.
Олена, мама шестикласниці:
Як на мене, онлайн-формат доволі зручний, адже у дитини є можливість користуватися телебаченням та інтернетом. Більш того, нам настільки сподобалося, що дивимося уроки всією родиною! Щоправда, дочка переглядає на телеканалі «News One», а ми з чоловіком та бабусею на «ZOOM» (інший телеканал, – ред.). Нам до вподоби перерви, а донька не хоче відволікатися.
Помітила, що вчителі добре підготовлені, рівень подачі інформації високий. Більш того, вони використовують сучасні технічні засоби, що також є плюсом.
На мою думку, такий формат ефективний лише на певний час, поки не почнеться звичайне навчання у школі. І взагалі, це розраховане на спокійних та дисциплінованих дітей, адже не кожен школяр може всидіти на одному місці. Взагалі наша дочка любить живе спілкування, але так сталося, що доводиться навчатися онлайн. Раді, що така можливість взагалі є!
Анна, мама семикласниці та восьмикласника:
Мої діти взагалі не переглядають уроки на телебаченні. Одразу не було бажання навчатися у такому форматі, адже теми онлайн-уроків не завжди очевидні. Просто ми не знайшли сенсу у тому, щоб сидіти біля телевізора і розуміти, що ж нам пояснюють. Адже у своїй школі діти поступово вивчають теми за планом. І коли щось не зрозуміло, легше загуглити і знайти відповідь. Більш того, мої діти щодня мають онлайн-заняття зі своїми шкільними вчителями. У них просто немає часу, аби додатково переглядати по телевізору. Та навіть якби час був, то не скористалися б таким варіантом. Адже мої діти не мають проблем з комунікацією, вони добре ладнають з власними вчителями.
Як на мене, телеуроки — це радше для дітей з віддалених сіл або ж для тих, хто живе на окупованій території. Часто в таких населених пунктах у дітей поганий інтернет, а у вчителів технічне забезпечення.
Ірина, мама десятикласниці:
Дочка вирішила переглядати уроки такого формату через гарні відгуки однокласників. Так вона і почала дивитися уроки на «UA:Перший», адже там якість сигналу хороша хоч через супутникове телебачення, хоч через інтернет. Нам одразу порадили цей телеканал, лише згодом дізналися, що на інших також транслюють уроки.
Вдалий формат, адже деякі вчителі пояснюють краще за тих, ніж в нашій школі.
Насправді, дуже вдалий формат, адже деякі вчителі пояснюють краще за тих, ніж в нашій школі. Наприклад, алгебра стала зрозумілішою, а згодом дочка і сама почала шукати решту предметів. Навіть фізику захотіла переглянути! До речі, руханка школярів також захопила. Чесно, приємно здивована!
Анна, мама дев’ятикласника:
Мій син переглядає уроки на телеканалах «Рада» й «UA: Культура», тож нам поталанило: жодної політики в перервах. З приводу предметів, то дитині реально знадобилась лише математика, сподобались англійська та українська мови. А ось найгірше враження від української літератури, бо вчитель постійно затинається, читає з планшетки, після такого викладання взагалі зникає бажання підіймати палітурку «Кобзаря». Насправді, телешкола ще дала нам можливість усвідомити професіоналізм учителів нашого закладу освіти, оскільки всі інші предмети дистанційно викладаються на високому рівні. Зокрема діти працюють в Google Classroom, все чітко організовано, тому нагальної потреби в онлайн-школі у нас немає.
Такий формат навчання не може бути основним, це лише альтернативний варіант, який допоможе не відставати від шкільної програми в ситуації, коли учень не має змоги відвідувати школу. Питання в тому, чому про це ніхто раніше не замислювався?
Це не перший і не останній карантин, учні також пропускають заняття по причині хвороби, тож МОН мало би давно створити якісний і доступний медіапродукт, а не видавати теперішній напівфабрикат, виправдовуючи недбалість, непрофесійність, помилки авральним режимом.
Карантин виявив неспроможність численної армії чиновників від освіти організувати процес дистанційного навчання, який «вивозять» зараз на собі вчителі, часто не маючи технічних засобів і відповідних знань, які мали б отримати на курсах підвищення кваліфікації.
Олена, мама восьмикласниці:
З початком карантину вчителі одразу спробували організувати дистанційне навчання.Чесно кажучи, то не можна було назвати навчанням. Дітям пропонували окремі завдання з деяких предметів та декілька відеоуроків з інтернету. Розгубленість вчителів відчувалася протягом перших двох тижнів, тож про жодну систему не йшлася мова. Дітям також важко в таких умовах і самостійне вивчення без учителів виявилося дуже складним.
Тому зараз моя дочка переглядає онлайн-уроки на «Індиго ТВ». Після переглядів занять в такому форматі наш страх зник! Дочка у захваті від англійської мови, історії України та алгебри, а ось теми з геометрії не відповідають програмі восьмого класу. Та ми все одно побачили систему, зрозуміли, що до чого.
Більш того, наші вчителі також заспокоїлися і тепер навіть розробляють заняття з урахуванням онлайн-школи.
Наприклад, донька спочатку переглядає уроки на телеканалі, а потім спілкується з нашими вчителями в Classroom. Тож ми так само робимо завдання і отримуємо оцінки. Нарешті я побачила, що є певна система, а отже буде і певний результат!