Існує думка, що куріння допомагає подорослішати, виглядати крутим чи може заспокоїти в стресовій ситуації. Цукр поспілкувався з молоддю про те, чому спробували, наскільки важко кинути та чи не жалкують про це. Також ми попросили прокоментувати ці історії з медичної точки зору лікаря-нарколога Андрія Анплеєва.
Ангеліна
21 рік, журналістка
Вперше спробувала цигарки у дворовій тусовці, мені було 12, а хлопцям по 14 років. Ми курили міцні цигарки і я думала, що це дуже круто і показник дорослості. Думаю, саме через такі уявлення хотіла влитися у цю компанію. Після першої спроби, я не поверталася до цигарок років п'ять.
Вже повноцінно почала палити у 17 років. В той час подружилася з дівчинкою яка курила, і від неї перейняла цю звичку — відтоді почали вдвох. Здавалося, що за допомогою цигарок я роблю щось заборонене і мені це подобалося. Так я курила два-два з половиною роки. Тоді одна пачка коштувала відносно не дуже дорого — близько 25 гривень. Зараз бачу, як одна коштує і 50 гривень.
Кинула через те, що це не подобалося моєму хлопцю. У нас було парі: якщо у нього вийде схуднути на п'ять кілограмів за тиждень — я кидаю
Він справді бігав влітку в куртці, обмотувався целофановою плівкою, майже нічого не їв. В результаті, у нього вийшло скинути ці кілограми. А мені так було його шкода, бачила як він старався. Тоді я подумала: «Програла, то програла».
Достатньо важко було перший місяць, може перші кілька місяців. Зараз я аналізую той період і розумію, що почала набирати вагу після того, як кинула палити. Хоча мені здавалося, що кількість споживаної їжі не збільшилася. Проте, цифри на вагах та зображення у дзеркалі говорили про інше.
Через пів року я вже могла йти вулицею і не реагувати нюхом на запах цигарок. Зараз мені скоріше неприємний цей запах. Та було таке, що наче й не хочеться палити, але за келихом вина думаєш: «Ось зараз би цигарочку було б дуже в тему».
Не жалкую, що курила, бо це така двіжуха, яку рано чи пізно спробує кожен. Але я дуже рада, що кинула
По-перше, мене тішить фінансовий фактор. Бо коли курила, мені вистачало однієї пачки цигарок на день, може півтора. Колись порахувала витрати і виявилося, що витрачала на це півтори тисячі на місяць. По-друге, почуваюся набагато краще в фізичному сенсі. Після того як кинула, я почала краще слідкувати за харчуванням, стала займатися спортом. Вже минуло півтора року і розумію, що зараз я в хорошій формі. Якби зараз курила, то навряд би мені вдалося досягти таких результатів.
До аналогів цигарок ставлюся нейтрально, як і до самих цигарок. Загалом раз у пів року можу покурити кальян разом з хлопцем або подружкою. Та навіть коли на зупинці люди курять, я не психую. Точно не говоритиму, щоб відішли від мене. Швидше сама відійду, бо мені неприємний цех запах та і загалом до курців ставлюся лояльно.
Роман
22 роки, дизайнер
Я спробував палити років в 13 разом з друзями та однокласниками. Насправді мені ніхто не казав: «Ти не крутий, а ходім покуримо», просто була зацікавленість. Тим паче, це почало з'являтися навколо. Були ті, які пробували, їм не подобалось і вони просто не продовжували. Це нормально, адже ми ніколи не порівнювали людей за таким критерієм.
Постійно почав курити через рік, так само як і спробував — не було серйозної причини. Просто більшість друзів палили, це мене оточувало і я знову спробував та почав. Не хотів викликати у батьків негатив, тому у їхній присутності не палив. Та і завжди говорив, що не курю, але ж вони знали, як цього можна не знати? Просто коли ти наївний підліток, то думаєш, що жуйки буде достатньо. Це не так. Попри їхні здогадки, бар'єру в стосунках через це не було.
Я палив близько шести років. Вистачало приблизно однієї пачки в день і довгий час думав, що куритиму до кінця життя. Потім познайомився з дівчиною, яка згодом стала моєю дружиною, і вона була проти цього
Якось підштовхувала мене до того, щоб я кинув. Мене і самого на шостому році куріння бісило, що без цигарок я нічого не можу. Думаю, люди які палять, зрозуміють що я маю на увазі. Ти прокинувся — куриш, пообідав — куриш, чекаєш на автобус — знову куриш. А коли так не робиш, то весь день йде нанівець. Я вважаю, що це психологічна залежність, але ти звикаєш до цих процесів, тому що у тебе таке життя.
Коли вперше спробував кинути, то протримався десь два тижні. Потім через два-три місяці знову спробував. Саме в той час я працював з дому і коли закінчились цигарки, вирішив не йти до магазину за новою пачкою. Також випадково вийшло, що не бачився з друзями, які досі курять. Потім десь через тиждень почав виходити з дому, але цигарки вже не купував. На роботі почувався спокійно, адже з колективу майже ніхто не курить. А коли бачився з друзями, то було трохи важко. Адже всі цікавилися чому я не палю, всі звикли до цього.
Насправді куріння — це певне ритуальне значення у компанії людей, які самі палять. Зазвичай всі разом виходять на каву, запалюють цигарки і в такі моменти вирішується дуже багато справ
Я спокійно почав виходити разом з ними, але просто не палив і мені було окей. Не скажу, що у мене з'явилося більше коштів, після того як кинув. Я почав пити більше кави та їсти більше фаст-фуду.
Взагалі не використовував жодних пластирів та пігулок, не заїдав їжею бажання покурити — все було спокійно. У моїх знайомих також немає вдалих кейсів, коли це допомагало кинути. Думаю, все справді у голові. Мій фізичний стан не змінився: я не набрав у вазі, відчуття задишки не змінилося як під час куріння, так і після. Я став більш продуктивним, бо перестав відкладати якісь справи на перекур. Справді дуже багато «запрацьовував» це бажання.
Після того як кинув, я пробував вейп у друзів, прикольно було лише перші 10 хвилин. Також не люблю кальяни, електронні цигарки, популярні зараз нагрівачі тютюну взагалі бісять. Вони смердять, і як на мене, краще вже курити міцні цигарки. Взагалі не подобаються якісь ароматичні аналоги, вважаю – це щось створене без сенсу.
Іноді бувають моменти, коли думаю про цигарки. Наприклад, можу відпочивати на природі, побачитись з друзями, або зробити щось кайфове і подумати: «От зараз покурив би». Але якось тримаюся і не роблю цього. Чесно кажучи, думаю, що якби зараз покурив звичайну цигарку, то не почав би знову постійно палити. Бо вже вмію себе контролювати, але пробувати не хочу, бо це ризиковано. Мені дуже подобається, що я не залежний від них. Я позбувся бажання покурити і це найголовніший здобуток відмови від паління.
Про досвід не шкодую, бо «курив собі та й курив». Якщо у мене будуть діти й вони теж куритимуть, я не заборонятиму. Звісно, зроблю все, щоб пояснити чому це не треба робити, та вони мусять самі до цього дійти. Не знаю, може куріння якось нашкодило моєму здоров'ю, але я теж в цьому не певний. Це досвід — частина мого життя, багато чого пов'язаного з ним було доброго в моєму житті, багато чого негативного також. Але це було, а зараз немає.
Дар'я
21 рік, операторка техпідтримки ІТ-компанії
Всі знайомі пробували цигарки і через цікавість мені також захотілося. В той момент я обожнювала молодіжний серіал «Скінс», і це ще більше підбурювало інтерес спробувати. Пам'ятаю, мені було 13 років, нас було троє дівчат, одна з яких більш-менш розумілася на цигарках. Тоді без питань можна було придбати їх поштучно у бабусь на вулиці. На думку дівчини, ми взяли хороші цигарки, але вони виявилися дуже міцними для першого разу.
Після великої затяжки я сказала: «Все, більше ніколи не куритиму». Після я розуміла, що мені не сподобалось, але інтерес не зник. Паління мене приваблювало
Чітко пам'ятаю, як курила з 14 років, тоді ще балувалася: інколи пачки вистачало на місяць, інколи взагалі не курила по кілька місяців. Така звичка заходила у компаніях з друзями, які також пробували. Так я ненароком дізнавалася, де інші неповнолітні купують цигарки. Знову ж таки, у бабусь на вулиці, або треба просити у найстаршого на вигляд з компанії, аби він купив.
Думаю, почала стабільно курити років з 18, коли цигарки можна було купити без проблем. В той час я вже працювала офіціанткою і ця робота сама по собі стресова. До того ж, за 12 годин зміни, а інколи бувало більше, у тебе з'являються якісь обідні перерви і є час щоб вийти покурити. У прохолодну погоду могла піти на перерву з гарячим чаєм і знову закурити. І причина для цього знаходиться, наприклад, хтось зіпсував настрій. Вже під час роботи у кол-центрі бували нічні зміни. Тоді мені було років 20 і пачка цигарок вже йшла на три дні. Просто вночі здавалося, що часу більше, тому коли знаходилась можливість, я виходила на перекур.
А коли працювала у Німеччині, то за моїми підрахунками витрачала близько 100 євро на місяць на цигарки. Тоді я курила міцні цигарки. У цей період у мене почався сильний кашель, через який прокидалася вночі
Ніколи не хотіла кидати паління, це сталося випадково. У мене завжди була позиція — якщо хочу насолоджуватися життям, я це робитиму. Розуміла, що можу померти з будь-якої іншої причини хоч завтра. До того ж, люблю випити, і думаю, що алкоголь вбиває сильніше за цигарки.
Але одного разу я курила на обідній перерві і відчула, що мене починає нудити. От як раніше, коли замість ментолових палиш звичайні міцні й тобі стає неприємно. В той момент вийшло точнісінько так само. Але я все одно не зупинялася: половину викурила — викинула, і все одно хотілося. А потім подумала, що це непоганий привід кинути. Тоді у пачці залишалося штук 5-7 і вирішила, що братиму по одній на день, а далі не купуватиму. На початку було важко, адже все одно розуміла, що без сильного бажання нічого не вийде. Типу хочу бути здоровим — для мене недостатня мотивація.
Паралельно завантажила собі додаток «Я не курю» і ділилася з друзями: «Дивись, минув вже тиждень, місяць, 100 днів». Зараз минуло п'ять місяців, інколи хочеться курити
Коли ставало тривожно, я сиділа без цигарок і не розуміла куди подіти негативні емоції. В цьому плані було важко, тому увечері я знімала стрес за пляшечкою пива. Не було такого, що я заглушала бажання солодощами чи насінням. У мене організм сам захотів кинути. Я вже розуміла, що це залежність, бо увійшло до звичок які тяжко руйнувати.
З точки зору самонавіювання — нікотин допомагав мені впоратися зі стресом. Десь я читала про «ефект соски». Як маленькі діти звикли брати її до рота, коли плачуть, так і дорослі беруть, але вже цигарку. Та реально це самонавіювання: ти стоїш, куриш, слухаєш музику, за цей момент хвилин на п'ять випадаєш з реальності та обмірковуєш власні думки.
Не шкодую, що курила, бо це непоганий привід скинути зайві емоції. Не можу сказати, що паління принесло у моє життя якийсь негатив, позитив чи наслідки. Бо мій організм сам по собі своєрідний: буває паморочиться у голові, є задишка і для мене це норма навіть без нікотину. Єдине, кашель зник
Взагалі не курю кальяни та вейпи, адже організм не сприймає таку кількість диму, ще й з певними смаками. Навіть якщо людина поряд це куритиме, мені все одно стане недобре. Але до прикладу, можу покурити марихуану. Наприклад, курила у Відні, де вона частково легалізована.
Не заперечую, що у майбутньому знову почну палити цигарки. Хоча справді хочу народити дітей, але для цього мені треба не вживати й алкоголь. Та навіть відмова від таких звичок не гарантія того, що матиму абсолютно здорових дітей. Якщо дізнаюся, що мої діти курять, я все їм поясню, але без скандалів. Думаю, навіть не заборонятиму. Адже знаю свій характер, тим паче у підлітковому віці, і якщо мені забороняли певні речі — з цього нічого не виходило.
Ілюстрація на головній: mohamed_hassan
