Щорічно у світі видаються мільярди книжок. В Україні, приміром, у самому лише 2017 році видали більше 50 млн примірників. І як у цьому різноманітті вибрати щось достойне і сповна насолодитися чтивом? Щоб було трохи легше обрати достойну книжку, ми попросили сумчан поділитися своїм рекомендаціями з читачами ЦУКРу.
Анастасія Боярчук
волонтерка,
голова громадської організації “Місто розумних”
У списку книжок, що вразили мене у 2018 році, більше художньої літератури, оскільки наукову та публіцистичну літературу я не дуже люблю. Найзнаковішими для мене стали "Спустошення" Любко Дереша, "Шантарам" Грегорі Девіс Робертса, "Інтернат" Сергія Жадана та "Делегування&Керування" Брайана Трейсі.
Усі книжки дуже різні, але в кожній з них є те, про що я мрію. Роман “Спустошення” — про можливість змінити глобальну гру, “Шантарам” — про Індію, її культуру та нескінченні пригоди, “Інтернат” — про еволюцію персонажа від позиції "Я не цікавлюся політикою, я нікого не звав і не знаю звідки стріляють" до свідомого громадянина.
Книжка “Делегування&Керування” з'явилася у моєму житті у момент, коли я дуже її потребувала. Вона була в одному екземплярі, у одній книгарні і я її випадково знайшла. Вона вразила неймовірною кількістю корисною інфи на 120 сторінках формату А6!
Віталій (Мет) Черкас
програміст
За цей рік я прочитав дуже багато книжок, але складати список прочитаного почав лише з вересня, тому пригадати що читав приміром навесні, дуже важко. Скажу, що мене вразило з останнього.
Це книжка “Вогонь і лють. Всередині Білого дому Трампа” Майкла Вулффа, яка побудована на 200 інтерв’ю з членами команди нинішнього президента США. Її особливість — у великій кількості неймовірно цікавих подробиць як політичного, так і особистого життя Трампа.
З художньої літератури найбільше запам’яталася книжка “Кінець вічності” Айзека Азімова. У неї просто феєрична кінцівка.
Проте найбільший вплив на мене справила напевно книжка “Міф про Сізіфа” Альбера Камю. Саме вона похитнула в мені агностика та розбудила екзистенціаліста.
Катерина (Вомбат) Барило
журналістка, блогерка,
співорганізаторка читацького клубу "Соляріс"
У 2018 році у мене було дуже багато книжкових відкриттів. Одним з них стала книжка “Джерело” Айн Ренд. Напевно найперша в моєму топі, так як вона поєднує у собі і прекрасну історію, і крутий стиль написання, який захоплює з першої секунди. Крім того, вона дуже близька для мене за сенсом. Це історія про архітектора і проте як варто залишатися собою і боротися за свої принципи та ідеї.
Ще одна історія, на цей раз реальна — історія Ґертруди Белл, видатної британської жінки, що описана у книжці “Королева пустелі” Джорджини Говелл. Книжка вражає тим, що вона біографічна і коли ти читаєш ці 450 сторінок і розумієш, що це було в житті однієї людини, починаєш усвідомлювати, що можеш набагато більше, ніж здається.
Ще одне відкриття 2018 року — книга “Ігри, у які грають люди” Еріка Берна. Книжка читалася важко та довго, при тому, що вона дуже тоненька. Але під час її прочитання усвідомлюєш, що ми продовжуємо грати в ігри і маніпулювати один одним. По книжці можна прослідкувати навіть свої певні вчинки і зрозуміти, чому ти дієш так чи інакше. Раджу її читати людям, які працюють над собою, хочуть змінювати своє життя і виправляти свої помилки.
Наостанок книга з розряду легкого чтива, яка мене вразила своєю простотою, красою, пейзажністю — “Маленька паризька книгарня” Ніни Джордж. Вона наповнена атмосферою Франції, книжок, тепла… Вона не є складною та не має якихось прихованих сенсів і, мені здається, її класно читати у дорозі, тому що її головний герой також подорожує.
Кирило Балаценко
студентський декан факультету ЕлІТ Сумського державного університету
Я не дуже багато читаю книжок, але у 2018 році була книжка, яка мене дуже вразила і її назва “Пиши, сокращай” Людмили Саричевої та Максима Ільяхова.
Після її прочитання я зовсім інакше почав дивитися на тексти. А саме з ними ми найчастіше маємо справу, незалежно від того, читаємо ми їх чи пишемо. І іноді ми їх настільки навантажуємо складнопідрядними, складносурядними реченнями, штампами, що читачеві дуже важко зрозуміти зміст.
Зараз я почав розуміти, як краще писати тексти, почав прибирати канцеляризми, писати простіше і доступніше.
Фото: pexels.com
