У Сумах ніколи не було гір, та попри це сум'яни змогли створити й розвивати спільноту альпіністів і скелелазів. Наприкінці 90-х років ті, хто хотіли займатися цим спортом, створили скеледром на закинутих будівлях у Сумах. Згодом вони підкорювали вершини Гімалаїв, Паміру й Тянь-Шаню. Сьогодні сумська молодь тренується на сучасній інфраструктурі, зокрема, на скеледромі Climbing Mouse

Щоб дізнатися, як змінювалася культура скелелазіння в Сумах, Цукр поговорив із різними поколіннями його прихильників — Володимиром Рошком та Ксенією Устименко. Розповідаємо, як їм вдається робити спорт популярним, який шлях довелося пройти, щоб створити у місті перші скеледроми.

«У Криму з'явилася любов до скель»

Сум’янин Володимир Рошко — Майстер спорту України міжнародного класу з альпінізму. Цією справою він захопився у 12 років, коли вперше прийшов у «Клуб туристів-альпіністів» Палацу дітей та юнацтва. Здається, про цей різновид спорту дізнався з фільмів, говорить чоловік. 

— У Сумській області немає таких ландшафтів, які могли б надихнути ходити в гори. У нас рівнинна територія. Проте чомусь мене тягнуло туди і я таки захотів спробувати, — каже Володимир. 

Спочатку він займався в дитячій секції альпінізму — там тренуються діти до 18 років. Одного разу вони виїхали на навчально-тренувальні збори в Крим. 

— Саме в Криму з’явилася любов до скель. Командний дух, життя в походах, молодь — це була романтика, яка мене надихала, — згадує альпініст.

Згодом Володимир перейшов до дорослої секції «Альпклубу “Суми”», де його тренував Федір Мітюхін. Саме тут альпініст здобув перші досягнення.

Пізніше з командою альпклубу вони почали подорожувати до вершин: Гімалаїв, Паміру і Тянь-Шаню у Центральній Азії.

Створили власний скеледром на закинутих будівлях

Попри те, що у Сумах немає рельєфів для занять, молоді альпіністи й скелелази хотіли розвиватися. Тож почали власноруч створювати імпровізовані скеледроми.

— Ми так хотіли займатися й прогресувати, що наприкінці 90-х років на нашій «Хіросімі» — території поблизу парку Кожедуба, де колом стоять закинуті будинки, молотками й перфораторами видовбували зачіпки — так звані «хапалки» в бетоні. Потім вішали мотузки й лазили по цих заглибинах, — пригадує Володимир.

З часом у Палаці дітей та юнацтва з’явився невеличкий зал зі штучними зачіпками на стінах. На початку 2000-х років у парку імені Кожедуба двоє випускників «Клубу туристів-альпіністів» Палацу дітей та юнацтва збудували перший високий скеледром у Сумах.

photo 2025 01 16 11 47 41
Володимир тренується на скеледромі «Рельєф» у парку імені Кожедуба. Фото: архів Володимира Рошка

— Вони запланували, що це буде комерційний проєкт, проте тоді людям «не зайшов» такий різновид активностей. Тому скеледром монетизувати не вийшло. З часом тренувальний майданчик передали «ідейним» спортсменам, аби ті займалися на ньому безплатно, якщо підтримуватимуть в хорошому стані, — розповідає альпініст.

Таким «ідейним» був і Володимир Рошко. Разом з іншими сумськими скелелазами вони не тільки тренувалися, а й доглядали цей майданчик. Пізніше там добудували ще кілька додаткових стін для лазіння.

Експедиція тривала півтора місяця

Згодом у Сумах сформувалася амбітна команда альпіністів, яка сходила у найвищих гірських районах. Сумські альпіністи входили до найсильніших спортсменів України, були членами національної збірної команди, розповідає Володимир.

Кожне сходження на гору — окрема історія, а експедиція — окреме життя, ділиться чоловік.

— Разом з командою та тренером ми постійно планували сходження на складні вершини. Одна з екстремальних експедицій запам’яталася на все життя: у 2011 році ми піднялися на вершину Пік Енгельса висотою 6510 метрів. Вона розташована на кордоні Таджикистану й Афганістану, — розповідає альпініст.

Володимир обрав саме цю гору тому, що одного разу в офісі свого тренера побачив фото з красивою і водночас суворою вершиною. Знизу був підпис: «Пік Енгельса. Таджикистан». Чоловік пригадує: «Одразу стало зрозуміло — мені туди треба!».

photo 2025 01 16 11 47 38 1
Зимове сходження на вершину Чанчахі. Тоді команда сумських скелелазів стали бронзовими призерами на Міжнародних змаганнях. Фото: Архів Володимира Рошка

Цю експедицію було важко організувати: район був віддалений, інформації про нього було замало, а востаннє альпіністи були там аж у 80-х. До гірського масиву можна було дістатися тільки спецтранспортом. Щоб із Сум опинитися біля підніжжя гори, команді знадобилося десять діб.

— Ми їхали автобусами, потягами, УАЗиками та йшли пішки. Людей поблизу гори зовсім не було. Ми зустріли лише одного пастуха, який жив тут зі своєю сім’єю, — пригадує Володимир.

Команда планувала стати першопроходцями вершини й прокласти свій складний маршрут. Але тоді вони потрапили під каменепад, їм довелося зупинитися. Спускатися назад у базовий табір було довго й виснажливо.

— Ця подорож тривала аж півтора місяця. Попри всі пригоди ми повернулися додому з купою емоцій та досвідом. Хоч вже і пройшло 14 років після, я досі перед очима бачу ту «Гору на пів неба» — так ми її називали, — розповідає Володимир.

Займали призові місця, хоч і тренуватися було ніде

Скелелазіння — це водночас і дозвілля, і професійний вид спорту. У Сумській області є Федерація альпінізму та скелелазіння — спортивна організація, яка розвиває та популяризує ці види спорту в регіоні.

— Скеледром на території парку Кожедуба — неприбуткова ініціатива, яка функціонує коштом благодійних внесків. Висота скеледрому 12 метрів, а чимала кількість трас різної складності дозволяє тренуватися на ньому і дітям, і дорослим, — каже Володимир Рошко.

З 2010 року Володимир звертався до сумської влади й просив вкладати бюджетні кошти, щоб розвивати скелелазіння й альпінізм на Сумщині. У 2022 влада долучилася до цього — разом з альпіністами запланували експедицію на найвищу вершину світу — Еверест. Також планували збудувати новий скеледром у Сумах.

photo 2025 01 16 11 48 02 1
Дмитро Нечипоренко та Володимир Рошко на вершині Пік Манаслу. Фото: Архів Володимира Рошка

— Ми знайшли кошти на реалізацію цих проєктів, але початок повномасштабного вторгнення завадив нашим планам, — каже альпініст.

Коли сум’яни займали перші місця на змаганнях, колеги з інших міст дивувалися: «А де ж ви тренуєтеся? У вас майже немає місць для занять». Сумська команда відповідала, що займається на власноруч збудованих скеледромах та багато часу функціонально готується, але найголовніше — це їхні бажання та цілеспрямованість.

Національна збірна команда України з альпінізму на вершині піка Гімал Чулі. На фото крайній праворуч Рошко Володимир. Фото: Архів Володимира Рошка

— Сум’яни завжди складали сильну конкуренцію на змаганнях з альпінізму, особливо для сильних команд з Одеси, Києва, Харкова. Водночас у цих містах в альпінізм і скелелазіння вкладали набагато більше коштів та будували інфраструктуру, — говорить Володимир.

Попри мінімальний бюджет і нестачу спеціалізованих майданчиків, Суми мали здобутки у цьому спорті. Проте коли почалася пандемія, а згодом повномасштабне вторгнення, розвиток альпінізму та скелелазіння загальмував.

— Проте я досі просуваю ідею створювати спеціальну інфраструктуру і залучати молодь до альпінізму та скелелазіння. У Сумах є потенціал, щоб відновити й розвивати сильну команду, — каже Володимир.

photo 2025 01 16 11 47 52 1
Національна збірна команда України з альпінізму в базовому таборі під час експедиції в Гімалаї. Фото: Архів Володимира Рошка

«Мама познайомила мене зі скелями»

Змалечку власниця й інструкторка скеледрому Climbing Mouse Ксенія Устименко їздила з мамою на скелі у Житомирській області.

— З трьох років мама брала мене з собою, вона теж захоплювалася скелями. Пам’ятаю, ми ночували на них. Поки батьки співали під гітару біля вогнища, я сама йшла до намету, лягала в спальник й засинала, — пригадує Ксенія.

Відтоді у Ксенії була пауза в скелелазінні близько десяти років. Хрещена мати дівчини також альпіністка, тож коли Ксенії було вже 13, жінка покликала їх з мамою знову поїхати до села Дениші, Житомирської області.

— Довго ми не думали, швидко зібралися і відправилися до скель в Житомирі. Відтоді спорт закріпився в моєму житті, я почала регулярно відвідувати заняття у Палаці дітей та юнацтва, — каже дівчина.

У шкільні роки Ксенія їздила на змагання зі скелелазіння. Каже, тоді не мала суперниць. Зараз вона займається боулдерінгом — це вид скелелазіння, де люди лазять по невисоких скелях чи штучних стінах без мотузок, чи страховки. Для безпеки використовують гімнастичні мати.

Збирали скеледром власноруч

Коли почалася пандемія коронавірусу і відвідувати заклади, установи заборонили, Ксенії виповнилося 18 років. Ходити на тренування в ПДЮ вона вже не могла, тож дівчина почала практикуватися на природному рельєфі.

— Мені завжди хотілося робити щось у спільноті однодумців: кудись з’їздити, десь полазити. Я можу на тиждень поїхати жити в лісі, тож поруч хочу бачити людей, які розділяють таке дозвілля, — говорить вона.

Заняття на природі їй подобались, проте вона хотіла більшого: практикуватися і вміти керувати цим процесом. Так дівчина вирішила відкрити власну справу. Перша думка створити скеледром у Сумах з’явилася у неї влітку 2023 року, а в березні 2024 Ксенія відчинила його двері для всіх охочих. Відтоді на скеледромі займаються і любителі, і професійні спортсмени.

photo 2025 01 16 11 26 30
Так облаштували скеледром Climbing Mouse

— Звісно ж, скелелазіння — це ще й проведення часу на природі, адже ми влітку іноді виїжджаємо на рельєфи. Також цей вид спорту дозволяє багато комунікувати: на нашому скеледромі люди знаходять друзів, а дехто — навіть кохання, — говорить Ксенія.

Climbing Mouse облаштували за власні кошти. Ксенія каже, що цікавилася грантами від держави на власну справу, але умови в них їй не підійшли.

photo 2025 01 16 11 27 06
Ксенія Устименко, тренерка та власниця скеледрому в Сумах

— Великий фінансовий внесок зробили батьки та мій хлопець. Також ми зверталися до знайомих та друзів, вони теж допомогли з грошима. Проте від ідеї до її реалізації ми все робили самі, — каже Ксенія.

Стійку рецепції, ящики для одягу і роздягальні Ксенія з хлопцем Віталієм робили власноруч.

— Облаштовували приміщення, орієнтуючись на потреби відвідувачів. Я пам’ятаю, як спеціальною фрезою вирізьблювала кутики та шліфувала деревину, — згадує власниця.

Зводити сам скеледром їм допомагав Володимир Рошко. Першими відвідувачами Climbing Mouse стали знайомі-скелелази з досвідом. Ксенія каже, що не всім «зайшов» їхній майданчик для занять, адже він орієнтований саме на боулдерінг.

— Ідея нашого скеледрому — створити нову, свіжу спільноту скелелазів та відокремити від застарілих практик і поглядів. Хочемо поширювати культуру скелелазіння серед сучасної молоді й не тільки, — каже дівчина.

Скеледром — не лише дитяча розвага

За словами Ксенії Устименко, дехто сприймає скеледром виключно як дозвілля для дітей. Однак скелелазіння — екстремальний вид спорту, де за дітьми, окрім інструкторів, мають пильнувати ще й батьки. Більшість маршрутів у Climbing Mouse спрямовані саме на дорослих.

— Ми намагалися популяризувати культуру занять «батьки й діти», але це призвело до конфліктних ситуацій. Нам хотілося, аби старші слідкували за дітворою. Проте, коли помітили, що батьки можуть залипнути в телефоні, то почали робити їм зауваження. Відтоді ми заборонили маленьким відвідувачам займатися без інструктора, — розповідає Ксенія.

Зараз інструктором працює лише власниця скеледрому. Каже, що для охочих на цю посаду головне не навички скелелазіння, а уважність до відвідувачів.

— Якщо це заняття з дитиною, то інструктор має бути чуйним, терплячим та уважним, не примушувати й не тиснути. Також має бути балакучим та вміти заспокоїти, — каже власниця скеледрому.

Вона говорить, що іноді тренери не можуть досягти рівня своїх же спортсменів. Проте, високі аналітичні здібності дозволяють їм навчати інших. Тому важлива задача для інструктора — аналізувати, як тримається тіло чи як поставити руки або ноги.

Чому навчає скелелазіння

Скеледром у Сумах спрямований на боулдерінг, який дещо нагадує сучасний паркур, каже Ксенія 

— Цей вид скелелазіння дозволяє прокачати усі м’язи тіла. Ми змінюємо траси для проходження кожні три тижні, тож не зупиняємося надовго на відпрацьованих рухах, — пояснює Ксенія Устименко.

photo 2025 01 16 11 28 49
Ксенія тренує вихованців на скеледромі

Також цей вид спорту розвиває витривалість, гнучкість, координацію та відчуття власного тіла.

— Щоб правильно поставити руку чи ногу та втримати баланс, треба прислухатися до тіла й відчувати, як варто розподілити вагу, — розповідає інструкторка.

Скелелазіння допомагає розвинути концентрацію. Тому Ксенія часто робить учням таке зауваження: «Коли лізеш — не розмовляй». Також вчить аналітичного мислення, щоб знайти найпростіший шлях, і виховує стійкість до стресу.

— Скелелазіння — це завжди падіння. Можна зробити велику кількість спроб, але «перемога» може бути лише одна. Не всі люди легко сприймають невеличкі поразки, тому цей спорт навчає плідно працювати на результат, — каже Ксенія.

Хто може займатися цим спортом

Займатися скелелазінням можна без попередньої підготовки: не обов’язково йти в спортзал, щоб підкачати собі руки чи ноги. Перед тренуванням треба зробити п’ятихвилинну розминку і вже братися проходити маршрут.

— Болдерінгом не бажано займатися тим, хто має проблеми з серцем або судинами. Також якщо людина має травми чи захворювання опорно-рухового апарату: грижі, артрит, хворі меніски чи незагоєні переломи, — говорить інструкторка.

Не можна займатися й тим, хто має хронічні захворювання, що впливають на координацію або баланс, як-от епілепсія чи панічний страх висоти.

— У Києві та Львові скеледроми проводять тренування для бійців, які втратили під час боїв кінцівки. З інструктором вони вдало проходять тренувальні маршрути. В нашому скеледромі ми теж плануємо організувати страхування й тренування для цих людей, — каже власниця.

Щоб набути базових навичок у скелелазінні, потрібно займатися регулярно. Якщо людина без фізичної підготовки відвідуватиме тренування без інструктора три рази на тиждень, то за три місяці вона навчиться основних скілів цього спорту.

photo 2025 01 16 11 25 58
Ксенія тренує дітей

— З інструктором, звичайно, цей процес пришвидшиться. Ми завжди підкажемо, допоможемо та навчимо, — говорить тренерка.

Ксенії, як спортсменці, найбільше подобається випробовувати свої можливості. Каже, що чим довше працюєш над певним маршрутом — тим солодше перемога.

— Коли розумієш, що тільки-но ти навчився чомусь новому, чого ніколи не вмів — це неймовірний кайф, — говорить вона.

Як інструкторці, їй подобається працювати з дітлахами: слухати їхні історії під час розминки, давати їм віру в самих себе і дарувати те саме яскраве дитинство.

— За це я отримую щасливих та вдячних дітей, які з радістю чекають на тренування. Дехто робить подаруночки: поробки чи малюнки. Я все підписую і зберігаю, — розповідає власниця.

photo 2025 01 16 11 17 50
Малюнки дітей, які тренуються на скеледромі. Фото: Ксенія Устименко

Найцінніший відгук від дорослих відвідувачів — зменшення стресу та ізоляція від проблем, які тиснуть на людей весь час.

— Дійсно, коли ми ще не відкрилися, я вже казала, що хочу, аби люди зайшли сюди й все — двері зачинилися і всі проблеми залишилися за ними. У нас тільки гармонія, щастя і жодних стресів, — ділиться Ксенія Устименко.

Роботу нашого медіа підтримує спільнота небайдужих сум'ян — Клуб Цукру. Завдяки цим людям ми можемо досліджувати наше місто, розповідати про людей у ньому та надихати вас на зміни. Підтримуйте Цукр від 50 гривень і теж ставайте частиною спільноти активних сум'ян. А ще ви отримаєте від нас певні переваги членства у клубі.
Софія Костенка
Фрілансерка Цукру

Вас може зацiкавити

зображення 2025 02 10 114210232
🍸 У Києві організують благодійну вечірку на підтримку Цукру
12 лютого о 18:00 співзасновник Цукру Дмитро Тіщенко стане за барну стійку київського Squat17b на вулиці Терещенківська, 17Б. Він готуватиме коктейлі, натхненні Сумами, а половину прибутку від продажу заклад передасть на підтримку медіа. Коктейлі, мерч та сумський двіж Цієї середи на гостей чекають донатні коктейлі та мерч Цукру, весь прибуток від продажу якого піде на […]
зображення 2025 02 10 140103436
🎙️ Письменник Владислав Івченко записав історію воєнних Сум для проєкту «Міста сили»
Вітер на блокпості, звуки ворожої колони, пісня прапорів і дитячий сміх у напівпорожньому місті — ці звуки рідних Сум у 2022-2024 роках записав сумський письменник Владислав Івченко. Про це пише «Радіо Культура». Повністю есей можна послухати за посиланням. Звуки війни У своєму есеї Владислав Івченко розповів, як для нього почалося повномасштабне вторгнення. Про перші повідомлення […]
pexels karolina grabowska 4218979 (1)
📚 На Сумщині бібліотекарки читають книжки телефоном для людей з порушеннями зору
У Центральній міській бібліотеці Шостки працівниці в будні читають книжки телефоном для людей з порушеннями зору. Роблять це у рамках проєкту «Почути світ, щоб бачити життя» від DOCU/CLUB. Про це написали «Читомо». Як це працює Читання відбуваються з понеділка по п'ятницю о 14:30 у форматі телефонної конференції. Цим займаються чотири бібліотекарки — Анжеліка Пенкіна, Валентина […]
зображення 2025 02 10 110215737
🏭 На Сумщині працюють три індустріальні парки. Розповідаємо, які можливості вони відкривають
В Україні зареєстровано понад 100 індустріальних парків, три з них розташовані на Сумщині. Про це йдеться у досліджені UA War Infographics. Що таке індустріальний парк Індустріальний парк — це спеціальна територія з інфраструктурою для масового залучення підприємств, що працюють найчастіше в промисловості та суміжних індустріях. Компанії в таких парках отримують доступ до необхідної інфраструктури: доріг, […]
зображення 2025 02 09 235126951
🚨 Російський «шахед» атакував автостоянку в житловому кварталі Сум (оновлено)
9 лютого російський безпілотник влучив в автомобільну стоянку в житловому кварталі Сум. Про це повідомив в.о. міського голови Артем Кобзар. Оновлено: ДСНС повідомили, що внаслідок атаки пошкоджено 15 машин та три багатоквартирних будинки. Постраждалих немає. Наслідки атаки Внаслідок атаки постраждало щонайменше 10 автомобілів, повідомив Артем Кобзар. У навколишніх багатоповерхівках вибиті вікна та розбиті автівки. На […]
зображення 2025 02 08 103453729
⚡️ Російський безпілотник влучив у приватний будинок у Сумах
Уночі 8 лютого внаслідок атаки російського безпілотника в Сумах загорівся приватний будинок. Про це повідомила Сумська ОВА. Що відомо «Шахед» влучив у житловий будинок на території обласного центру. Через влучання сталася пожежа та значні руйнування споруди. На місці працювали рятувальники ДСНС, які локалізували пожежу та частково розібрали завали. В.о. міського голови Артем Кобзар повідомив, що […]