Ми зазирнули до яток селянського базару в Сумах. Чимало людей тут продають те, що виростили самі на городах чи в садах. Разом з товаром тут передають і його історію: як 30 років тому купував саджанець персика чи коли малим почав крутити медогонку з дідом. Вмикайте всі смакові й зорові рецептори на повну й закохуйтесь у сумський базар, мандруючи рядками цього тексту.
Купував саджанці на цьому ж базарі
Олександр Васильович із Солідарного Сумського району продає «все своє». Навіть персики виростив на власному городі. По чому? 120 гривень за кілограм. Питаю, звідки в нього взялися незвичні для нашого клімату дерева.
— У 90-ті роки після розвалу Союза з Харкова нам возили. Ось недалеко, прямо на базарі машини стояли, й з них продавали саджанці персиків. Я купив собі два деревця — обидва прижилися, — розповідає чоловік.
Його персики останні років п’ять не родили — каже, обмерзають. Цьогоріч їх та абрикоси теж «побило». Та все ж плодів вистачило й на продаж.
Олександр Васильович продає і малину, саджанці якої так само купував на сумському ринку. Наприкінці розмови уточнює, що застати його за торгівлею на базарі можна лише влітку.
Минаємо кілька імпровізованих яток і бачимо жінку з чотирма пакетами абрикосів. Прошу розповісти, що вона літнього продає. На запитання миттєво відповідає: «Пробуйте! Можете навіть наїстися». Це Ольга Іванівна також із Солідарного, сусідка Олександра Васильовича. Чомусь на базарі вирішила розміститися трохи далі від односельця.
— У мене абрикоска, схрещена з персиком. Деревця купляла тут, на риночку. Від неї вже повиростав молодняк. Чотири тих саджанці пересадила й тепер у кожного ягоди з різним смаком, — ділиться Ольга Іванівна.
Вона навіть плоди розклала в різні пакетики. Каже, з жовтенькими бочками — це з другого дерева. Питаю, чи хоч сама змогла наїстися абрикосів? Говорить, що їсть прямо на городі.
— Коли принесеш у хату, то вже не те. Ягід своїх повно, хоча для продажу оборот невеликий. У нас городу п’ять соток, але і там, і в саду всього насаджено вдосталь. На базар несу, коли щось зайве є, — розповідає Ольга.
Надія Миколаївна з Піщаного теж продає домашні персики. Просить 100 гривень за кілограм. Розповідає, що цього року вперше їх доглядає. Раніше деревами займався чоловік.
— Персики у нас давно. Маємо аж чотири дерева, і всі різні! Вирощувати їх нелегко, треба кілька разів обробляти від хвороб, формувати дерева.
За мить Надія Миколаївна називає інші переваги власноруч вирощених плодів потенційній покупчині, яка щойно підійшла до неї.
— Наші персики не такі, як ото привізні. Їх там зеленими виривають і смак зовсім другий, — переконана Надія Миколаївна.
Справу починав ще дідусь
Тим часом підходимо до Михайла зі Штепівки. Впали в око його лотки, переповнені лохиною. Цю ягоду він теж вирощує вдома.
— Це нелегко. Купували спеціальний кислий ґрунт, а саджанці замовляли із Закарпаття. Посадили років п’ять тому, а перший урожай ягід отримали тільки через два роки. Я вже їх так об'ївся, що не дуже й хочеться. Кожен день то там жменьку, то там, — жартівливо бідкається Михайло.
Він говорить, що історія їхнього саду почалася ще з дідуся — він висадив черешні, абрикоси, груші. А внук підхопив: збудував теплиці та додав понад 30 нових саджанців. Тепер продає і персики, і сливи, і малину. Навіть полуниця досі родить. Щоправда, пояснює, це повторний залишковий урожай, а новий повноцінний буде вже восени.
Далі знайомимося з Василем Петровичем — сумським пасічником, який з п’яти років розуміється на бджільництві. Свої вулики зараз вивозить на край Сумського, початок Лебединського районів.
— Мій дід був професійним пасічником, а я малим уже починав крутити медогонку. Дід у вулики заглядає, мама носе рамки з медом, а я обрізаю соти й качаю мед, — пригадує дитинство Василь Петрович.
Він продає квітковий мед. Пояснює, що акація цього року померзла, тому бджоли «взяли липу, пішли по бур'янах: фацелії, собачій кропиві, а зараз — по соняшнику».
Василь Петрович пропонує спробувати мед. Набирає зі свого бідончика краєм ножа й мастить ним тильну сторону моєї долоні. На руку одразу сідає бджілка — одна з тих, що постійно літають біля сумського пасічника в брилі.
Бал із 700 хризантем
На завершення підходимо до місцини, де продають квіти й інші рослини. Анна Іванівна також живе в Сумах. Сьогодні вперше прийшла продавати квіти на базарі. Говорить, навіть цін не знає, тому віддає, за скільки дають.
— У мене своя клумба, все життя вдома квіти вирощую, а зараз така ситуація, що треба продати. Пенсія маленька, тому доводиться. Я взагалі всі квіти люблю, а найбільше — прості, як-от чорнобривці. У мене вони по всьому городу.
Питаю, чи не підкаже Анна Іванівна своїх секретних точок на базарі. Радить підійти до дівчини з квітами. В неї зазвичай сама купує розсаду, бо їхня родина займається цим багато років.
Так знайомимося з Тетяною з Великої Чернеччини. Батьки її чоловіка вже понад 30 років вирощують квіти на продаж. Вона 13 років тому прийшла в сім’ю і теж підхопила цю справу.
— У нас три городи й три сім'ї — разом займаємося квітами. І букети формуємо, і композиції в коробочках і, кущами продаємо. Торгуємо на цьому ж місці через день, а коли маємо більше товару — навіть і щодня.
Зараз у Тетяни можна купити сухоцвіти — кермек, який ще називають статицею. Також є гладіолуси, жоржини, троянди. Всі квіти, що поступово розпускаються, ми привозимо на базар, розповідає вона.
— У серпні почнуться хризантеми — буде їхній бал. Маємо понад 700 голландських сортів — красиві кущі.
Усіма знаннями з нею ділилися батьки, каже Тетяна. Зараз вона знається на сортах, селекціях, посадках, обробітку, збиранні. Навесні у неї можна купити цибулини лілій, гладіолусів, жоржин та інших квітів.
Поруч рослини продає Тетяна Олександрівна з Сум. Сьогодні вона принесла молоді відростки родини сукулентів, товстянки, двох фікусів різних видів. Розповідає, що знання переймала від мами з дитинства. Вона також любила доглядати рослини.
— Ще у мене є лілійники або іншим словами гемерокаліси. Вони зовсім невибагливі, тому я їх люблю. А ще сьогодні принесла рослинку, не знаю, як вона і зветься. Взяла на покинутому городі в сусідів. Може хтось захоче доповнити нею свій букет, — розповідає зі сподіванням Тетяна Олександрівна.
За кожним товаром на базарі — людська історія. Дідусь-пасічник, що з дитинства крутив медогонку. Жінка, яка вперше продає квіти через скрутні часи. Чоловік, що кілька років чекав урожаю лохини. Нехай ці історії надихнуть і вас пройтися базаром, щоб знайти свої скарби.
