У 30 років учасник невеликого бенду «Злий фельдшер» Євген Титаренко вирішив змінити своє життя, здобувши медичну освіту. А з початком війни у 2014 році присвятив себе тактичній медицині. Створивши проєкт «Купина», він бореться із застарілими підходами й передає військовим базові навички порятунку життя на полі бою.
Євген розповів Цукру, як з музиканта став медиком і навчив такмеду понад 30 тисяч людей, а також, що треба знати, щоб надавати першу допомогу пораненим.
Стати фельдшером у 30
Музичне хобі зʼявилося у Євгена ще в 1996 році, коли навчався в аграрному інституті (зараз — Сумський національний аграрний університет). Тоді Євген з друзями створили рок-гурт «Гараж». Його назва — це акронім з перших літер імен учасників: Гриша, Андрій, Рома, Олександр, Женя. Бенд проіснував три роки. Потім Євген одружився й змінив життєві пріоритети.
Упродовж 2016-2018 років музикант намагався повернути творче хобі, зібравши вокалісток і басиста. За рік розширив склад, запросивши до гурту старих друзів. Так виник бенд «Злий фельдшер», що грає музику в стилях кантрі, року і панку. Це назва, повʼязана зі спеціальністю Євгена — у 30 років він здобув спеціальність фельдшера.
Він пішов до коледжу, бо хотів відкрити власну студію масажу. Що глибше Євген вивчав цю тему, то більше розумів: важлива не так медицина, як філософія здорового способу життя. Тому почав досліджувати підходи різних народів — Китаю, Сирії, Фінляндії, Нідерландів та інших.
Поєднавши ці знання, він втілив своє бажання у життя та все ж став власником студії. Зараз Євген займається військовою справою і не має часу для студії, але нова команда продовжує працювати. 30% коштів з масажів йде на потреби захисників та на розвиток тактичної медицини в Сумах та області.
Цього не прочитаєш у підручнику
Євген розповідає, що у 2014-му була висока потреба в медиках, які розуміються не тільки на звичайній медицині, а й на тактичній. Це збіглося з нагодою навчатися в організації «Захист патріотів», де викладали інструктори без медичної освіти. Саме там у Євгена змінилося уявлення про такмед і чоловік зрозумів, що ці знання потрібні всім людям без медичної освіти, військовим особливо.
— Це трохи вражало: як це так, ну от я — фельдшер, поруч — хірург, і нас, як дітей, на кожному кроці повчали. Проте саме тоді ми зрозуміли, що цю систему потрібно поширювати в суспільстві, інакше буде багато загиблих, — пригадує Євген Титаренко.
Після цього навчання наприкінці 2014-го — початку 2015 року у Євгена виникла ідея створити проєкт «Купина», що навчає такмеду. Унікальність занять полягає в тому, що людям без медичної освіти пропонують доступне навчання з мінімальною термінологією, а також навички, які потрібно відпрацювати. Для цього керуються алгоритмами MARCH та CABC. Їх адаптовують і для такмеду, і «цивільної» медицини.
У практиці інструктора було кілька випадків, які вплинули на підхід до навчань. Перший — коли людина після трьох місяців від проходження курсу не змогла пригадати основних навичок. Другий — коли військовий після двох-трьох годин навчання зумів зупинити вузлову кровотечу.
Після цього в 10-годинному курсі «Будь живий» зробили великий акцент на критичній кровотечі, огляді дихальних шляхів та грудної клітини, кінцівок, на які накладали турнікети; стабільному положенні та гіпотермії.
За весь час своєї карʼєри Євген навчив такмеду близько 30 тисяч людей. Проте найбільш інтенсивний підхід зʼявився вже з 2022 року. Наприклад, військові могли приїхати на один день і мусили опанувати базу. Для Євгена це було надзавдання через почуття відповідальності.
Для інструктора головне, аби люди були зацікавлені у повторних тренуваннях, навіть якщо на початку в них нічого не виходить.
— Якщо зі ста осіб, яких я вчив, одна людина врятувала життя — це результат, — запевняє Євген.
Для нього найкращим розвитком у справі є особисте тренування, практика та спілкування з медиками, котрі діляться власним досвідом. Водночас Євген продовжує підтримувати кваліфікацію завдяки спеціалізованим курсам: бійця-рятувальника, домедичної допомоги Червоного Хреста, тімлідера інструкторів з тактичної медицини, домедичної допомоги та інших.
«Воїни гинуть не від поранень, несумісних із життям, а від кровотечі»
Повномасштабна війна пришвидшила розвиток тактичної медицини. Інструктор пригадує, що у 2014 році бракувало турнікетів, а ті, що вдавалося отримати, були неякісними чи дорогими. Тому кровотечі зупиняли джгутами Есмарха чи косинками з паличками, пригадує Євген.
— Перші турнікети — що «Січ», що «Дніпро» — паршиві були. Памʼятаю, коли вперше принесли нам «Січ», я напоказ почав його крутити перед сотнею воїнів: «Дивіться, оце наш український турнікет». А він просто лопається на очах у всіх. З часом їх почали гарно робити, — розповідає інструктор.
Також відбувся перехід з алгоритму надання допомоги потерпілим бійцям. Спершу користувалися CABC (критична кровотеча — дихальні шляхи — дихання — циркуляція). А пізніше зʼявився MARCH (масивна кровотеча — управління дихальними шляхами — дихання — циркуляція — травма голови / гіпотермія / гіповолемія). Євген Титаренко каже, що в Україні також існує альтернативний алгоритм КОЛЕСО, що створили у 2015-му, але він є менш популярним.
Паралельно з проблемами медичного забезпечення, було обмаль фахівців. Тому такмед розвивався на фоні великих втрат.
На полі бою життя бійця залежить, зокрема, від того, чи зуміє він надати сам собі допомогу, переконаний Євген. І зараз військові теж часто гинуть, бо в них немає цих базових навичок.
— У збірних підрозділах, куди набирали людей «з вулиць», взагалі не було навичок тактичної медицини. Бойові медики — це дуже важливо, але дістають поранених з поля бою зазвичай не медики, а прості люди. Санітарів-інструкторів з медичною освітою там одиниці. Це такі ж звичайні хлопці, які взяли на себе відповідальність. От я працюю саме з ними, — пояснює інструктор.
Коли життя залежить від секунди та рішення
Євген Титаренко розмежовує поняття «тактичної медицини» і «домедичної допомоги». Зокрема тому, що алгоритм дій однаковий, але їхній вибір інший, розповідає інструктор.
— Коли боєць побачив пораненого, то не біжить одразу до нього, а доповідає про це командиру. Оцінюючи ситуацію, командир може не дозволити евакуацію, бо, умовно, за одним пораненим підуть четверо бійців — двоє з яких загинуть.
Водночас у тактичній медицині воїни мають суттєвішу фізичну підготовку й особовий захист — каску, «бронік», рукавиці, автомат. Цивільних же навчають, що під час небезпеки для власного життя, ніхто нікого рятує. Простий одяг не зупинить уламків, — розповідає Євген Титаренко.
На думку Євгена, справжня тактична медицина призначена для витривалих людей. Адже вимагає і психологічних, і фізичних навантажень. Також вона впливає на специфіку вибору:
На думку Євгена Титаренка, тактичний медик — військова людина, що має володіти засвоєними навичками й повторювати алгоритм чи не щотижня.
— Під час пострілів, вибухів чи ведення бою мозок вимикається — це реакція на шокову ситуацію. Людина, котра хоче стати тактичним медиком, це людина, котра постійно тренується: крутить турнікети й пов'язки, переносить поранених, заново перевіряє алгоритми й так далі. І це відбувається не раз на три місяці, а постійно. Такий медик у підрозділі буде на вагу золота, — каже інструктор.
Медичний фронтлайн: інструкція з порятунку
У контексті медичної підготовки бійців Євген Титаренко наводить американський приклад: навчальну програму з тактичного бойового догляду за потерпілими для всіх військовослужбовців (TCCC ASM).
Перший рівень — ASM (All Service Members) — це базовий рівень тактичної допомоги, призначений для всіх військових. Тут пояснюють, які питання ставити пораненим, як повідомляти про травмованих військове керівництво, як допомагати їх транспортувати та інше. Проте головна мета ASM — навчити надавати першу та самодопомогу пораненим під час таких ситуацій.
Другий рівень — Combat Lifesaver (CLS) — проміжний рівень підготовки, для військових з метою замінити бойового медика чи санітара до того, як пораненому зможуть надати кваліфіковану медичну допомогу.
Третій — Combat Medic/Corpsman (CMC) — рівень підготовки бойових медиків. Тут навчають першої допомоги сукупно з медичними знаннями та навичками дії під вогнем і в польових умовах, а також евакуації та допомоги до і під час тактичної евакуації з поля бою.
І останній — Medical Personnel (MP) — курс лише для медичного персоналу. Тут дуже детально і ґрунтовно навчають користуватися різними типами турнікетів, накладати повʼязки та проводити інші складні маніпуляції, для яких потрібні медичні знання.
У межах курсу Євген навчає на перших двох рівнях, на решту, каже, просто немає часу. Але сподівається на розвиток за підтримки людей та фінансування проєкту.
Євген каже, що в Україні все змішалося, й інструктори не розуміють, як викладати. Наприклад, можуть вчити військових лише на базовому рівні АSМ.
Зараз одною з важливих проблем тактичної медицини є страх інструкторів навчати у небезпечних зонах, переконаний Євген. А також — платні курси на поверхневому рівні.
— Це означає: ми знаємо, що таке тактична медицина, але тепер починаємо заробляти гроші, а не розвивати її напрямок саме там, де потрібно. Коли з'явилися кваліфіковані курси, інструктори повинні взяти на себе обов'язок розвивати навички тих людей, яких вони навчили. А зазвичай роздають усім сертифікати й зникають. Фінансування закінчилось, щось не виходить або бажання вже немає, — пояснює інструктор.
Громадська організація «Купина» інколи проводить і курси для цивільних. Про свою роботу розповідають і звітують на сторінці у Facebook.
