Олександр Бабич та Ігор Титаренко — засновники спільноти «Суми майбутнього», яка об’єднує творчих людей міста. Художники, архітектори, музиканти, фотографи, поети й стендапери щотижня збираються в артпросторі «Погріб», щоб поспілкуватися, розробити культурні проєкти та втілити їх в життя. У такий спосіб вони прагнуть створити комфортне й сучасне місто. Олександр та Ігор вірять: Суми мають усі складові для успіху. Головне — аби люди, які тут живуть, об’єдналися навколо спільної мети. Розповідаємо, чим засновників спільноти ваблять Суми, навіщо об’єднують людей та яким бачать місто у майбутньому.
Знайомство на «квартирнику»
З Ігорем та Олександром можна годинами гуляти містом. Знаю про що кажу, адже Цукр неодноразово втілював разом із ними спільні проєкти. Ми співпрацювали під час фестивалю «Ніч музеїв» і записували інтерв’ю про десятки нових парків та кілометри набережних, що можуть з’явитися в місті. Цей матеріал, до речі, можна почитати в четвертому номері друкованого журналу.
Під час кожної такої прогулянки ми постійно відкривали для себе щось нове, адже хлопців цікавить все, що стосується міста: мистецтво, екологія, архітектура, туризм, історія. Мабуть, потяг до знань й бажання якісно змінювати навколишній простір і стали фактором, що їх об’єднав.
Вони познайомилися рік тому на сумському «квартирнику». Олександр прийшов послухати виконавців авторської пісні, серед яких був Ігор. Пізніше, на такому ж «квартирнику», хлопець не лише співав, а й розповідав про наше місто й розвиток ініціативних спільнот. Як пригадує сам Ігор, у ті дні він надихнувся Форумом змінотворців, на якому виступав із доповіддю, й вирішив поділитися тезами.
Слухаючи його промову, Олександр розумів, що з цією людиною має спільні цінності й прагнення, тому запропонував співпрацювати. Згодом хлопці стануть засновниками спільноти «Суми майбутнього» й артпростору «Погріб». Утім, про це поговоримо трохи згодом, а поки ближче познайомлю вас із сум’янами, які вже змінюють простір навколо.
Суми — це про натхнення і про людей
Із Олександром Бабичем та Ігорем Титаренком зустрічаємося на Театральній площі. Плануємо гуляти вулицями Сум, мріяти про майбутнє, а потім — спуститися в артпростір «Погріб», щоб поговорити про їхню спільноту.
— Хлопці, Суми для кожного з вас — це про що?
— Мої Суми — це про людей, — каже 28-річний Олександр Бабич. Його голос звучить спокійно й розмірено, ніби заколисуючи. — Я вважаю, що саме люди є відображенням сучасного стану міста.
Олександр родом із Краснопілля, почав здобувати вищу освіту в СумДУ, але з навчанням не склалося. Хлопець пояснює: відчув, що система освіти застаріла, тож вирішив здобувати знання самостійно. Тоді, пригадує, обрав для себе рекламний напрям, а зараз має невелику окрему команду. Вона займається лідогенерацією, тобто шукає й залучає потенційних клієнтів для компаній у Сполучених Штатах Америки.
Олександр часто подорожував світом. Відвідавши Іспанію та Індонезію, зрозумів, що прагне жити у безпосередній близькості до природи. Це бажання остаточно утвердилося після того, як кілька років прожив у Києві.
— З природою в столиці кепські справи. Щоб відвідати парк чи сквер, треба півтори години кудись їхати. Якось мені пригадалися Суми, де багато дерев і зелених зон. Зрозумівши, наскільки це цінно, повернувся сюди. Пам’ятаю, що постійно гуляв містом — щодня проходив по 10-15 кілометрів. Саме тоді збагнув, що Суми прикольні й прекрасні, — ділиться він.
— Для мене Суми — це місто, яке надихає, — підхоплює розмову 24-річний Ігор. — Останнім часом я помічаю, що в нас є безліч творчих людей. Це круто, бо значить, що тут розвивається культура. А ще, як показала практика і досвід війни, Суми — це патріотичне місто, яке може тримати позицію, — каже хлопець.
Ігор народився й виріс у Сумах і, здається, знає всі малопомітні куточки міста, які потенційно могли б стати сучасними парками й скверами. Хлопець переконаний, що в Сумах треба розвивати спільноту архітекторів. До слова, він має на те підстави, адже здобув відповідну спеціальність.
— Освіту архітектора я отримав в Харкові. Ця професія допомогла мені зрозуміти і як влаштований світ, і яким має бути сучасний простір, — каже Ігор й одразу зауважує: — але в Сумах архітектором працювати неперспективно, тому намагаюся популяризувати цю справу.
Щотижня в артпросторі «Погріб» Ігор збирає спільноту молодих фахівців з архітектури. Це, зокрема, студенти Сумського будівельного коледжу, Сумського національного аграрного університету, Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова. На зібраннях учасники діляться ідеями, як покращити міський простір, розробляють архітектурні рішення, обговорюють законодавчі зміни.
— Нещодавно до нашої спільноти додалися учасники — це сум’яни, які навчаються у Львові й Полтаві на архітекторів. Кажуть, що зацікавлені повернутися в наше місто й працювати тут. У мене такі речі викликають піднесення, — каже Ігор, коли ми саме дісталися вулиці Троїцької.
Садиба Харитоненків звично зустрічає нас пусткою. Архітектурна пам’ятка місцевого значення з 2003 року знаходиться на реконструкції. Спочатку нею опікувалася Українська академія банківської справи, потім — Міністерство освіти і науки. Йшли роки, а завершити роботу над об’єктом так і не вдалося. У 2021 році пам’ятку передали Міністерству культури та інформаційної політики. Тоді ж стало відомо, що садибу родини Харитоненків планують відновити в рамках програми «Велика реставрація».
Після переходу комплексу до МКІП управління об’єктом планували передати Національному заповіднику «Глухів». Його співробітники мали провести інвентаризацію майна комплексу, визначити його вартість, провести індексацію основних фондів, а також укласти охоронний договір на пам’ятку архітектури. Проте тепер на заваді стала війна.
— Не можу мовчати біля резиденції Харитоненків, — в голосі Ігоря чуються знервовані нотки. — Цей комплекс міг стати чимось на зразок Маріїнського палацу в Києві. Сім’я Харитоненків так багато зробила для міста, тому маємо зробити все, щоб якісно завершити реконструкцію садиби.
До слова, зверніть увагу, на міст поблизу. На ньому, на скільки мені відомо, були автентичні поруччя, але під час реставрації їх спиляли. Так, новий міст теж цікавий, він має свій концепт, але ж треба було зберегти його справжність!
А ще під час реставрації мосту поблизу облаштувати мікросквер, — Ігор вказує рукою на місцину з кількома лавами. — Але зараз сквер занедбаний. Здається, хтось навіть лави звідти повипилював. Бачте, все це в комплексі має сумний вигляд. Щоб містяни могли запобігати такому ставленню до історичних пам’яток, нам і потрібна спільнота архітекторів, — підсумовує він.
Кремнієва долина для айтівців
Слизька стежка веде нас уздовж дитячого парку. Де, як не тут, поцікавитися у чому засновники спільноти вбачають перспективи для розвитку міста.
— Найперше — це туризм, — відповідає Ігор. — І в Сумах, і в районі маємо безліч природних, археологічних і архітектурних цікавинок. Щодо виробництва, то, це можуть бути крафтові бізнеси.
— Суспільства отримують буст для розвитку тоді, коли хтось починає поєднувати непоєднуване, — доповнює Олександр. — Думаю, що Суми можуть стати Кремнієвою долиною для айтівців. Я вже цікавився у представників цієї професії, що їх приваблює в містах. Вони цінують природу, екопродукти, хорошу велоінфраструктуру. Більшість речей ми вже маємо: можемо робити коворкінги просто неба, вирощувати екологічну продукцію, створювати продумані веломаршрути, — натхненно перераховує переваги міста він.
— Додайте сюди, що Сумщина — це столиця вирощування технічних конопель, із яких створюють практично все. Тепер уявіть, що ці товари продаються в Європі, — хлопець робить довгу павзу й продовжує, — у цьому я вбачаю величезний потенціал, адже європейці точно захочуть відвідати столицю коноплярства, де живуть і працюють айтівці, — завершує думку Олександр.
Помітно, що для засновників спільноти важливою є тема екології. Хлопці в один голос кажуть, що людина має жити в гармонії з природою, адже це позитивно впливає на фізичний і моральний стан. Зараз Ігор та Олександр переймаються проблемою річок у місті, тому відвідують лекції, присвячені цій темі.
— Нам показували, який вигляд раніше мала набережна Сумки. Замість гранітних блоків — дерева й кущі. Це була природна форма водного потоку, — каже Ігор.
Ми стоїмо над річкою і якийсь час мовчимо, споглядаючи пару лебедів, які вирішили зимувати в нашому місті. Красу цього пейзажу псує очерет.
— Тут ще за радянських часів побудували дамбу, щоб утворилося водне дзеркало,— продовжує хлопець. — Цим краєвидом, як нам жартома пояснила лекторка, хотіли милувалися політичні діячі з вікон адміністрації. Але такий підхід призвів до того, що річка поступово почала міліти. До того ж в її басейні постійно вирубують дерева, а саме вони стримують воду. Тому, навіть коли йдуть рясні дощі й Сумка наповнюється, вода з неї швидко стікає. Натомість залишається мул, на якому потім росте очерет.
Тому важливо, щоб місто співпрацювало з професійними екологами. У цій справі не може бути самодіяльності. Бо коли будівельники вирубують дерева, щоб щось побудувати, або комунальники неграмотно їх кронують, починаються проблеми в річок, — наголошує Ігор у той час, як ми рухаємося до артпростору «Погріб». Саме там збираються активні сум’яни, щоб привертати увагу до проблем у місті й творчо розвиватися.
Як починалися «Суми майбутнього»
Як і належить підземній споруді, «Погріб» зустрічає нас вогкістю. Тут прохолодно, тож хлопці одразу вмикають обігрівач. Загальний вигляд приміщення дивує поєднаннями: високі арки зі старої цегли існують поряд із сучасною технікою й освітленням. На одній зі стін висять паперові птахи, що залишилися після виставки експонатів зі сміття. Трохи далі, на столі, стоїть зо три десятки окопних свічок.
— З архітектурної точки зору цей простір привабив нас своєю антуражністю, — каже Олександр. — Приміщення з голими бетонними стінами нам було б нецікаве, а «Погріб» має родзинку — в ньому відчувається певна багатошаровість.
— Ніхто точно не знає, скільки років цьому місцю. Може сто, а, може, двісті, — додає Ігор, — Мабуть, колись тут був овочевий склад крамниць, що розміщувалися над ним.
Ігор та Олександр розповідають, що перед тим, як знайти цю локацію, вони днями ходили містом обдумуючи, який проєкт можуть реалізувати. Невдовзі дізналися про фестиваль «Ніч музеїв», де місцеві митці й активісти мали презентувати власну творчість, тож вирішили взяти участь у заході теж. Скоро вони орендували старий підвал на Воскресенській, щоб показати містянам місто майбутнього.
— Ідея була в тому, щоб презентувати напрацювання молодих сумських архітекторів. Ми створили відео, в якому за допомогою штучного інтелекту показали, як могли б виглядати основні будівлі міста в футуристичному стилі з ноткою кіберпанку — розповідає Ігор.
Під час «Ночі музеїв» відеоролик демонстрували на екрані. Показ супроводжували музичним та світловим шоу. Ігор та Олександр також облаштували футуристичний тунель, де відвідувачі могли попрощатися з тим, що їм набридло, наприклад, викинути в смітник імпровізовані маршрутки й хрущовки. В кінці тунелю засновники «Погреба» розмістили дзеркало з написом «Майбутнє починається з тебе».
— Після «Ночі музеїв» ми зрозуміли, що це приміщення допоможе нам об’єднувати спільноти. Для міста це важливо, бо розвиток людей, об’єднаних спільною діяльністю, одразу пришвидшується. Художники, поети, стендапери й фотографи, спілкуючись між собою, примножують результати роботи, — ділиться думками Олександр. — Та й загалом спільнота — це місце, де тобі безпечно де не осудять за те, як ти бачиш мистецтво. Тут ти можеш сміливо показати свій талант, демонструвати його не лише в Сумах, а й на рівні всієї країни. Ось тому ми вирішили орендувати «Погріб», — підсумовує він.
Утім, хлопці акцентують, що не прив’язуються до цього простору. Їхня основна мета — розвиток спільноти «Суми майбутнього», що об’єднує людей, які хочуть розвивати своє місто. Натомість «Погріб» — це лише місце для заходів, яке може змінитися, зміститися й перейменуватися.
«Погріб» єднання
Зараз в артпросторі відбуваються два типи заходів. Перший різновид — це публічні виступи спільнот. Свою творчість демонструють музиканти, поети, художники, фотографи, архітектори, а віднедавна й стендапери. У такий спосіб представники різних ком’юніті комунікують з людьми й показують свої напрацювання, а також привертають увагу до проблем у місті.
До прикладу, однією з художніх виставок спільнота «Суми майбутнього» хотіла привернути увагу до проблеми сміття у містах. Для цього Ігор та Олександр зібрали сумських митців, які створили експонати з відходів. Тим самим продемонструвавши, що всі можуть висловлювати свої ідеї через мистецтво. Крім виставок у «Погребі» також проводять концерти, відкриті тренування стендаперів, розмовні клуби на різні теми, поетичні тренінги, розважальні вікторини та інші заходи.
Оскільки «Суми майбутнього» формують кілька спільнот, ще один тип роботи «Погреба» — бути місцем для об’єднання самих ком’юніті. Щотижня їхні учасники збираються в артпросторі, щоб обмінятися досвідом, розробити нові концепти, обговорити новації.
Усі заходи, що проходять в артпросторі, фінансує Олександр, залучаючи кошти зі своїх рекламних проєктів. А всі гроші, зібрані під час івентів, засновники передають на підтримку ЗСУ.
— Усе так швидко змінюється, йде повномасштабна війна, тому важко зрозуміти свою стратегічну роль на рік чи три. Проте зараз для мене важливо консолідувати ресурси для розвитку міста й об’єднати спільноти в ньому, — говорить Олександр. — Я маю ресурс, щоб дати можливість людям розвиватися у тому, що їм цікаво. Наприклад, для художників можу створити плейс, де вони будуть проводити час і монетизувати свою роботу.
Так само це працює і з іншими сферами діяльності. Якщо різні ком’юніті мають місце, де учасники почуваються в безпеці, можуть спілкуватися й реалізовувати свої проєкти, місто буде у виграші. Я вірю, що навіть попри близькість до кордону з Росією, Суми можуть бути сучасним й успішним містом, — акцентує співзасновник спільноти.
Олександр Бабич та Ігор Титаренко також зізнаються: мають ще один важливий напрям діяльності — це розвиток культури донатів. Утім, хлопці кажуть, що під анонсами заходів часто знаходять коментарі з меседжем: «Культура не на часі». Нещодавно, розповідають, вони організували стендап, який став соціальним експериментом.
— Ми розуміли, що люди будуть хейтити цю подію. Попри це спеціально не вказали, що всі кошти, які зберемо під час івенту, спрямуємо на допомогу ЗСУ. Звичайно, під анонсом розпочалося звичне: «Йдіть смійтеся на “передку”». Ми не відповідали, а пізніше повідомили, що захід допоміг закрити збір, ініційований сумським стендап-коміком і художником, який служить у Третій штурмовій бригаді, — говорить Олександр.
Приєднатися до спільноти просто, кажуть її засновники. Достатнього написати про своє бажання на сторінку в інстаграмі. Вас долучать до чату в телеграмі.
