Коли Євгену було близько 14, мати перевезла його до Риму. Там він почав ходити до школи, потім вступив до університету. Провівши в Італії понад 12 років та здобувши освіту, пов’язану з туризмом, політичними науками й міжнародними відносинами, хлопець повернувся до Сум і створив інстаграм-сторінку, де пише про історію та архітектуру міста. Про те, чому вирішив повернутися, як виникла ідея проводити екскурсії та чому бренд міста не має будуватися лише на Харитоненках Євген розповів Цукру

Ну і як можна з Риму до Сум повернутися?

Я й сам себе ледь не щодня запитую, навіщо повернувся. Але як то кажуть — серцю не накажеш. Вже після року життя у Римі, пам’ятаю, хотів повернутися. Не подобався мені менталітет, правила, атмосфера. Не скажу, що люди там погані, вони просто інші. Але як у 15 років повернешся? Це лише коли подорослішав і усвідомив, що сам є володарем свого життя й сам можу обирати, де мені жити, вирішив повернутися. Коли почалася епідемія коронавірусу, приїхав у Суми на кілька тижнів і якось залишився на півтора року.

Питання «Ну і як можна з Риму до Сум повернутися?» я чув зазвичай від тих, хто до Італії хіба у відпустку літав

Реальність життя там інша, не така, як більшість собі уявляє. За 12 років не зустрів у Римі жодного щиро щасливого українця. Так, там комфортно. Але скільки б не жив — цілковито «своїм» себе не відчуваєш. Ті, хто знає, як себе знайти на Батьківщині, не прагне жити за кордоном.

По світу їздять, а своєї історії не помічають

Знайомий з університету якось сказав: «Я от у Києві був, до Москви їздив та Східної Азії, а в Колізеї так і не був, живучи у Римі». І наші люди так само — живучи у Сумах, нічого про них не знають. Хто взагалі, проходячи повз Воскресенський собор, його не просто бачить, а по-справжньому помічає? Хто хоч раз думав про те, що ще Кондратьєв його на власні очі бачив? Я одного разу, коли прилетів з Риму і їхав з Борисполя на Суми, піймав себе на думці: у нас же тут — такі простори, незвідані місця, свобода! Чого ми нехтуємо цим?

Під'їжджаючи, все ще вагався: «Чого їду? Що робитиму вдома?». Та щойно побачив табличку «Суми», відчув: я прийняв правильне рішення

По приїзду, думав, побачу сірість, депресію. А побачив абсолютно протилежну ситуацію: вулиці чисті, люди усміхнені, купа нових закладів. Коли людина тут живе, вона, може, й не помічає змін. А для мене вони — дуже помітні.

Та про що в Сумах можна екскурсії водити?

Екскурсії я ще в Римі проводив. Обожнюю вивчати історію й ділитися нею. Особливо люблю період 17 сторіччя, коли, до речі, створювались і Суми. Повернувшись сюди, одразу думав про екскурсії, якісь проєкти. Але…

Воно ж знаєте як буває — ідея класна з’являється, а в голові — «Ну куди тобі? Які екскурсії? Хто тебе тут слухатиме?»

Ходив-ходив, та й створив сторінку «Сумиґард», де почав фотки історичні постити, робити інтерактиви, нарощувати аудиторію. Хотілось популяризувати історію, але не хотілось ставати блогером, який фоткає себе й пише щось типу «Топ 5 місць, куди сходити у Сумах».

Цукр не соромиться та рекомендує:

З часом почав отримувати повідомлення на кшталт «Добру справу робите. А за межі Інстаграму збираєтеся виходити?». Одне повідомлення, друге, і впевненості у власних силах вже більше з’явилося. Протягом липня будував плани, розробляв екскурсії. Вирішив заглибитись у тему «Слобідська Україна 16-17 сторіччя» — період, досліджений хіба з точки зору економіки. Жодного разу не пожалкував про те, що роблю.

Обожнюю дивитися, як люди потрапляють у культурний шок

А тим, хто говорить «Та про що в Сумах можна екскурсії водити?», розповідаю одну цікаву історію про чеське місто Мост. У 60-х роках його повністю зруйнували і почали видобувати вугілля. За 20 років корисні копалини вичерпалися й місцина перетворилася на поле. Так от чехи прийшли на те поле, встановили таблички й почали водити екскурсії, мовляв: «Ось ця табличка стоїть на місці колишньої ратуші, інша говорить, що колись тут був собор». А ми, маючи таку цікаву історію, мовчимо!

Не бізнес і не чийсь проєкт

Ніхто ніколи не допомагав мені ні в організації екскурсій, ні у фінансуванні, ні у просуванні. Як почалося все з особистої інстаграм-сторінки, так і розвивається досі, власними силами. Допомагають люди: роблять репости, відмічають, діляться емоціями з друзями. Я навіть рекламу не купував, хіба тільки перший пост намагався через таргет просунути, і то безрезультатно.

Сарафанне радіо — то найкраща реклама. Особливо коли на екскурсію приходять блогери, надихаються й за просто так розповідають про мене у блозі

Коли тільки починав, думав брати за екскурсію гривень 50. Потім вирішив все ж 100-150. Дехто каже, що це смішні гроші й дає більше. Приємно, звісно. Але на цьому особливо не заробиш. Та зізнаюся, що якби хотів лише заробити — збирав би людей частіше й організовував би більші групи. Але я за якість. Максимальна кількість слухачів за раз — 15. А так, буває, і для трьох-чотирьох проводжу. Так же краще інформація сприймається.

Я не позиціюю себе як туристичний екскурсовод. Кілька разів проводив екскурсії для киян, дніпрян та медичних професорів з Чернівців. Але головний акцент — на сум'янах. Мені подобається розказувати людям про їх рідне місто. Подобається, коли бачу гордість в очах за рідні місця та предків. Туристам же потрібні лише загальні факти, то не так цікаво.

Інформація — всюди, було би бажання знайти

Часом питають, звідки я черпаю таку величезну кількість інформації про Суми. Пояснюю: в мікроекономіці є таке поняття, як альтернативні витрати — коли ти потенційно міг би заробити певну суму грошей, якби робив не те, чим займаєшся. У мене так із навчанням вийшло: в університеті я, звісно, міг би піти працювати. Але обрав інший шлях — навчатися.

Кожну вільну хвилину намагаюся присвячувати розвитку: читаю, дивлюся, досліджую і, відповідно, знаходжу багато інформації

В бібліотеках не сиджу. Мої бібліотеки — віртуальні. Зараз відносно легко знайти скани найрідкісніших книг у вільному доступі. Було б бажання. Буває й так, що знайомі допомагають. Колись, як писав дипломну роботу на тему національної ідентичності українців, професор порадив знайти книгу Альберто Віміна посла венеціанської республіки. У 17 сторіччі він мандрував Україною, особисто бачив Хмельницького й задокументував свої враження. Праця, маю сказати, непогано мені допомогла в дослідженні нашої історії.

У мріях — культурний фонд

Думаю, Суми згодом стануть моєю резиденцією в інформаційному просторі. Бо зацікавлені історією рідного міста люди рано чи пізно закінчаться, а розвиватися далі доведеться. Планую розвивати проєкт «Сумиґард» — виходити на нові рівні подання інформації, їздити селами й містами, досліджуючи їх історію та знімаючи ролики. Можливо, в майбутньому навіть культурний фонд вдасться створити: з меценатами та натхненними людьми, які так само як і я хотіли б розвивати Суми й відновлювати їх історію.

Сум'яни, живучи за 40 кілометрів від Росії, потребують розвитку власної ідентичності. Вони мають розуміти, що Суми — це більше, ніж Харитоненки та їх цукрові заводи. Моя місія у тому, аби відкрити їм очі на джерела власної історії, дати більше впевненості та гордості за власний народ та малу батьківщину.


«Цукр» також прагне розповідати більше про Суми. Підтримайте нас донейтом 💜

Вас може зацiкавити

photo 2025 02 10 16 36 23
☕️ Відмовилися від паперових стаканчиків. Чи наллють у сумських кав’ярнях каву у власну термочашку?
Коли Євгену було близько 14, мати перевезла його до Риму. Там він почав ходити до школи, потім вступив до університету. Провівши в Італії понад 12 років та здобувши освіту, пов’язану з туризмом, політичними науками й міжнародними відносинами, хлопець повернувся до Сум і створив інстаграм-сторінку, де пише про історію та архітектуру міста. Про те, чому вирішив […]
Depositphotos
🫂 Понад 700 дітей евакуювали з населених пунктів Сумщини
Коли Євгену було близько 14, мати перевезла його до Риму. Там він почав ходити до школи, потім вступив до університету. Провівши в Італії понад 12 років та здобувши освіту, пов’язану з туризмом, політичними науками й міжнародними відносинами, хлопець повернувся до Сум і створив інстаграм-сторінку, де пише про історію та архітектуру міста. Про те, чому вирішив […]
photo 2025 02 11 13 39 30
🎹 «В домі ніби не вдома». Сум’янка Moann випустила трек про втому та самопідтримку «Те саме»
Коли Євгену було близько 14, мати перевезла його до Риму. Там він почав ходити до школи, потім вступив до університету. Провівши в Італії понад 12 років та здобувши освіту, пов’язану з туризмом, політичними науками й міжнародними відносинами, хлопець повернувся до Сум і створив інстаграм-сторінку, де пише про історію та архітектуру міста. Про те, чому вирішив […]
photo 2025 02 11 11 52 33
🪖 Колишній командувач Об’єднаних Сил ЗСУ розповів, чому росіяни так швидко просувалися на Сумщині у 2022 році
Коли Євгену було близько 14, мати перевезла його до Риму. Там він почав ходити до школи, потім вступив до університету. Провівши в Італії понад 12 років та здобувши освіту, пов’язану з туризмом, політичними науками й міжнародними відносинами, хлопець повернувся до Сум і створив інстаграм-сторінку, де пише про історію та архітектуру міста. Про те, чому вирішив […]
зображення 2025 02 10 114210232
🍸 У Києві організують благодійну вечірку на підтримку Цукру
Коли Євгену було близько 14, мати перевезла його до Риму. Там він почав ходити до школи, потім вступив до університету. Провівши в Італії понад 12 років та здобувши освіту, пов’язану з туризмом, політичними науками й міжнародними відносинами, хлопець повернувся до Сум і створив інстаграм-сторінку, де пише про історію та архітектуру міста. Про те, чому вирішив […]
зображення 2025 02 10 140103436
🎙️ Письменник Владислав Івченко записав історію воєнних Сум для проєкту «Міста сили»
Коли Євгену було близько 14, мати перевезла його до Риму. Там він почав ходити до школи, потім вступив до університету. Провівши в Італії понад 12 років та здобувши освіту, пов’язану з туризмом, політичними науками й міжнародними відносинами, хлопець повернувся до Сум і створив інстаграм-сторінку, де пише про історію та архітектуру міста. Про те, чому вирішив […]