До роковин ракетної атаки 13 квітня 2025 року в Сумському державному університеті створили документальний фільм «13 квітня: до та після». У той день загинули 35 людей, 127 жителів міста отримали поранення. Були пошкоджені будівлі, зокрема й навчальні корпуси СумДУ. У фільмі студенти й працівники університету поділилися своїми згадками, які ми переказуємо тут. Повну версію можна подивитися наприкінці новини або за посиланням на YouTube-каналі СумДУ.
Планують назвати укриття на честь загиблих студенток
Студенти СумДУ розповідають, що під час війни події в університеті адаптували під нові формати в укриттях. У березні й на початку квітня 2025 року готувалися відзначати 25 років студентського самоврядування. В університеті хотіли провести конференцію «Ідеатон 2.0», куди запросили навчальні заклади з усієї країни. Ще організовували школу самоврядування, на яку зареєструвалися близько 100 студентів. Серед них — і дві загиблі студентки медичного інституту — Дарія Лобода з Прилук і Світлана Штепа з Вербуватівки на Дніпропетровщині.
Після першого удару дівчата вибігли надавати допомогу постраждалим, а під час другого вони загинули. Укриття, яке будують в інституті, планують назвати на честь дівчат, каже директор медичного Андрій Лобода. Дарію й Світлану згадують активними, цілеспрямованими, з великими планами на життя. Вони були різні за характером, але їх об’єднували щирість, доброта, чуйне серце і бажання допомагати людям. Надія Таборовець, яка вчилася з дівчатами, згадує про них так:
— Ми часто виходили гуляти, могли ходити годинами, говорити, сміятись і просто мовчати. Зі Свєтою ми дуже багато мріяли. Ми хотіли поїхати в Одесу, уявляли, як будемо гуляти біля моря, сидіти десь увечері, говорити, сміятися та робити багато фото. І нам здавалося, що в нас ще дуже багато часу попереду. Даша завжди приносила якусь легкість. Вона могла розрядити будь-яку ситуацію, а Свєта навпаки давала глибину, спокій, і разом вони були для мене чимось дуже рідним, — каже дівчина.
Школу самоврядування пізніше провели, однак її сенс змінився. Якщо спершу це мало бути святкування, то потім хотіли показати, як працювати попри те, що сталося. Школу відкривали хвилиною мовчання, а «Ідеатон 2.0» скасували.
Влучання по Конгрес-Центру СумДУ
13 квітня директор Конгрес-Центру СумДУ Сергій Хвостов після вибухів не зміг додзвонитися до співробітника, тож одразу поїхав на місце атаки. Бігав приміщеннями й шукав людей.
— Стіни на своєму місці вже не стоять і наших кабінетів робочих взагалі нема, тому що їх всі зліпило в єдину масу… По-перше, здавалося, що це все мені ввижається. По-друге, тримаєш себе в реальності, що треба знайти всіх людей, які мали тут бути, тож просто бігали, кричали, чи є люди: наші прибиральниці, охоронець, інші співробітники, — згадує чоловік.
У момент атаки охоронець Іван Фесенко сидів на своєму робочому місці. Відчув різкий удар — і все посипалося на голову. Був у будівлі і Костянтин Калиновський — його поранило й зараз він відновлюється.
Студенти допомагали розбирати завали
Одразу після ракетної атаки наслідки ліквідовували комунальні служби, ДСНС, волонтерські організації. Допомагали працівники університету й студенти.
— Одразу в день трагедії ми чекали повідомлення про те, щоб допомогти розбирати завали. Коли написали, що потрібна допомога, ми одразу всі погодилися. Попри ступор, ми не могли залишитися осторонь, бо це були ті місця, де проходили дуже важливі моменти нашого життя, — каже студентка Дарія Заїка.
Дар’я Терещенко з Інституту бізнесу, економіки та менеджменту згадує, що 14 квітня з командою прийшли розбирати завали в пошкодженому корпусі.
— Описати ці емоції неможливо: ти бачиш знайомих людей, у кожного в очах біль і складно підбирати слова. Калюжа крові, зруйнована будівля, викладачі, яких звикла бачити на парах, а вони просто пиляють фанеру, щоб заліпити вікна. Усі просто допомагали, — ділиться студентка Дар’я Терещенко.
У СумДУ кажуть що, внаслідок ударів пошкоджень зазнали майже дев’ять тисяч квадратних метрів приміщень. На їх відновлення потрібно близько 200 мільйонів гривень, зараз на це вже спрямували чотири мільйони гривень. Після атаки в університеті створили координаційний штаб. Усе навчання перевели в дистанційний формат навчання: створили онлайн-платформу, з новим обладнанням допомогли закордонні партнери.
— Сенси, які ми винесли після цих трагічних подій — це те, що стійкість — це не про будівлі, а про людей, які в них. Студентство продовжує жити. Ми повинні йти силою в руках, силою в серці, силою в душі, показувати новому поколінню, що ми продовжуємо жити, ми їх чекаємо і будемо все робити для того, щоб процвітали СумДУ й місто Суми, — каже студентка університету Марія Шахова.
Чому Цукр про це пише
СумДУ з ініціативи колишньої студентської ректорки Дарини Кічко створив фільм про трагедію, яка розділила долі тисяч людей на «до» й «після». Він є свідченням нашої спільної втрати, шаною кожному загиблому, пишуть в університеті. Це важливо, щоб зафіксувати наслідки злочину й допомогти пережити цей день, відновити зруйноване й зберегти пам’ять про тих, кого вже немає. У медичному інституті відкрили меморіальну дошку на честь Дарії Лободи й Світлани Штепи — щоб зберегти пам’ять про них.
