У Бездрицькій громаді на Сумщині є село Зацарне. Ще у 70-х роках минулого століття тут було 27 дворів і жили близько 150 жителів. Зараз у селі зареєстровано п’ять людей, а на постійній основі залишилися лише двоє — подружжя Раїси та Михайла Таран. Журналісти «Суспільне Суми» побували у Зацарному й розповіли як живуть його останні жителі, а ми переказуємо про це у нашій новині.
Порожні вулиці й зарослі подвір’я
Подружжя Раїси та Михайла Таран живе у селі Зацарне близько півстоліття. Вони пам’ятають часи, коли в селі вирувало життя: працювала ферма, кузня, магазин, клуб, а в череді ходило близько 40 корів. Зараз вулиці Зацарного — порожні. Довкола — покинуті хати та зарослі подвір’я. Біля одного з таких Раїса Таран зустріла журналістів «Суспільного» разом зі своїми собаками.
Разом з чоловіком вони тримають близько шести собак — троє дорослих і троє маленьких. Великих чотирилапих звати Бім, Жуля й Еля, маленьких — Жужа, Дана і Ночка. Окрім них у господарстві також залишилися кури й коти. Раніше, пригадує жінка, вони тримали й корів, і качок, і гусей, і навіть в’єтнамських свиней. Натомість зараз подружжя дедалі частіше бачить на порозі свого будинку диких кіз, лосів, оленів і зайців.
Раїса говорить, що село зникає з мапи, але для неї й чоловіка це не просто точка на карті, а дім, який вони не готові залишити. Їхні діти мешкають у сусідньому селі Діброва, найближчі сусіди — фермери, які працюють за декілька кілометрів від Зацарного. Вони допомагають подружжя Таран обробляти землю або підвезти у Бездрик в магазин раз на тиждень, коли потрібно купити продукти. Зі зв’язку у них лише телефон і телевізор.
Сюди не їздить громадський транспорт, а до найближчого села — майже два кілометри. Раніше до Зацарного з Токарів приїздила швидка. Раїса пригадує, що до неї часто навідувалися лікарі, бо в неї хворе серце й гіпертонія. Зараз, продовжує, хворіє її чоловік — має проблеми з ногами. Однак до лікарні вони можуть дібратися лише за допомогою вищезгаданих сусідів-фермерів.
— Я живу, як в раю, тільки за пекельною працею цього не помічаю. Сили немає, здоров’я немає. Раніше я фермером був. А зараз все, — каже Михайло Таран.
Раїса говорить, що разом з чоловіком намагаються шукати щастя в простих речах. Подружжя вирощує рослини, ходить на риболовлю і мріє, що до села з’явився хоча б якийсь під’їзд, війна закінчиться й всі повернуться з неї живими.
Чому Цукр про це пише
Ми розповідаємо цю історію, щоб зберегти пам’ять про місця, які зникають з карти області, але залишаються частиною її історії. Зацарне одне із сіл на Сумщині, яке показує як змінюється життя на Сумщині, коли громади спустошуються, а люди все одно тримаються за свої домівки. Раніше ми писали про те, як живуть останні три жителі села Капітанівка на Конотопщині.