Британське медіа Huck розказало про «Критку» — скейт-парк в Охтирці на Сумщині, лише за 50 кілометрів від кордону з Росією. Команда молодих скейтерів, музикантів і друзів розчистила занедбаний завод, поставила там пандуси й музичне обладнання, щоб «створити притулок спільноти та стійкості». Далі переказуємо текст Huck і показуємо, як зараз працює «Критка».
«Простір зростав, а разом з ним зростала наша надія»
«Критка» вперше відкрилася у 2023 році. Потрібні були роки, поки чистили заводські приміщення, перш ніж можна було просто почати будівництво. Ідея створити це місце виникла 10 років тому, коли засновник Street Cultures Ohtyrka Павло Ігнатенко вперше зустрів Богдана, який катався на скейтах по місту, використовуючи дешеві, крихкі дошки, що купував у супермаркетах. Потім той почав їздити до Харкова, де був найближчий спеціалізований скейт-магазин, щоб купити деталі для виготовлення власних дощок.
Процес будівництва спочатку перервали глобальна пандемія коронавірусу, а потім повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
— Коли багато людей почали виїжджати у 2022 році, було відчуття, ніби все застигло в часі — ніби наше суспільство завмерло. Але ми не втрачали надії, ми навіть брали участь у Міжнародному дні скейтбордингу під час російського вторгнення. Але у 2022 році, після того дня, багато людей почали переїжджати, бо залишатися в місті було нестерпно. Ми постійно зазнавали ракетних обстрілів та ударів безпілотниками, — згадує Богдан.
До великої війни вони встигли виконати більшу частину підготовчої роботи «Критки». А останнім поштовхом було фінансування із США, що дозволило зібрати матеріали для втілення своїх задумів у життя.
— Кожен болт, який ми повертали, був як маленький опір. Інколи ми працювали мовчки, під обстрілами, без світла. Але простір зростав, а разом з ним зростала й наша надія, — каже Павло.
У 2023 році спільнота Street Cultures Ohtyrka організувала фестиваль з нагоди відкриття скейт-парку. Команда запросила місцевих діджеїв для створення саундтреку, а також графіті-художників і скейтерів.
— У нас був дисонанс, бо люди вмирали, а ми влаштували вечірку. Це була постійна боротьба з нашими суспільними нормами, але в нас був запрошений діджей, який грав на драм-н-бейс, Ігор Задорожний, ветеран війни, і він сказав: «До біса це, давай просто забудемо. Ти не знаєш, де і коли помреш. Ти не знаєш, коли щось станеться», — згадує Павло.
«Це більше, ніж скейтпарк, це творчий простір»
Донині музика залишається важливою частиною «Критки». У просторі також є діджей-обладнання, поруч розташовані ряди столів для пінг-понгу, а ще настільний футбол і бар з безалкогольними напоями.
Оскільки доступ до скейтбордів в Охтирці обмежений, Street Cultures Ohtyrka надає їх безплатно відвідувачам, щоб кожен міг взяти дошку та спробувати виконати трюк.
— Це більше, ніж скейтпарк, це більше, ніж сам скейтбординг. Це творчий простір, куди ви можете просто зайти та виразити себе в будь-якій формі — ви можете провести тут живий захід, ви можете тут малювати, якщо у вас є сильне бажання, просто пограти в настільний теніс та поспілкуватися з людьми, ви можете це зробити. Ідеться про зустрічі з людьми, спілкування та творчість, — пояснює Павло.
Street Cultures Ohtyrka зараз завершує роботу над короткометражним документальним фільмом, в якому розповідають про скейтерів, музикантів і друзів, які створили «Критку». Команда сподівається показати стрічку на кінопоказах по всій Україні, перш ніж поїхати з нею на європейські фестивалі, хоча й передбачають, що виїхати з країни буде важко.
Чому Цукр про це пише
«Критка» — приклад того, як у прифронтовому місті можна створити простір, що тримає спільноту разом. Цю історію варто знати, бо вона про людей, які власноруч будують місце для відпочинку, музики, скейтбордингу й зустрічей — навіть тоді, коли поряд триває війна.
