5 листопада у галереї «KosTur» відкрилася перша виставка сумської художниці Яни Совенко. «Речі, що сильніші за страх та війну» присвячені темі, що хвилює кожного — перемога страху всередині себе у складні часи. Як творити під час повномасштабного вторгнення та де черпати натхнення Цукру розповіла художниця та авторка серії Яна Совенко.
Раніше творила для себе, а не для людей
Тихий дворик у центрі міста став місцем, де мистецтво творить свою магію. Маленька кімнатка і десяток талановито виконаних малюнків уже тиждень притягують до себе сумчан. Художниця розповідає, що до цього ніколи не творила для людей, хоча малювала скільки себе пам’ятає. Саме повномасштабне вторгнення викликало у неї бажання творити для українців.
― Війна змінила моє ставлення до малювання, бо я зрозуміла, що бути художницею, це ніби знати мову, яку знають усі люди, й це дає змогу щось до них говорити, — ділиться Яна.
Вона почала писати першу картину з цієї серії у серпні, на благодійному концерті для збору коштів — до цього багато місяців їй було важко малювати через постійний стрес та певне творче вигорання.
― Через деякий час, після початку війни, я думала, як можу допомогти людям. І коли знайомі запропонували малювати на благодійному квартирнику на українську тематику, це мене зацікавило, бо все життя відповідала на все: «Ні, я боюся, не хочу», а тут війна, і з’явилась думка: «Хочу казати ствердно завжди, на всі можливості, хочу жити».
Власник галереї та культурний діяч Сергій Гуцан визнає, що творчість стала більш щирою та відкритою. Вона тісно пов’язана з емоціями та переживаннями, що є спільними для всіх українців.
― Коли у травні я відкривав свій музей, то ще розмірковував, чи це на часі, чи ні, але зараз переконаний, що культура нам точно потрібна й актуальна, бо в цьому є сила нації. Я помітив, що тепер почали творити якісний продукт щирі та відкриті люди, бо все непотрібне відпало в сторону — гординя, самолюбство (раніше багато хто любив не мистецтво, а себе в мистецтві), тож зараз у творах багато світлих думок, надії та віри.
Ідея написати цілу серію у художниці виникла доволі швидко, і вже у жовтні робота закипіла. Усе почалося з текстів, які стали описами до картин — це був певний щоденник війни, у якому вона занотовувала свої переживання. Кожна річ, яка допомогла авторці перемогти страх перед війною, знайшла свій образ.
«Мене надихнули українці, а я хочу надихати їх»
Яні хотілося показати Україну такою, якою вона сама її бачить, а також поділитися тим, що допомогло перемогти страх.
― У першій роботі я зобразила Україну — вона ніби розкриває на собі сорочку. Хотіла сказати цим, що в України є душа, що вона знає цінність життя. І всі ці образи, що з’явились потім… Мене надихнули українці, а я хочу надихати їх у відповідь.
Фотограф Олександр, що відвідав галерею, зізнається, що вперше був на виставці, де кожна робота викликала б стільки емоцій.
― Перш за все, ми зрозуміли, що це потрібно — якщо не культура, то за що нам воювати? Вона має зараз працювати. А для чого це має бути? Для людини, яка сидить тільки у своїх думках — чужі знімки, чужі роботи змушують подивитися на все під іншим кутом, дозволяючи змінити ставлення до важливих речей. Має бути життя. Якщо ти кондитер — готуй, якщо фотограф — фотографуй, художник — малюй.
У майбутньому Яна мріє більше творити для людей та провести ще не одну виставку, проте найбільше чекає на Великдень, з надією, що це свято принесе нам і перемогу. Адже, за її словами, наша Україна теж воскресне.
Виставка триватиме до 18 листопада, перш ніж відправитись у турне містами України та Європи. Відвідати її можна щодня з 13:00 до 15:00 (у п’ятницю з 16:00 до 18:00) за адресою: вулиця Воскресенська, 6.
